15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, День виведення радянських військ з Афганістану, а також Стрітення Господнє.

Довідка "SQ". День вшанування учасників бойових дій на території інших держав заснований 11 лютого 2004 р. указом президента (№ 180) і приурочений до річниці виведення військ СРСР з Афганістану.

Війна в Афганістані тривала більше 9 років. 25 грудня 1979 р. до Афганістану були введені війська СРСР, а 15 лютого 1989 р. остання колона радянських військ перетнула міст через Амудар'ю і була виведена з Афганістану. Жертвами війни стали близько 15 тис. радянських солдатів і офіцерів і не менше 100 тис. громадян Афганістану. Інвалідами стали десятки тисяч людей з обох сторін. 274 осіб до цих пір вважаються зниклими безвісти.

За даними харківських обласної та міської Спілок ветеранів Афганістану, в афганській війні взяло участь більше 12 тис. мешканців Харківської області. В результаті бойових дій загинуло 125 харків'ян (з Харківської області - 360 осіб). У Харкові мешкає близько 6 тис. ветеранів Афганістану (у районах області - ще близько 6 тис. ветеранів), близько 400 "афганців"-інвалідів та 134 сім'ї воїнів-інтернаціоналістів, загиблих у Афганській війні. Всього в Україні проживає 120 тис. ветеранів війни в Афганістані.

Спочатку це було свято ветеранів Афганістану, тепер його відзначають усі, хто брав участь у бойових діях в Єгипті, Іспанії, Косово, на Кубі, у Чилі, Ефіопії та в інших "гарячих" точках планети.

У Харкові 15 лютого біля Меморіалу загиблим в Афганістані (ст.м. "Наукова") відбудеться мітинг та покладання квітів (початок - об 11.00).

Стрітення Господнє - двунадесяте свято, відзначається 2 лютого за старим стилем, 15 лютого за новим. Слово "стрітення" означає зустріч. Стрітення Господнє - православне свято, присвячене великому таїнству зустрічі Бога і людини. Згідно Біблії, коли втіленому Словом Божим прийшов час з'явитися на землі, тоді були підготовані деякі вибрані з людей - зустріти його чудове, всеспасительне явище і сповістити про це світу. Одним з них був старець Симеон.

За церковним переданням, на 40-й день з Різдва Христовог Богородиця Марія принесла Дитятка Ісуса до Єрусалимського храму. В цей же час у Єрусалимі жила "людина на ім'ям Симеон. Він був чоловік праведний і благочестивий, потіхи чекав для Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було передбачене Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього" ( Лк. 2, 25-26).

Коли Йосип і Марія принесли до храму Немовляти Христа, Симеон з натхнення Святого Духа прийшов до храму. У цей же час у храмі служила пророчиця Анна. Ніхто зі звичайних відвідувачів храму не побачив у принесеній дитині Спасителя світу, проте "рід людський, - говорить архієпископ Херсонський Інокентій, - встиг вислати на стрітення Його двох ангелів у тілі Симеона і Анни, престарілих літами, але юних духом".

Пророчий погляд Симеона зупинився на Діві Марії, яка тримала на руках Божественне Немовля. Старець побачив у Ньому "Розраду Ізраїлеву", обіцяного Месію і в священному трепеті і захваті вигукнув: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, світло в одкровення народам і славу людей твоїх".