Минулий тиждень залишив легке відчуття дежавю: дві його основних події - тарифи квартплати і кримінальна справа, пов'язана з Арсеном Аваковим, - вже обговорювалися неодноразово і навіть набили оскому.
Отже, темою номер один стала ситуація з квартплатою. Кілька днів місто лихоманило: питання "невже знизять???" буквально витало у повітрі. Знизили. На скільки саме у відсотковому співвідношенні - поки невідомо: нові тарифи обіцяють найближчим часом опублікувати в "Харьковских известиях". Правда, на скільки саме в тому ж відсотковому співвідношенні їх підвищували, так і залишилося загадкою.
Нагадаємо, міська влада Харкова вольовим рішенням з 1 січня підвищила квартплату, при цьому ще й вивела з неї послугу вивезення сміття: за це тепер треба платити окремо. За орієнтовними попередніми розрахунками, в середньому квартплата для харків'ян здорожчала відсотків на 50. В окремих випадках - у два рази, на 100%. Пояснили підвищення традиційно: збитковістю підприємств комунгоспу через невідповідність тарифів реальним витратам і дуже низькою зарплатою їх співробітників.
Харків'яни пошкодували на кухнях і просторах інтернету, опозиція і громадські організації провели пару десятків розрізнених акцій протесту, і здавалося, що на цьому хвиля протидії рішенням мерії вичерпана. Однак критика пролунала з несподіваного боку. Прем'єр-міністр Микола Азаров заявив, що він обурений тим, що "деякі керівники органів місцевої влади допустили підвищення з 1 січня тарифів ЖКГ у середньому на 8,3%" (на тлі 100%-го підвищення ця цифра лунає дещо комічно), і що потрібно припинити "цей тарифний розгул". Припиняти розгул у Харкові прибув особисто профільний міністр Анатолій Близнюк. Коментуючи ситуацію, він висловився в тому ключі, що за чистоту в місті треба платити, мінімальна зарплата підвищується постійно, тому й зростання тарифів у цілому закономірне, але в Харкові "вийшов різкий стрибок, а це неприпустимо". Рішення про зниження тарифів виконком міськради прийняв стрімко, ще до від'їзду міністра. Тепер залишилося дочекатися випуску газети і вирахувати відсоток обіцяного зниження.
Звичайно, суто економічне питання формування тарифів на житлово-комунальні послуги завдяки "витонченим" діям центральної та місцевої влади перетворилося на суто політичне. Основна і, мабуть, єдина причина такої зворушливої турботи уряду про населення - наближення виборів. Ніщо так не б'є по електорату, як примус населення до розставання з кровно заробленими грошовими знаками. Пенсійна реформа вже вдарила по рейтингу Партії регіонів, тому ні різкого підвищення тарифів, ні скасування пільг, ні стрибків цін влада не допустить. До виборів. Після виборів, особливо якщо вони закінчаться з результатом, що влаштовує основну політичну силу, з великою часткою ймовірності можна чекати різкого реформування різних галузей життя країни.
Звичайно, мерія підвищувала тарифи, орієнтуючись на потреби місцевих комунальних підприємств. При цьому особисто мер міг відчувати себе спокійно: на відміну від губернаторів, яких президент може звільнити одним розчерком пера, мерська посада - виборна, і міський голова не підконтрольний уряду. Але в ситуації з квартплатою в Харкові Партія регіонів укотре продемонструвала згуртованість рядів і готовність служити спільній мети в єдиному пориві: очевидно, що Геннадій Кернес підкорився саме партійним рішенням та політичній доцільності. Звичайно, крім ідеологічних чинників, у партії влади є й набагато більш утилітарні важелі впливу на представників місцевого самоврядування - наприклад, розподіл держбюджетних грошей: виділяти їх саме тим містам, керівництво яких користується прихильністю, - чим не метод управління?.. Загалом, як би там не було, центральна влада продемонструвала турботу про громадян, влада місцева її в цьому підтримала, і за ідеєю, всі - і влада, і громадяни - повинні залишитися задоволені. Правда, трохи хвилює суто меркантильне питання, на скільки саме в результаті знижені місяць тому підвищені тарифи. Начебто йдеться про зниження квартплати в півтора рази. Схоже, в цій непростій ситуації влада не розгубилася і використовувала практично класичний прийом відволікання суспільної думки: спочатку тарифи підвищили майже в два рази, потім - знизили в півтора, і підсумковий результат представили радісним громадянам як здешевлення.
