Схід сонця над Сіверським Дінцем у Харківській області. Ці кадри зроблені на Зміївських кручах одного ранку, коли туман у долині стояв так густо, що річки внизу не було видно зовсім.
Можливо, колись на цих кручах стояло місто. Принаймні так вважає археолог Олександр Дьяченко, який досліджував тутешнє городище.
Зміївські кручі в Харківській області тягнуться вздовж Сіверського Дінця приблизно на 25 кілометрів. Це не одна скеля, а ціла череда зсувних терас завширшки від 5 до 30 метрів, між якими різниця висот сягає 10–20 метрів. Біля городища є глибокий яр, повний гадюк. Можливо, це підказка, звідки виникла така назва - Зміївські. Хоча пояснень кілька. За однією з версій, місцевість назвали за легендарним засновником на прізвисько Змій. Інша версія пов'язує назву зі зміями на заболочених берегах. Ще одна - веде до літописного Шаруканя. Дехто навіть вважає, що кручі — це «змієві вали» з билин, але звісно, це припущення, які досі не підтверджені.
Підтверджено інше. Під час експедиції 1993 року на цьому березі знайшли давньоруське городище та могильник X–XII століть. Керівник експедиції Олександр Дьяченко дійшов висновку, що це городище і є давнім містом Зміїв. Тобто там, де сьогодні лише тераси й трава, колись було щось дуже схоже на місто.
Того ранку побачити все це було неможливо. Туман над долиною стояв такий густий, що навіть річку внизу розгледіти не вдалося. Хоча вона там, під білою пеленою. Харківські мандрівники недарма називають це місце «долиною туманів».
Небо над Зміївськими кручами перед сходом сонця: від фіолетового вгорі до помаранчевого біля обрію. Долину внизу вже затопив туман
Схід сонця збирає людей: вони стоять уздовж краю урвища й дивляться на туман у долині
З туману визирають лише верхівки дерев. Десь унизу має бути Сіверський Донець, але його не видно
Люди на тлі рожево-фіолетових хмар: хтось знімає, хтось просто чекає на сонце
Вузька смужка хмар на обрії. Туман нижче поглинув усе, окрім верхівок дерев
Колюче дерево без листя на краю урвища на тлі розлогого туману й помаранчевого неба
Люди знімають схід сонця на телефони та фотоапарати. Дерева в мареві виглядають силуетами
Гілки з осіннім листям на тлі рожевого неба. Під ними лежить туман
Сонце ледь піднялося над лінією лісу на горизонті. Його світло підсвічує верхній край туману
Туман лежить у долині, наче озеро
Світанкове світло підфарбувало туман золотим і рожевим
Схил кручі з червоними й жовтими осінніми деревами. На ньому видно маленькі постаті людей
Люди на краю урвища: фотографують, розмовляють, вдивляються в золотий туман
Сонце пробивається крізь гілки
Фото - Наталія Кобзар, SQ
