Зі своїм переходом на роботу з міської ради до обласної державної адміністрації ця людина почала перейматися проблемами всієї Харківщини. Зараз багато говориться про створення єдиного медичного простору в регіоні та покращення якості медичного обслуговування. Як саме це буде зроблено, розповів в програмі "STATUS QUO" заступник голови Харківської облдержадміністрації Ігор Шурма.

- Ігорю Михайловичу, ви вважаєте, що в медичній сфері Харкова порядок вже наведено і час зайнятися сільськими районами?

- Ні. Я вважаю, що сьогодні мешканці сіл і мешканці міст Харківської області, як це гарантовано Конституцією, мають право на однакові стартові можливості, у тому числі право на якісну медичну допомогу. Говорити про те, що в місті наведений порядок, було би дуже самовпевнено. Це неможливо зробити, тому що сьогодні медицина фінансується на 50% від потреби. Але Харкову пощастило, в 2006 р. мером став Михайло Добкін, для якого проблеми медико-соціальної сфери стоять на першому місці. Йому вдалося переконати адміністраторів міської влади і депутатський корпус у необхідності додаткового фінансування в межах можливого і тим самим створити певні преференції. Цільове використання цих коштів дозволило розпочати деякі зміни. Але це лише початок: виділити кошти на придбання медичного обладнання, медикаменти, ремонтні роботи – це півбіди. Основне – це змінити психологію передусім медичного персоналу, який сьогодні працює в умовах обмеженого фінансування. Пацієнт, ідучи до лікарні, розуміє, що його очікує ряд проблем окрім того, що він повинен отримати медичну допомогу. Якщо люди відчули покращення рівня надання медичних послух в закладах міста, то саме такий напрямок роботи треба продовжувати.

- Що таке єдиний медичний простір?

- Справа в тому, що сьогодні місто і Харківська область потерпають від недосконалого адміністративного управління. І відповідно до Бюджетного кодексу фінансування закладів охорони здоров’я здійснюється так, що дуже часто немає ефективного використання кожної гривні. Відбувається або дубляж, або неузгодженість дій. І виходить так, що те, що могли би собі дозволити городяни, абсолютно недоступно для людей, які проживають у селі. Єдиний медико-соціальний простір покликаний вибудувати цілісну структуру організації надання якісної медичної допомоги. Треба зробити так, щоб фінансування не передбачало дублювання. Наприклад, якщо у нас є спеціалізовані медичні заклади в області, непотрібно їх дублювати в місті. Слід лише забезпечити правильні потоки хворих. Усі заклади незалежно від підпорядкування повинні бути відкриті для всіх жителів області. Наприклад, у свій час, коли була трагедія з Настею Овчар, колишній президент давав неодноразові доручення прем’єру Юлії Тимошенко і Юрію Єханурову щодо формування відповідної якості опікового центру. І губернатор Арсен Аваков отримав ці вказівки на виконання. Але до 2006 р., поки не прийшов М.Добкін, нічого не вирішувалося. Ми за один рік організували роботу опікового відділення. І сьогодні опікове відділення, якщо йти формальним шляхом, повинно було б обслуговувати мешканців Харкова. Ми прекрасно розуміємо, що це просто адміністративний маразм. Ми відкрили двері цього опікового відділення не тільки для мешканців Харкова, Харківської області, але й і інших областей. Ми розуміємо, що люди, які потерпіли від хімічних або термічних опіків, потребують допомоги. Більше того, сьогодні там запрацювала лабораторія, яка вирощує штучну шкіру зі шкіри пацієнта. Поступово ми відмовляємося від використання ксеношкіри, тобто свинячої шкіри.

На прикладі Харківської області ми хочемо створити прецедент початку тієї реформи, яка очікує цілу державу у створенні єдиного медико-соціального простору. Ми зараз упорядкуємо роботу пологових будинків, урологічної служби. Сьогодні вищим закладом в наданні кваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги стане обласна клінічна лікарня.

- А раніше вона не була вищим закладом?

- Була і за паперами такою має бути. Уся справа в тому, що коли ви заходите в цю лікарню, перше, що ви повинні мати при собі, – це гаманець. Тому що якщо ви, припустімо, не маєте при собі грошей, лабораторні аналізи ви не отримаєте, обстеження не пройдете. З приходом нового головного лікаря Богдана Федака поставлено завдання – зробити цей заклад максимально доступним для всіх мешканців села в частині отримання безоплатної медичної допомоги. Щодо професійного рівня медичних працівників цієї лікарні сумнівів в мене нема. Те, що їх загнали в саме такі умови, коли вони мусили стати на конвеєр надання платних медичних послуг, не їх вина: це були умови праці.