Хвилює у всій цій ситуації інше. Маса галузей потребує системного докорінного реформування - це стає все очевиднішим. Таке реформування часто передбачає прийняття непопулярних рішень. Але в гонитві за електоральними балами влада відкладає ці перетворення, заганяючи і себе, і країну в глухий кут: від того, що в певних, особливо наболілих, сферах нічого не робиться (наприклад, у системі пільг), ситуація не залишається незмінною - вона погіршується. Те ж питання підняття тарифів, правда, на газ - одна з вимог МВФ. Уже наскільки країні потрібні ці гроші, здається, знають усі, але керівництво не йде на підвищення - тому що влада потрібна сильніша. Політичної волі на прийняття непопулярних рішень зараз у влади немає, і це "зараз" триває вже досить довго. І виходить, що або коли-небудь все ж доведеться реалізовувати відразу комплекс заходів, що б'ють по населенню, або ситуація буде погіршуватися і погіршуватися.
Минулого тижня стало відомо, що прокуратура Харківської області порушила кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень Арсеном Аваковим у той час, коли він працював головою Харківської облдержадміністрації. Справу порушено за ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень, карається позбавленням волі терміном від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю терміном до трьох років). У справі фігурує все та ж земля в районі Пісочина. За інформацією прокуратури, на документі про виділення земельної ділянки з незаконно зміненим цільовим призначенням стоїть підпис особисто Авакова. На початку січня прокуратура вже порушила справу за фактом незаконного відчуження землі біля Пісочина, і в цьому контексті теж згадувалося тодішнє керівництво обладміністрації. Чому розслідування участі в цьому Авакова вирішили виділити в окреме провадження і чому справу про його службові повноваження не порушили відразу - невідомо, але факт залишається фактом: тепер можна говорити про кримінальне переслідування особисто Арсена Авакова.
Варто відзначити, що ось та, перша, справа, порушена на самому початку року, дуже добре підготувала громадськість до подальшого розвитку подій. Тоді справи, грубо кажучи, проти Авакова ще не було, але ЗМІ буквально вибухнули публікаціями про його кримінальне переслідування. Тепер справа вже є, але сприйнялося це набагато спокійніше - ситуація перестала бути сенсаційною і новою.
Звичайно, на інформацію про порушення кримінальної справи відреагували сам Арсен Аваков і центральна "Батьківщина". Відреагували традиційно емоційно й абстрактно: конкретно і по суті оприлюднених підозр громадськість з цього боку барикад, схоже, ніяких коментарів не дочекається. Центральний апарат партії у своїй відповіді досить пафосно і неправомірно іменував Арсена Борисовича "законно обраним мером Харкова" і висловив упевненість, що порушення цієї кримінальної справи є прямим наслідком "активності Харківської обласної та міської організацій партії в боротьбі за звільнення Юлії Тимошенко з-за грат Качанівської колонії". Навряд чи у розсудливої людини подібне припущення може викликати щось, крім здивованої посмішки. Про яку активність йдеться, незрозуміло абсолютно. Мабуть, під "активною боротьбою за звільнення з-за грат" розуміються нечисленні і вже навіть нечасті пікети. Коли особисто Арсен Борисович востаннє виступав від імені партії чи займався справами партії хоч на якомусь рівні, тим більше - організацією повсякденної роботи, пригадати непросто. Яким чином порушення справи проти Авакова, який давно перебуває за кордоном, може перешкодити місцевій "Батьківщині" продовжувати в тому ж ключі "активно боротися" тут, у Харкові, - зрозуміти неможливо. Загалом, навіть традиційні вже слова про політичні переслідування пролунали б більш правдоподібно, ніж запропоноване "Батьківщиною" пояснення подій.
