Для більшості харків’ян Новожанове — це кінцева зупинка трамвая, залізничні колії та труби коксохіму на південно-західній околиці. Але під промисловим шаром тут лежать три століття історії: козацька слобода, що дала ім’я класику української літератури, купецький острів на Лопані, рукотворний канал і сталінський вирок за залізничну аварію. Навіть сама назва району досі є предметом суперечок.
Новожанове розташоване в Новобаварському адміністративному районі (до 2016 року — Жовтневому). З півночі та сходу його обмежує Лопань, із заходу — Новоселівка, з півдня, за залізницею та заводом, — Філіппівка.
Загадка назви: директор, хутір чи станція
Найвідоміша версія звучить як готовий сюжет. Район нібито названо на честь Григорія Новожанова, першого директора будівництва коксохімічного заводу в 1920-х роках. Незабаром його репресували, але ім’я на карті залишилося. До цього місцевість нібито мала пасторальну назву — хутір «Мірська Роща».
Однак у цієї легенди є слабкі місця. За даними Вікіпедії, вантажну станцію «Новожаново» відкрили в 1927 році, а її назва походить від хутора Новожанова, який стояв у районі нинішньої вулиці Одеської. Сам же коксовий завод, судячи з історії підприємства, побудували лише в 1932 році як дослідну базу інститутів «Гіпрококс» та УХІН. Станція з ім’ям «директора» з’явилася раніше, ніж завод, яким він нібито керував.
У тій же Вікіпедії є й третя версія: назва всього району перейшла від станції лише в 1960-х роках. Краєзнавці додають, що загальна назва закріпилася поступово, коли поруч зі станцією з’явилися трамвайне депо та кінцева зупинка. Яка з версій є правильною, без архівних документів про хутір і про самого Новожанова сказати неможливо.
Основа: родове гніздо Квиток
Задовго до заводів і рейок тут була слобода Основа. Її заснували у другій половині XVII століття власники зі слобідської старшини Донцов-Захаржевських, пізніше землі перейшли до козацького роду Квиток. У 1714 році полковник Григорій Семенович Квитка заклав в Основі храм Іоанна Предтечі.
На початку XIX століття садиба стала одним із культурних центрів Слобожанщини. Тут народився, жив і працював письменник Григорій Федорович Квітка, який взяв собі псевдонім за назвою маєтку — Основ’яненко. Він стояв біля витоків професійного театру в Харкові та журналу «Український вісник». За сімейною легендою, яку Квітка виклав у оповіданні «Заснування Харкова», саме з Основи й почалося місто.
Сучасники згадували садибу як сосновий гай із ботанічним садом та оранжереями. У 1876 році в саду Квітка звели кам’яну церкву за проєктом єпархіального архітектора Федора Данилова. Спадкоємцем садибного парку став нинішній парк імені Квітки-Основ’яненка. У 1920-х роках Основа увійшла до меж Харкова, а сьогодні її територія вважається частиною великого Новожанова.
Дача Скуридіна: купецький острів на Лопані
Найнезвичайніше місце району створив не завод, а приватний власник. У XIX столітті купець другої гільдії Іван Олексійович Скуридін володів заміською ділянкою на правому березі Лопані. Щоб осушити землю й кататися на човнах, він прокопав канал по старому руслу річки. Так його маєток перетворився на острів, який у місті називали дачею Скуридіна.
На острові стояли будинок купця та водяний млин, було розбитий парк. Ні дача, ні млин не збереглися, а парк пережив свого господаря. За радянської влади він занепав, його реконструювали лише у 2010 році. Зараз тут розташований парк відпочинку «Мірська гай» — так називають і східну частину Новожаново навколо каналу.
Сам канал, правий проточний рукав Лопані, існує досі. Але за радянських часів його засипали у трьох місцях, і водообмін порушився. Наприкінці 1930-х берег Лопані обнесли земляним насипом для захисту від повеней. На острові збереглися залишки напіврозібраної Новожанівської греблі та її технічна будівля. Ще одна цікавинка для любителів природи: на південь від станції Новоселівка ростуть 13 видів рідкісних рослин, що охороняються конвенцією CITES.
