Сьогодні мер Харкова Ігор Терехов повідомив, що півострів на території Журавлівського гідропарку, який раніше перебував у приватній власності, повернуто до комунальної власності, і на півострові буде створено зону для відпочинку. До того ж наближається купальний сезон, і Журавлівський гідропарк багато років є улюбленим місцем пляжного відпочинку харків'ян. Тому ми вирішили згадати історію цього місця.
Отже, Журавлівський гідропарк — одна з найбільш впізнаваних рекреаційних зон Харкова площею близько 180 гектарів. Але мало хто знає, що історія цього зеленого масиву сягає корінням середини XVII століття, до перших поселень на правому березі річки Харків. За три з половиною століття колишня підміська слобода перетворилася на упорядкований парк із пляжами, водосховищем і човновими станціями — і ця трансформація відображає всю історію самого міста.
Слобода, яка старша за сам Харків
Журавлевка вважається одним із найдавніших районів міста — і, на думку низки дослідників, територія сучасного гідропарку була заселена практично одночасно із заснуванням Харківської фортеці, а можливо, й на кілька років раніше. Згідно зі свідченнями Є. Топчієва та Григорія Квітки-Основ'яненка, перша підміська слобода на правому березі річки Харків виникла ще в 1650-х роках — мова йде про нинішню Дальню Журавлівку.
Спочатку слободу населяли однодворці, козаки та служиві люди Харківського слобідського полку. Пізніше, коли полк очолив Григорій Єрофейович Донець-Захаржевський, служивих людей з цих земель витіснили, а на їхнє місце прийшли козаки та підпомічники Харківського полку. У 1765 році мешканці отримали статус військових обивателів, а до 1835 року їх перевели в державні селяни. Статус передмістя Харкова слобода отримала в 1863 році, а до складу міста офіційно увійшла в 1880-му.
Звідки взялася назва: дві легенди
Єдиної версії походження назви не існує. Найпоетичніша і, мабуть, найреалістичніша гіпотеза пов’язує її з місцевою природою: річка Харків часто виходила з берегів, заболочена місцевість приваблювала велику кількість птахів, серед яких було багато журавлів. Звідси, за цією версією, і походить назва слободи.
Друга легенда має більш прикладний характер: вважається, що на цій місцевості колись стояв дерев'яний журавель — найпростіший пристрій для підйому води з колодязя. Яка з версій ближча до істини, сьогодні сказати неможливо — обидві існують у харківському краєзнавстві паралельно.
Перша рекреаційна інфраструктура: 1880-ті роки
Перетворення Журавлевки на місце відпочинку почалося задовго до радянської епохи. На великому місцевому ставку здавна стояли гребля і водяний млин, а на початку 1880-х років тут обладнали човнову станцію та облаштували купальне місце. Це стало поворотним моментом: сюди почали приїжджати молоді чиновники, службовці, вчителі, гімназисти та офіцери полків, розквартированих у Харкові.
Саме тоді за Журавлівкою міцно закріпилася репутація рекреаційної зони — репутація, яку район зберігає й донині. Збереглася фотографія Журавлівського ставка 1913 року авторства Олександра Катеринича, на якій відображена атмосфера дореволюційного відпочинку біля води.
1930-ті: народження гідропарку
Активне облаштування території як парку розпочалося у 1930-х роках — саме тоді стартувало планомірне будівництво інфраструктури для відпочинку. На базі Журавлівського водосховища з’явилися пляжі, човнові бухти, а вздовж берегів — вечірні ресторани. Через кілька років ця місцевість отримала офіційний статус гідропарку.
Показово, що вже в 1934 році територія прийняла масштабну спортивну подію — перший український фестиваль з фізичної культури. Плани комплексного озеленення Журавлівки та створення тут парку з повноводними озерами були розроблені в 1936 році, однак реалізувати їх у повному обсязі завадила Друга світова війна.
Післявоєнна реконструкція: рукотворний острів
Після війни до планів повернулися, і в 1950 році північна частина річки Харків була масштабно реконструйована. В результаті цих робіт утворився великий острів, який і став центральною частиною сучасного гідропарку, — тепер парк розташований по обох берегах річки.
Наступний етап розвитку припав на 1976 рік, коли розпочалося будівництво великого водоймища, яке отримало в народі назву «Салтівське море». Цей водойм простягається від 524-го мікрорайону Салтівки до Журавлівського гідропарку, поєднавши північно-східні житлові масиви та рекреаційну зону.
Зниклий трамвай і метроміст
У Журавлівського гідропарку є й свої транспортні артефакти. Довгий час Ближню Журавлівку з Олексіївським лугопарком з'єднував унікальний одноколійний трамвайний маршрут № 15 — він проходив вулицею Шевченка між проспектом Героїв Харкова та станцією метро «Київська». У 2005 році рейки цього маршруту були зняті, і трамвайна лінія зникла з карти міста.
Набагато помітнішим символом району став Журавлівський метроміст через річку Харків — один із головних орієнтирів мікрорайону та частина Салтівської лінії метро. Уздовж лінії метромосту в радянські часи планували прокласти проспект, що з'єднував би Нагірний район із Салтівкою: навіть було зведено дві опори для майбутнього автомобільного мосту поруч із метромостом, але будівництво так і не було завершено.
Гідропарк сьогодні
Сучасний Журавлівський гідропарк займає близько 180 гектарів і залишається однією з найбільших практично незайманих природних територій у межах Харкова. Парк являє собою ансамбль островів і півостровів, утворених річкою Харків, і розташований на Журавлівському водосховищі. За даними щорічних досліджень, водойма вважається однією з найчистіших у місті.
Найближчі станції метро — «Київська» та «Героїв праці». Окрім пляжів (як облаштованих, так і «диких»), інфраструктура парку включає човнові станції, прокат байдарок, надувні водні гірки, ігрові та спортивні майданчики, кафе та зони для пікніків.
Від козацької слободи 1650-х років, через купальню кінця XIX століття і радянський гідропарк, що виник у 1930-х, — до сучасної зони відпочинку на 180 гектарах: Журавлівський гідропарк залишається живою частиною Харкова, в якій шари історії видні під час кожної прогулянки вздовж річки.
