Основна подія минулого тижня на рівні держави - це ротації в уряді. У середу, 22 лютого, Віктор Янукович призначив нового першого віце-прем'єра, посада якого була вакантною після несподіваного переведення Андрія Клюєва до РНБО (до речі, минулого тижня президент прямо заявив, що Клюєв не буде очолювати передвиборчий штаб Партії регіонів, хоча багато оглядачів трактували його звільнення як старт передвиборчої кампанії, якою Клюєв нібито і повинен був зайнятися, не відволікаючись на роботу в Кабміні.) Отже, першим віце-прем'єр-міністром, фактично - другою людиною в уряді, став Валерій Хорошковський.
У найбільш гламурного чиновника України - багатий послужний список. Хорошковський був заступником голови Адміністрації президента при президенті Кучмі, керівником Митної служби та першим заступником голови СБУ при президенті Ющенку, головою СБУ та міністром фінансів при президенті Януковичі. За словами Януковича, головні завдання Хорошковського - євроінтеграція України і відновлення співпраці з МВФ або ж пошук нового джерела кредитування. Можливо, саме проблеми в переговорах з Міжнародним валютним фондом коштували Андрію Клюєву посади, адже те, наскільки потрібні Україні ці гроші, загальновідомо. Хорошковський же покликаний стати кризис-менеджером, більш того, за оцінками деяких політологів, президент чекає від нього чогось на кшталт "економічного дива". Чому - широкій громадськості неясно: як видатний економіст Хорошковський обивателю вже точно невідомий. Це вкотре дозволило говорити про те, що основним критерієм для потрапляння у вищу владу є зараз не професійні якості, а особиста близькість і відданість президенту. Однак від діяльності на посту віце-прем'єра, причому в найближчі кілька місяців, очевидно, залежить довгострокове майбутнє Хорошковського: він може бути призначений прем'єр-міністром, може очолити список Партії регіонів на парламентських виборах, може сформувати плацдарм для участі в президентській гонці, а може бути звільнений або відправлений на якусь невиразну посаду. Зрештою, досвід Клюєва, Могильова, Єжеля та інших демонструє, що президент цілком здатний розлучитися з неугодним йому міністром.
Ще одна версія призначення Хорошковського - підготовка "наступника". Рейтинг Партії регіонів падає дуже стрімко, рейтинг президента теж знижується, і цілком можливо, що до наступних президентських виборів кандидатура Віктора Януковича буде дуже обтяжена проваленими реформами й усілякими дурними історіями на кшталт розкішності Межигір'я. Це означає, що людям, які мають реальний вплив на ситуацію в країні і яких в пресі прийнято називати представниками "кланів", потрібно підготувати до виборів іншу людину. На думку оглядачів, нею може бути Хорошковський. Звичайно, для того щоб він став "народним кандидатом у президенти", треба виконати дійсно титанічну роботу. Поки що Хорошковський не є ні відомим політиком, ні ефективним чиновником, ні публічним діячем, ні лідером громадської думки, ні каталізатором успішних перетворень, та й образ метросексуала - це не зовсім те, що ментально близько нашим народним масам. Проте час ще є - і для досягнення реальних результатів у роботі, і для потрібного піару. А значить, операція "наступник", якщо вона, звичайно, має місце бути, цілком може закінчитися успішно.
Основна інтрига минулого тижня - чи стане Петро Порошенко міністром економічного розвитку. Після призначення Хорошковського першим віце-прем'єром у Кабміні залишилося дві вакансії: міністра економіки і міністра фінансів. У четвер, 23 лютого, лідер регіоналів у Верховній Раді Олександр Єфремов заявив, що відповідні укази вже підписані президентом, і фінансовий сектор дістанеться Юрію Колобову, а економічний - Петру Порошенку. Минуло кілька днів, але офіційного підтвердження призначень усе ще немає. Більше того, бютівець Андрій Шкіль розповсюдив інформацію про те, Порошенко від посади відмовився.
