Меморіальну дошку в пам'ять про вченого, інженера-винахідника, професора, лауреата Державної премії СРСР першого ступеня Сергія Андоньєва 21 липня відкрили в Харкові, на будівлі Українського державного науково-технічного центру "Енергосталь", у якому він пропрацював з 1963 р. до 1975 р. У відкритті взяли участь родичі, друзі, колеги вченого. Один з них - заступник директора УкрДНТЦ "Енергосталь" Олександр Жученко. Свого часу С.Андоньєв брав його на роботу. "Він був дуже уважним і турботливим. Я його вважаю своїм учителем, і вдячний за це долі", - зазначив О.Жученко. За його словами, наукові розробки С.Андоньєва важливі і є актуальними не лише для України та колишнього СРСР, а й для інших країн світу, зокрема, вони впроваджені в Австралії, Німеччині, Індії, Канаді, Пакистані та США.

Син вченого Володимир Андоньєв зазначив, що інженер-винахідник роботу в інституті "Діпросталь" (входить до складу УкрДНТЦ "Енергосталь") поєднував з педагогічною діяльність у Харківському інституті інженерів комунального будівництва (зараз - Харківська національна академія міського господарства) і виховав багато фахівців. "Сьогоднішня подія - це в певному сенсі подальше визнання заслуг мого батька, - зазначив В.Андоньєв. - Він засинав і прокидався з олівцем у руках. У нього не було жодної хвилини вільного часу, він весь час займався винахідницькою роботою".

Автор меморіальної дошки - харківський скульптор, народний художник України Сейфаддін Гурбанов.

Довідка "SQ". Сергій Михайлович Андоньєв народився 22 вересня 1910 р. У 1935 р. після закінчення Харківського інженерно-будівельного інституту розпочав трудову діяльність інженером в інституті "Діпрококс" (Харків). У 1940 р. перейшов до інституту "Діпросталь" на роботу на посаді інженера-бригадира, пізніше - начальника сектора водопостачання.

З 1945 р. працював над проблемами охолодження металургійних агрегатів і в 1946 р. отримав авторське свідоцтво на винахід способу охолодження металургійних печей, який у подальшому став визначальним при розробці та впровадженні випарного охолодження елементів усіх металургійних агрегатів.

У 1947 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Водяне охолодження мартенівських печей", продовжуючи роботу над впровадженням і удосконаленням системи випарного охолодження, очоливши в інституті "Діпросталь" науково-дослідну групу, а в 1949 р. - сектор випарного охолодження.

У 1951 р. колективу під керівництвом С.Андоньєва за розробку та освоєння нової системи охолодження мартенівських печей присуджена Сталінська премія першого ступеня. Надалі колектив займався питаннями розробки і широкого впровадження систем охолодження металургійних агрегатів на всіх підприємствах чорної металургії в СРСР, а з 1960-х років - в країнах Азії, Америки, Європи та в Австралії.

У 1958 р. в Інституті чорної металургії АН СРСР С.Андоньєв захистив докторську дисертацію на тему "Випарне охолодження доменних печей". У цьому ж році призначений на посаду заступника директора інституту "Діпросталь" з наукової частини.

У 1961 р. йому присвоєно наукове звання професора.

У 1962 р. С.Андоньєв одним з перших в Україні був удостоєний почесного звання "Заслужений винахідник України".

У 1967 р. на базі наукової частини інституту "Діпросталь" створив Всесоюзний науково-дослідницький інститут з очищення технологічних газів, стічних вод та використання вторинних енергетичних ресурсів підприємств чорної металургії, директором якого працював до 1975 р.

У 1975 р. перейшов на постійну роботу на посаді професора в Харківський інститут інженерів комунального будівництва, де з 1937 р. працював за сумісництвом старшим викладачем, доцентом, професором.

Автор більше 100 авторських свідоцтв та патентів.

Помер у 1984 р.