У результаті проведення судової реформи, зміни торкнулися і адвокатури. Незважаючи на те, що раніше ці два інститути співіснували цілком комфортно, законодавець вирішив підняти адвокатську діяльність на новий рівень і надати їй статус монополіста в сфері представлення інтересів сторін судового розгляду.

Такий варіант розвитку подій, здається, був зручний всім: державі — в тому, що вона може контролювати тих, хто буде захищати права громадян у суді, та громадянам — які точно будуть знати, що віддають гроші за професіоналізм адвоката.

Як стати адвокатом?

Реформа адвокатури починається з визначення статусу адвоката. Для його отримання необхідно дотримати ряд умов:

  • отримати вищу юридичну освіту (причому одержане або у ВНЗ України, або в будь-якому іншому навчальному закладі, документи про освіту якого визнані в Україні);
  • мати стаж роботи не менше 2 років (в області права тільки в якості стажера адвоката або судді);
  • скласти кваліфікаційний іспит.

Такі чіткі вимоги — великий плюс. Ще одна перевага полягає у тому, що юристам, які не мають відповідного стажу, дали перехідний період. Мінусів, на перший погляд немає, за винятком одного: зараз у всьому світі адвокати відокремлюються від держави і стають самостійними учасниками цивільно-правових відносин. В результаті немає необхідності створювати союзи і адвокатські освіти, які покликані контролювати їх діяльність. Але Україна поки не прийшла до такого висновку.

Правовий статус адвоката — що змінилося?

Розширення правоздатності адвокатів — це необхідна частина судової реформи в незалежній Україні. Логіка проста: якщо вже адвокат — єдиний представник в суді, уповноважений на це законом, то коло його прав і обов’язків повинно бути набагато ширше, так як і область діяльності істотно збільшується.

Таким чином, адвокати отримують нові права:

  • наявність доступу до держреєстру (персоніфікованого, що ідентифікує особу фахівця);
  • доступ до приміщень судів, поліції та інших держорганів, якщо це пов’язано із захистом прав клієнта;
  • безперешкодну участь у слідчих діях.

Разом з додатковими правами, в рамках судової реформи адвокати несуть більшу відповідальність: включаються додаткові підстави для позбавлення адвокатського статусу, будь то, наприклад, зловживання правом з доступу до реєстрів, здійснення представництва без отримання повноважень і т.д. Такий підхід законодавця не може не радувати. Так, адвокати дійсно потребували розширення комплексу прав. Головне, щоб ця норма не стала декларативною, а усі відповідні зміни були внесені до нормативних актів, що регламентують роботу слідчих органів і суду.

Правові колізії судової реформи адвокатури

Суть новел полягає в тому, щоб підняти статус адвоката, дозволити йому повний доступ до різного роду інформації, тобто зробити його представником громадян і організацій, яким змогли б не тільки довіряти, але і не сумніватися в тому, що він дійсно зможе допомогти.

Але на практиці все ще виникають деякі складнощі. Наприклад, як реформа вирішує питання участі в суді юристів організації? Або ж їм зовсім заборонена така діяльність? В даний час юристу, якщо він вступив в трудові відносини зі своїм клієнтом, необхідно укласти договір на представництво в суді і в подальшому виконувати всі функції адвоката, якими його наділяє закон.

Інша проблема — практика у адвоката або судді для отримання необхідного стажу перед здачею кваліфікаційного іспиту. З одного боку, це добре — фахівець спочатку формує свою діяльність так, як це вимагає процесуальне законодавство. З іншого боку, стаж юриста в організації «пропадає» і не котирується. Усі ці питання мають бути вирішені з часом.

Несумнівним позитивним моментом в новелах є те, що законодавець дає можливість все зважити, вибрати, чим саме громадянин хоче займатися: адвокатурою або юридичною практикою, і в рамках перехідного періоду придбати потрібний досвід роботи.

На сьогоднішній момент про судову реформу говорять в позитивному ключі. З надією і допитливим поглядом дивляться в майбутнє як адвокати, так і рядові громадяни.