Що стосується міських установ, то вищою в ієрархії медичних закладів залишається лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. Мещанінова. Якість, своєчасність, результативність – це є візитна картка муніципальної медицини. Тому ці дві установи будуть базовими. У нас працює одночасно дев’ять інститутів Академії медичних наук, які мають свої клініки. Сьогодні ми пропонуємо правила гри: або вони доступні для наших городян і будуть надавати медичну допомогу, або ми будемо апелювати до Академії медичних наук, міністра охорони здоров’я і питати, чим займаються наші інститути, якщо вони не беруть участі у формуванні єдиного медико-соціального простору.

Унікальна ситуація склалася сьогодні з інститутом радіології. Академія медичних наук закупила лінійний прискорювач. Встановивши його, ми зможемо говорити, що в Харкові є найновітніша технологія боротьби з раком. Апаратура дорого, коштує понад 20 млн.грн. Але, як завжди буває в новітній українській історії, щось не докупили, щось недопоставили і не дали грошей на ремонт і встановлення. І вже другий рік це обладнання простоює. Охолоджувачів нема, грошей на ремонт нема. Ми провели переговори, але відповідно до Бюджетного кодексу область і місто не мають права давати на це гроші, оскільки фінансування здійснюється по лінії Академії медичних наук. Ми звернулися до благодійних фондів з проханням надати допомогу. На сьогодні цих фондів, які погодилися допомогти, тільки два – це благодійний фонд Юрія Сапронова і благодійний фонд Олександра Фельдмана. А хочу сказати, що ідеться про 900 тисяч позабюджетних коштів. Сподіваюся, що до нового року обладнання запрацює.

- У межах єдиного медичного простору планується спростити доступ сільських мешканців до медичних закладів Харкова? Чи мова йде і про створення медичних закладів на території області?

- Одне одного не заперечує. Принцип, по якому буде діяти обласна адміністрація: усі комунальні заклади відкриті для жителів міста і області. Допомога буде надаватися 50 на 50, і відмов не буде. Ми аналізували роботу обласного госпіталю інвалідів війни. Там не найгірші умови, щоб оздоровитися, харчування на добу складає 35 грн. Коли ми проаналізували, який відсоток пацієнтів цього госпіталю - жителі села, то він виявився дуже низьким. З 1 липня розроблена схема, відповідно до якої до госпіталю будуть потрапляти 50% мешканців області і 50% мешканців міста. Більше того, цей заклад підпадає під патронат голови Харківської облдержадміністрації. Цього року виділено 2 млн.грн., за ці кошти буде повністю відремонтований дах, змінені вікна, відремонтований приймальний покій. Окрім того, будемо ремонтувати ліфт і намагатися замінити ліжковий фонд. Будемо створювати нормальні умови для пацієнта. І це стосується всіх закладів.

Тепер говоримо про доступність. Їхати, наприклад, з Барвінківського району до міста Харкова – це дуже далеко. Сьогодні в межах створення єдиного медико-соціального простору ми пропонуємо таку модель: на території Харківської області будуть обрані 4-5 районів, які будуть міжрайонними центрами з надання медичної допомоги. Ці районні лікарні будемо максимально укомплектовувати медичним обладнанням. І погодьтеся, що з того ж Барвінківського району доїхати до Ізюма – це одна проблема, а доїхати до Харкова – зовсім інша. Ми визначимо оці 4-5 районів, у яких люди зможуть отримувати допомогу.

- Але ж головна проблема сільських та районних лікарень – дефіцит кадрів. Зазвичай один лікар там працює за кількох фахівців. Як цю проблему можна вирішити?

- Ми говоримо про створення центрів, маючи на увазі районні лікарні. Якщо ви порушуєте проблему фельдшерсько-акушерських пунктів, лікарських амбулаторій, дільничних лікарень, а може і районних лікарень, то сьогодні питання кадрів гостро стоїть по сільським лікарським амбулаторіям. Сьогодні медичний університет випускає цілий ряд фахівців. Спочатку люди обирали професії і через рік ставали висококваліфікованими працівниками на різноманітних ринках. Зараз міст для них просто нема, медики працюють на 0,25 ставки. Тому місто пішло по принципу муніципального замовлення: ми складаємо перелік посад, які нам потрібні в установах. Сьогодні область переходе на єдиний медико-соціальний простір, а відтак на єдине замовлення для медуніверситету. Якщо нам в області, наприклад, сьогодні непотрібно жодного дерматовенеролога, навіщо його випускати? Гінекологи, стоматологи нам не потрібні. На сьогодні нам потрібні сімейні лікарі, а також дільничні терапевти, дільничні педіатри, лікарі-лаборанти, лікарі-рентгенологи. Усю роботу в туберкульозній службі ми скоординували так, що сьогодні вакантних посад у цій службі нема. Говорячи про туберкульозну службу, відзначу, що змінився підхід у фінансуванні. Колись місто виділяло одні кошти на харчування, область – інші. Сьогодні ми вирішили це питання: розмір харчування в усіх туберкульозних лікарнях і диспансерах буде однаковий. Починаючи з 1 червня, вартість харчування одного хворого складатиме 17 грн. Цього ніколи і ніде не було. Туберкульоз – це не медична проблема, а соціальна. І люди, які не мають змоги якісно харчуватися, матимуть проблеми з імунною системою, і боротися організму з туберкульозом буде дуже складно. Тому ми пішли на покращення харчування як один із перших етапів.

