Легализованный беглец, конец голодовки и "золотая" водаВід головної політичної події сезону - парламентських виборів - нас відокремлюють уже три тижні, і політичне життя після гострих поствиборних конфліктів потихеньку переходить у спокійне русло. Новообрані депутати готуються зайняти свої крісла у Верховній Раді і приводять до ладу поточні справи. Так, регіонал Анатолій Гіршфельд передав кермо влади промисловою імперією, яка йому належить, - групою "УПЕК" - своїй правій руці Андрію Чудновцю. А опозиціонер Арсен Аваков, який готується закінчити своє італійське заслання, вирішив залишити "у спадок" своєму заступникові Геннадію Гаєвому статус діяча, яка ховається за кордоном від переслідування українських правоохоронців.

А ті, хто депутатського мандата не отримав, усе далі скочуються на узбіччя політичного процесу. Андрій Шевченко, який зробив фальстарт у політиці з командою Королевської, схоже, повертається у футбол, а посаджена до в'язниці Юлія Тимошенко, на жаль, втрачає як вплив на свою власну політичну силу, так і статус топ-ньюсмейкера країни. Соратники Тимошенко за "Батьківщиною" явно всупереч її думці відмовилися від боротьби за визнання своєї перемоги в суперечливих округах і від політичних демаршів типу невходження до нової Ради, віддавши перевагу синиці в руках у вигляді власних депутатських значків. Тим самим вони поставили свого лідера, яка кинулася в бій з фальсифікаціями, використовуючи один з небагатьох доступних їй зараз методів - голодування, - у досить складне становище. Адже продовжувати далі голодування, що триває вже третій тиждень, з одного боку, небезпечно для життя, а з іншого - безглуздо з огляду на те, що соратники на свободі боротьбу вже припинили. А відмовлятися від неї - значить, розписуватися у власному безсиллі. Що, власне, і довелося зробити Тимошенко. Формально екс-прем'єр заявила, що своїх цілей голодуванням домоглася, однак насправді всім зрозуміло, що це не так.

А найобразливіше для Тимошенко те, що ризик, якому вона себе піддала, почавши голодувати, не викликав особливого резонансу. Західні політики та дипломат, які традиційно підтримують її, не бомбардували президента Януковича нотами протесту, ЗМІ не починали випуски новин рахунком днів, протягом яких Юлія Володимирівна відмовляється приймати їжу, не стало голодоування топ-темою і в соціальних мережах. Ну, увагу на це, звичайно, звертали, але дуже мляво. Адже всім уже стало зрозуміло, що реальний центр прийняття рішень опозицією дуже далекий від харківської лікарні, в якій зараз знаходиться Тимошенко.

Практично непоміченою, до речі, виявилася і чергова спроба провести в Харкові суд у другій кримінальній справі Тимошенко. Як завжди, під судом зібралися групи підтримки від влади і від опозиції, проте, на відміну від перших засідань, ніяких бійок і пристрастей не було. За звичкою зібралися, постояли і розійшлися - звичайна рутина. Тим більше, було зрозуміло, що Тимошенко до суду не привезуть і його, як завжди, будуть переносити.
У Харкові найбільш несподіваною новиною минулого тижня, мабуть, стало затримання в Італії віце-президента АТ "Інвестора" Геннадія Гайового, давно оголошеного в Україні в розшук у кримінальній справі про махінації з 700 га землі. У цій справі затримано кілька топ-менеджерів "Інвестора", вже почався суд. Як виявилося, зниклий з Харкова Гайовий знаходився весь цей час в Італії разом зі своїм компаньйоном і сам пішов до поліції в містечку Фрозіноне, в якому свого часу затримали й Авакова. І так само, як і Авакова, італійський суд відпустив його на волю до ухвалення рішення про екстрадицію або відмову в ній.

Таким чином, з втікача, який переховується, Гайовий перетворився на людину, що має в Італії якийсь статус, хай поки і досить хиткий. Деякий ризик у такому кроці, звичайно, є. Адже Гайовий, на відміну від Авакова, не політик, тобто говорити про переслідування за політичними мотивами в цьому випадку важче. Крім того, якщо кримінальну справу стосовно Авакова українськими правоохоронцями явно висмоктана з пальця, то з ділом "Інвестора" все складніше.