З кандидатурою Колобова все більш-менш зрозуміло: зараз він - заступник голови Нацбанку, тобто права рука Сергія Арбузова, друг сина президента Олександра Януковича і взагалі вважається людиною "сім'ї". Інша справа - Петро Порошенко: людина з найближчого оточення Ющенка часів "помаранчевої революції", міністр уряду Тимошенко, власник опозиційного "5 каналу". До "тушок" (хоч і не депутат) зарахований не був, у бік влади вже дуже активно не дрейфував.
Навіщо Януковичу вводити до Кабміну Порошенка? Призначення Петра Олексійовича покаже громадськості президента як людину широких поглядів, яка орієнтується на професіоналізм і шукає ефективного управлінця, не дивлячись на ідеологічну підоснову. Тим більше, досвід залучення до команди "заклятих помаранчевих ворогів" у Януковича вже є: Віктор Балога, який очолював Секретаріат президента Ющенка, вже давно працює міністром з питань надзвичайних ситуацій в уряді Азарова.
Сам Петро Порошенко напевно має нереалізовані амбіції. Чи зможе він повернутися в дійсно велику політику і дотягнутися до важелів управління країною, не пішовши на контакт з чинною владою? Найближчим часом - точно ні. По-перше, сама влада цього не дозволить, а по-друге, окрім як до неї, і долучитися-то нема до кого, бо реальної альтернативи поки що немає. Крім того, Порошенко - великий підприємець, і його бізнес-інтереси лежать у дуже різних сферах - харчова промисловість, автомобілебудування, мас-медіа. Очевидно, що, перебуваючи у владі, захищати свій бізнес набагато простіше, та й способів укрупнити його більше. Інша справа, що, погодившись на крісло в Кабміні Азарова, Порошенко вже міцно асоціюватиметься з Партією регіонів. І піти якимось іншим політичним шляхом йому буде потім складніше - ярлики "зрадник" та "перебіжчик" у нас навішуються дуже легко.
Тепер - про події харківські. Користуватися такими звичними жетонами залишилося недовго. До початку Євро керівництво міста і метро планує повністю замінити жетони паперовими квитками. Кожен єдиноразовий квиток матиме свій унікальний штрих-код, у якому будуть зашифровані дата і час його купівлі. Термін дії такого квитка - доба. Як тільки система зафіксує оплату проїзду за допомогою єдиноразового квитка, штрих-код перестає бути дійсним, тому намагатися відксерити квиток і проїхатися по ньому не один раз - безглуздо.
Нові автомати з продажу паперових квитків почнуть встановлювати вже в березні. За словами директора метро Михайла Карамшука, переобладнання системи обійдеться в 30 мільйонів гривень, а на її обслуговування метро буде витрачати 5 мільйонів на рік, у той час як утримання "жетонного господарства" обходиться у 25 мільйонів на рік. Ніби як економія в перспективі - очевидна. Однак чому обслуговування жетонів, які вже продаються через автомати, а не касирку, що сидить на зарплаті, настільки дорожче випуску квитків, які теж будуть продаватися через автомати, залишилося таємницею. Крім того, Карамшук підкреслив, що собівартість одного жетона - близько 70 копійок, а собівартість одного паперового квитка - всього півкопійки, тобто в 140 разів менша. Але тут варто взяти до уваги, що один жетон, який ніби як настільки дорожче, на відміну від одноразового паперового квитка, може використовуватися набагато більше, ніж 140 разів. Тому економія напевно все ж таки буде, але не така масштабна, як могло здатися зі слів начальника метро. Можливо, тому Карамшук зазначив, що хоча і собівартість паперового квитка набагато нижча собівартості жетона, проїзд у метро не здешевшає.
У зв'язку з цією ситуацією ще залишилося питання, навіщо напередодні таких глобальних змін місто нехай невелику партію, нехай нових, але все ж жетонів. Поява жетонів, на яких будуть зображені пам'ятки Харкова - "Дзеркальний струмінь", пам'ятники козаку Харку і Тарасу Шевченку, - керівництво метро анонсувало ще влітку і пояснило бажанням закарбувати місто на жетонах для гостей Євро. Тепер виявляється, що до чемпіонату ніяких жетонів бути вже не повинно. Так що залишаться ці зроблені для туристів кругляшки сувенірами для харків'ян.