Дивно, що сьогодні у молодих фахівців немає бажання поїхати кудись в область відпрацьовувати щось самостійно, ставати на ноги. Усі хочуть залишитися в місті. Але варто пройти школу молодого спеціаліста.

- Здається, що в найгіршому стані знаходяться обласна поліклініка та лікарня для онкохворих. Який там реально стан справ і що планується робити?

- Для онкологічного диспансеру планується побудувати в Харкові новий стаціонарний корпус. Зараз стоїть питання виділення земельної ділянки під будівництво стаціонарного корпусу. У новому медичному будинку будуть створені всі умови роботи для лікарів і комфортна обстановка для пацієнтів. Думаю, цього року ми виділимо ділянку, після чого на рівні Кабінету міністрів треба буде ставити питання про цільове виділення коштів для медустанови.

Введення в експлуатацію міського хоспісу (пр.Московський, 195) дозволить розвантажити онкодиспансер від тих пацієнтів, які знаходяться в термінальній стадії захворювання, адже їх і додому забрати неможливо, і в той же час вони займають місця в диспансері. А хоспіс саме для таких людей і призначений.

Нещодавно до Харкова приїздила з перевіркою комісія з Національного інституту онкозахворювань. Члени комісії погодилися з підходами Харківської облдержадміністрації у вирішенні медичних проблем області. Представники інституту повідомили, що будуть впливати на центральні органи влади, щоб звернути увагу на проблеми, які існують в онкології в Харківській області.

Відзначу, що Харків - майже єдине в Україні місто, у якому в останні роки йдуть спроби будівництва об'єктів галузі охорони здоров'я. В інших регіонах все зводиться до капітальних ремонтів будівель медустанов.

- І наостанок ваша цитата з інтерв’ю 2006 р: "За своєю природою я волелюб, і посада радника давала мені можливість працювати у широкому спектрі напрямків. Робота чиновника більше пов’язана з паперовою бюрократією, ти стаєш заручником усіляких нарад - це дуже звужує мою натуру". Скажіть, будь ласка, чи ви вже гармонійно почуваєте себе у ролі чиновника?

- Остаточну відповідь вам може дати моя дружина. Я почуваю себе гармонійно, але витрачаю на роботу багато часу. Встаю я вдома о чверть на шосту, а приходжу з роботи о 9-10 годині. Мені комфортно, але чи комфортно це по відношенню до сім’ї, я не зовсім впевнений. Об’єми навантаження настільки великі, що якщо ти хочеш щось зробити, а не просто сидіти, то на етапі налагодження роботи треба докласти дуже багато зусиль. Сьогодні моя волелюбність не змінилася. Єдине, що змінилося: сьогодні я веду медико-соціальний блок, а до цього в міськраді був ще й гуманітарний напрямок. Але, як це не є страшно, кожен народжується для того, щоб померти. Оцей період треба прожити так, щоб не було соромно передусім перед своїми дітьми, своєю родиною, перед людьми. Трудоголік – це не найгірша вада, яка притаманна українському чиновнику, до числа яких я відношуся.

- А коли М.Добкін зробив вам пропозицію перейти разом з ним до облдержадміністрації, чи довго ви розмірковували?

- Ви знаєте, я вважаю М.Добкіна унікальним управлінцем. Повірте мені, раніше, працюючи у Верховній Раді, а до цього в управліннях у Львівській області, я не зустрічав багато чиновників, які в своїй роботі приділяють стільки уваги медико-соціальному блоку. Завжди медицина була поза особливою увагою. А зараз, коли заходиш до кабінету губернатора і починаєш йому розповідати про проблеми, він, навіть не чекаючи закінчення, махає головою: «Роби». А через тиждень питає, чи йде виконання. З таким рівнем керівництва приємно працювати. Після того як доля мене у 2002 р. звела з М.Добкіним, я знаю, що якщо існує пропозиція, треба її підтримувати і на неї погоджуватися. Тому коли мені запропонували перейти до облдержадміністрації, я із задоволенням на неї відгукнувся. М.Добкін чи не єдиний в Україні, хто не побоявся запросити на Слобожанщину вихідця абсолютно з іншого регіону, з іншою ментальністю, поглядами. Тому крім професійної відповідальності, у мене ще є відповідальність особисто перед М.Добкіним, який взяв на себе ношу ризику. Мене це стимулює та стабілізує.