Відреагував на ситуацію і сам Арсен Аваков. Його думка з'явилося не на сайті місцевої організації партії, що було б логічно в контексті версії про політичне підгрунтя подій, а на підконтрольному йому інтернет-ресурсі - сайті "Главное". Коментар був дуже шаблонним і коротким - теж без контраргументів по суті, зате зі словами про "політичний тиск на лідера опозиції напередодні виборів", хоча реальність недвозначно свідчить про те, що ні тиску немає (або, принаймні, не політика є першорядною), ні опозиції в контексті виборів у Харкові немає, ні лідера у неї немає... Що впало в цьому коментарі в очі - так це маніпулювання юридичними поняттями в спробі згустити фарби. Аваков заявив, що в прокуратуру для допиту були викликані його дружина і син: "Зауважте, викликані по справі, яка порушена за фактом, тобто не стосовно конкретних осіб. Таким чином, ці допити є яскравим свідченням тиску на мене через моїх близьких". Незалежно від того, справа фактова або стосовно когось, у рамках слідчих дій можуть допитуватися люди, які, на думку слідства, здатні пролити світло на ситуацію. І ці слова про тиск - проста підтасовка фактів, покликана викликати обурення.
Тепер залишається два питання. Перше - чи планує Арсен Борисович повертатися в Україну і друге – чи візьме він участь у виборах? З великою часткою ймовірності відповідь на обидва питання - ні. Приїжджати до рідної країни для екс-губернатора вже просто безглуздо і з суб'єктивної точки зору небезпечно: він цілком може втратити тут свободу, тому що звинувачення у скоєнні посадового злочину - це не жарт. Тим більше, навіть сам Арсен Аваков аргументовано свою невиновність не доводить.
А з потенційною участю у виборах можуть виникнути виключно процедурні труднощі, причому пов'язані саме з вищезазначеним. Справа в тому, що, відповідно до закону про вибори, народним депутатом може обиратися людина, яка протягом п'яти останніх років проживає в державних кордонах України. Звичайно, є формальні моменти - наприклад, найімовірніше, Арсен Борисович усе ще прописаний в Україні і буде апелювати до цього. Однак те, що його давно немає в країні, загальновідомо. Більш того, найближчим часом його можуть оголосити в розшук, можливо - в міжнародний. Тому ЦВК, посилаючись на цю норму закону, цілком може відмовити Авакову в реєстрації кандидатом у депутати, а суд, у разі спроби оскаржити це рішення, підтримати Центрвиборчком і трактувати поїздку Авакова за кордон як виїзд за межі України з метою проживання. Ще однією підставою для відмови в реєстрації або для зняття з реєстрації є судовий вирок за вчинення кримінального злочину, що набув чинності. У світлі останніх подій такий варіант чисто теоретично теж може стати перешкодою для участі Авакова у виборах, але це малоймовірно - в силу часових рамок.
І не варто забувати, що, скільки б не мусувалася версія про замовний характер і політичні переслідування, Арсен Аваков усе одно від цієї ситуації несе репутаційні втрати. Він - фігурант кримінальної справи, і цей факт не міг не позначитися на результаті екс-губернатора, бери участь він у виборах. Інша справа, що без Авакова "Батьківщина", найімовірніше, не візьме в Харківській області жодного мажоритарного округу. Їй залишається розраховувати тільки на результат, набраний за партійними списками. Рейтинг Партії регіонів падає дуже стрімко, але при цьому рейтинг "Батьківщини", незважаючи на активно створюваний навколо Юлії Тимошенко ореол мучениці, зростає вкрай повільно, за деякими соцопитуваннями - в рамках статистичної похибки. Відсутність Авакова в період передвиборної кампанії теж зіграє свою негативну роль. З ідеологічної точки зору партії потрібен не абстрактний, а цілком відчутний діяльний лідер, а з суто практичної точки зору для ефективної агітації у такій великій області, як Харківська, потрібні люди, що передбачає продуману і системну кадрову політику, і фінансові вливання. Під чиїм керівництвом і за чиї гроші буде проводитися в регіоні передвиборча кампанія "Батьківщини" і чи буде вона взагалі, хто понесе перед керівництвом цієї партії відповідальність за результати виборів - поки абсолютно незрозуміло.