Станція, коксохім і розстрільний вирок
Промислове Новожаново виникло в роки перших п’ятирічок. Вантажну станцію відкрили в 1927 році для будівництва та обслуговування коксохімічного заводу. У 1932 році запрацювала дослідна коксова установка УХІНа та Гіпрококсу: тут відпрацьовували конструкції коксових батарей. Після війни потужності перевели на промислове виробництво коксу та коксохімічної продукції.
2 жовтня 1934 року на перегоні Новожанове — Основа товарний поїзд № 736 врізався в поїзд № 910. Було розбито 24 вагони, ще 14 пошкоджено, паровоз був зруйнований, загинув мастильник. Виїзна сесія Верховного суду СРСР засудила чергового по станції Василя Лінника до розстрілу. Сигналіст отримав п’ять років, стрілочник — три роки. Для середини 1930-х, коли будь-яку аварію трактували як шкідництво, це був типовий фінал.
У 1958 році станцію електрифікували разом з усім Харківським вузлом. Сьогодні вона залишається великим вантажним і сортувальним пунктом, а вулиця Азовстальська нагадує про металургійний профіль району. Тут же працює Новожанівський м’ясокомбінат.
Трамвайний край
Для сучасного харків’янина Новожанове — насамперед слово на табличці трамвая. У вересні 1963 року тут відкрилося Жовтневе трамвайне депо, розраховане на 200 вагонів. Вже восени туди перевели маршрути № 2, «А», 8, 10 і 19, пізніше — 21-й. Адреса депо — Москальовська, 199а (колишня вулиця Жовтневої Революції).
Кінцева «Новожаново» з’єднала околицю з центром та іншими районами. У 1975 році сюди запустили маршрут № 32 від станції Льва Толстого через Салтівку, у 1984-му на Новожаново перенесли маршрут № 4. Зараз по Москальовській курсують трамваї № 3, 7 і 27.
«Коксохім»: робота чи чисте повітря
Коли завод будували, він стояв за містом. Згодом житлові квартали підійшли до нього впритул, і сусідство перетворилося на багаторічний конфлікт. Мешканці скаржаться на їдкий запах і дим над вулицями, екологи — на скидання охолоджувальної води в річку Уди без сучасних фільтрів.
У 2017 році біля заводу відбулися одразу дві акції: одні вимагали закрити підприємство, інші — зберегти. Тоді на заводі працювало близько 650 осіб, і це був єдиний у області виробник коксохімічної продукції, а в Україні — єдиний виробник ливарного коксу. Державна екоінспекція зверталася до суду з вимогою зупинити роботу підприємства.
У 2019 році ПрАТ «Харківський коксовий завод» припинило діяльність, але виробництво продовжило нове ТОВ «Коксовий завод «Новомет». Активісти зазначали, що змінилися вивіска та керівництво, а суть залишилася колишньою.
Новожанове сьогодні
Сьогодні Новожанове — тиха околиця з приватним сектором, п’ятиповерхівками, рейками та промисловою зоною. Генплан колись передбачав тут станції метро «Жовтнева» та «Новожанове», але ці плани залишаються віддаленою перспективою.
Війна дійшла й сюди. Новобаварський район, до складу якого входить Новожаново, регулярно потрапляє під удари. У вересні 2022 року ракета С-300 частково зруйнувала п’ятиповерхівку, загинула людина. У 2026 році район атакували «шахеди» та керовані авіабомби: 7 травня постраждали люди та було пошкоджено 8 будинків, 1 червня Харків накрили сімома КАБами, а влітку реактивний дрон влучив у дах п’ятиповерхівки та спричинив пожежу.
І все ж у району є те, чого немає в багатьох спальних масивах: парк на місці козацької садиби, купецький острів і історія про директора, якого, можливо, ніколи не існувало. Новожанове чекає на свого дослідника в архівах.