Але не тільки через зміни в системі оплати проїзду згадувалося минулого тижня метро. Як повідомило видання з посиланням на "Вісник державних закупівель", метрополітен збирається витратити 2 мільйони 400 тисяч гривень на виготовлення 465 інформаційних табличок. Шляхом нехитрих підрахунків вийшло, що кожна табличка буде коштувати більше 5 тисяч. Це відразу породило питання і до керівництва міста, і до керівництва метро, яке не так давно прославилося завдяки схожій ситуації - через вартість лавок, установлених на станції.
В устах мера міста Геннадія Кернеса об'єкти, недбало йменовані у "Віснику держзакупівель" табличками, перетворилися на "великі табло з сучасним доданими обладнанням для енергозбереження". Мер не погодився з думкою про занадто високу їх вартість і порадив звернутися з даного питання до керівництва метрополітену, тому що "люди, які складали ці цифри, про щось думали і готові кожну цифру захистити". Але не тут-то було. Директор метро Михайло Карамшук замість пояснень зазначив, що гроші за таблички ще не перераховані, а прокоментувати ціну на них відмовився.
У підсумку питання обґрунтованості вартості цих злощасних табличок не просто залишилося відкритим, а отримало якийсь сенсаційно-викриваючий відтінок. І цілком можливо, що це - результат не якихось фінансових махінацій або спроб їх приховати, як це піднесли ЗМІ, а недоліків і прорахунків в інформаційній роботі та роботі з пресою. Невже у цієї цифри в п'ять тисяч гривень немає взагалі ніякого виразного обґрунтування? Зрештою, таблички ці - немаленького розміру (деякі - майже п'ять метрів у довжину), скільки коштують матеріали, ще скількись - саме виготовлення. Пам'ятаючи про не настільки давні скандали з лавочками, логічно було б підготувати і надати якісь пояснення - щоб не виникало питань і далекосяжних висновків, не було приводів для звинувачень та припущень, та й взагалі - щоб електорат бачив відкритість влади і готовність відзвітувати в своїх діях. Так було б і електорату, і владі спокійніше. Проте у результаті електорат отримав від влади відповідь у стилі "це не так, тому що це не так", тут же знайшлася маса охочих трактувати її як спробу приховати зловживання, і в результаті електорат відчуває себе обдуреним, а влада буде змушена виправдовуватися або намагатися списати все на "підступи ворогів". Причому ось таке системне небажання або невміння пояснити свої дії характерне для всіх рівнів нинішньої влади і присутнє повсюдно - будь-то дрібне, загалом-то, питання про ціну табличок або ж питання державного значення про необхідність радикально реформувати систему пільг. Адже змінивши лінію поведінки в інформаційному просторі, влада могла б отримати відчутні електоральні дивіденди.
І ще одна новина, пов'язана з міським транспортом. Сесія міськради виділила 4,5 мільйона гривень на оплату лізингових трамваїв і тролейбусів. Про величезний, у 120 мільйонів, борг і тупикову ситуацію з лізинговими транспортом ми недавно писали. Виділення грошей після досить довгої перерви - недвозначний сигнал про те, що ситуація, мабуть, справді загострилася до межі, але мерія готова і буде поступово її вирішувати, а місто без транспорту не залишиться.
І остання подія минулого тижня, яка саме по собі ніяк не вплине на життя міста, але є ілюстрацією тенденції: Андрій Руденко, колишній керівник хлібозаводу "Салтовський", давній соратник Арсена Авакова, вирішив піти з посади голови міськорганізації "Батьківщини". При цьому він поки залишається лідером партійної фракції в міськраді.
Крок цілком очікуваний, причому не тільки тому, що саме з роботою на Авакова і членством в "Батьківщині" Руденко, ймовірно, пов'язує свої останні біди. А й тому, що керівництво міськорганізації цієї партії не несе ніяких перспектив. Та й немає у цієї партії майбутнього в нашому регіоні, якщо обидва місцевих керівники фактично залишили її. А слова основного спікера харківської "Батьківщини" Валерія Дудка про те, що нічого страшного в ситуації немає, і "історія партійної організації" демонструє масу прикладів розмежування посад керівників фракцій і керівника міськорганізації, виглядають як спроба зробити хорошу міну при поганій грі.
