Фігурист із Харкова Вадим Колесник отримав шанс уперше в кар'єрі відібратися на Олімпійські ігри та змагатиметься за це право на національному чемпіонаті США. Про це пише "Суспільне Спорт".

24-річний Колесник - один із нових лідерів американської збірної в танцях на льоду. Разом із партнеркою Емілі Зінґас він здобув цього сезону дві медалі на етапах Гран-прі та вперше потрапив до фіналу світової серії.

Від Харкова до США

Вадим Колесник народився та почав займатися фігурним катанням у Харкові. У 2015 році, коли йому було 15 років, він здобув останню медаль під прапором України - срібло в танцях на льоду на турнірі в Будапешті в дуеті зі Златою Єфименко.

Того ж року життя юного фігуриста кардинально змінилося. «Коли мені було 15, Ігор Шпільбанд узяв мене у свою групу», - згадує спортсмен. Він переїхав до США, щоб тренуватися в Мічигані в команді іменитого американського тренера, який привів до першого олімпійського золота канадців Тессу Верчу та Скотта Мойра.

Уже у 2017 році Колесник розпочав юніорську кар'єру в складі збірної США. У парі з Евонлі Нґуєн вони здобули юніорський титул чемпіонів світу 2020 року.

Шлях до успіху

Після розпаду дуету з Нґуєн пошуки нової партнерки зайняли два роки. Врешті український фігурист об'єднався з Емілі Зінґас - американкою, яка раніше представляла Кіпр і не мала досвіду в танцях на льоду.

Варіант знову представляти Україну Колесник не розглядав. Пропозицій від федерації, за його словами, також не надходило.

«Нам ніхто не пропонував насправді, - пояснює спортсмен. - Я живу в Америці вже дев'ять років. Думаю, мене б навіть не відпустили, тому що Америка в мене багато вклала».

Протягом трьох сезонів Зінґас і Колеснику не вдавалося подолати внутрішню конкуренцію та пробитися на чемпіонат світу. На національній першості вони двічі посідали четверте місце. Після цього фігуристи взяли паузу, щоб Вадим залікував травму перед олімпійським сезоном.

Проривний сезон

Сезон після відновлення став для дуету поворотним. У жовтні Зінґас і Колесник вперше в кар'єрі здобули медаль на рівні Гран-прі - срібло на етапі в Китаї - з трьома особистими рекордами. Поступилися вони лише партнерам по збірній - Медісон Чок та Евану Бейтсу, які є одними з головних фаворитів на олімпійське золото.

На останньому етапі Гран-прі у Фінляндії американсько-український тандем завоював бронзу. Такі результати дозволили Зінґас і Колеснику кваліфікуватися до їхнього першого фіналу Гран-прі, де дует посів шосте місце.

Ключовим у такому стрімкому прогресі стало здоров'я. Позбувшись болю, Вадим зміг більше часу проводити на льоду. 

Боротьба за Олімпіаду

Далі на фігуристів чекає національний чемпіонат - остання сходинка перед визначенням олімпійської команди. У танцях на льоду США мають максимальну кількість ліцензій - три. Претендувати на одне з цих трьох місць тепер може й Колесник, який у серпні 2025 року отримав американське громадянство.

Попри значні шанси відібратися до Мілана-2026, для Колесника й Зінґас головна мета - наступні Олімпійські ігри 2030 року.

«Я хочу кататися, поки не виграю Олімпіаду або принаймні не досягну того, що хотів, у житті. Тому, якщо знадобиться десять років, будемо кататися десять років», — резюмує харків'янин.

Українці, які стали чемпіонами за інші країни

У різні роки низка спортсменів, які народилися або сформувалися в українській спортивній школі, змінили громадянство і досягли значних успіхів уже у складі інших національних збірних. Серед них:

  • фігуристка Тетяна Волосожар із Дніпра, яка у парі з Максимом Траньковим представляла РФ та стала дворазовою олімпійською чемпіонкою;
  • гімнаст Микола Куксенков, який народився й починав кар’єру в Києві, а після зміни громадянства виборов срібну медаль Олімпіади-2016 у командному турнірі вже за збірну РФ;
  • борчиня Марія Стадник, яка на початку кар’єри представляла Україну, після переходу до Азербайджану стала багаторазовою призеркою чемпіонатів світу та Європи і срібною олімпійською медалісткою Ріо-2016;
  • каноїст Валентин Дем’яненко, який після зміни спортивного громадянства на азербайджанське здобув срібну медаль Олімпійських ігор-2016. 

Причини спортивної еміграції різні: від відсутності фінансування та підтримки на батьківщині до переїзду родини або кращих умов для тренувань в інших країнах.