Його менеджерів звинувачують у привласненні землі за популярною в Україні схемою - шляхом створення фіктивного товариства садівників з подальшим неодноразовим перепродажем отриманої ним безкоштовно землі. Таким чином, зокрема, "дерибанили" десятки гектарів столичної землі за мера Леоніда Черновецького. Однак довести подібні злочини досить складно (у тому ж Києві так нікого і не посадили), та й навряд чи це хтось буде робити в італійському суді, приймаючому рішення про екстрадицію. А захист Гайового буде підкреслювати, що його переслідування пов'язане з тим, що він - друг Авакова, видавати якого Україні Італія вже відмовилася. Так що ризик для Гайового виявитися найближчим часом у Харкові на лаві підсудних усе ж невеликий. А негативне рішення щодо екстрадиції дозволить йому почуватися в Європі вільно.

Як часто у нас буває, після закінчення виборів почалися розмови про підвищення комунальних тарифів. Заступник директора КП "Харківводоканал" Володимир Паболков на засіданні міськрадівська комісії заявив, що підприємство домагається підвищення тарифів на воду і каналізацію вже півтора року. Варто відзначити, що останнє підвищення тарифів відбулося лише півроку тому, цієї весни. Однак було воно незначним, а комунальники хочуть залізти до кишені споживачів набагато глибше, пояснюючи це тим, що чинні тарифи покривають собівартість послуг лише наполовину. Щоправда, які додавання у цій собівартості, як це зазвичай буває, не пояснили.

Загалом, якщо контролюючі органи дослухаються бажання водоканалу, то харків'яни за кубометр води (разом з платою за каналізацію) повинні будуть заплатити в три рази більше - 11 грн. (6,6 грн. - вода і 4,4 грн. - каналізація) замість нинішніх 3,56 грн. Це означає, що для тих, у кого в квартирі немає лічильника води, плата на місяць складе близько 120 грн. з людини (вартість кубометра треба помножити на чинний у Харкові норматив споживання води, що становить 11,1 куб.м на людину). Тобто сім'я з чотирьох людей повинна буде заплатити тільки за холодну воду майже 500 грн., що виглядає якось зовсім уже фантастично.

Як завжди в цьому випадку, цікаво, скільки платять і інших великих міст України. Киянам вода обходиться зараз дешевше, ніж харків'янам, - 3,2 грн. за кубометр. У Дніпропетровську та Донецьку плата становить п'ять з гаком гривень, у Львові - 7 грн. Найбільш знедоленими вважають себе мешканці Луганська, тариф для яких - майже 9 грн. Однак і це не межа - у місті Богуслав на Київщині за кубометр води вимагають аж 17 грн., так що "Харківводоканалу" є до чого прагнути.

При цьому варто враховувати, що норми споживання, за якими розраховується плата за воду для значної частини харків'ян, у нашому місті - одні з найвищих в Україні. Так, у Києві ціна кубометра множиться на 9, а не на 11,1 як у нас, у Донецьку - на 8,24. А в європейських містах ці норми нижчі в рази: в Парижі і Москві - 6, Лондоні - 5,4, а у Відні - 3,6 куб.м на людину. Тобто, на думку місцевих комунальників, харків'янин миється в середньому в три рази частіше, ніж мешканець столиці Австрії. Цікаво, що завищення нормативів влада визнає. Геннадій Кернес ще у 2010 році, будучи в.о. мера, давав доручення КП "Вода" потурбуватися їх переглядом, оскільки за лічильниками харків'яни в середньому використовували по 4, а не 11 кубометрів на місяць. Однак процес з мертвої точки так і не зрушився.

Як, схоже, вже забулася й ініціатива президента країни Віктора Януковича про єдині державні тарифи. Правда, ця ініціатива здавалася дивною з самого початку - адже собівартість доставки води в містах, які «сидять» на великій воді, і в населених пунктах, до яких її доставляють за десятки кілометрів, відрізняється в рази.

Загалом, якщо тему підвищення тарифів зачіпають - то це неспроста, і в найближчому майбутньому варто очікувати конкретних кроків у цьому напрямку. Звичайно, навряд чи Нацкомісія з регулювання сфери комунальних послуг, яка затверджує тарифи, піде на трикратне їх підвищення, що розуміють і в "Харківводокананалі". Тому намагаються максимально завищити розрахункові цифри, щоб після урізання апетитів залишилося якомога більше. До речі, Нацкомісія днями оголосила про плани змінити правила розрахунку тарифів (причому, схоже, під гаслом стимулювання енергоефективності їх хочуть зробити ще заплутаніше). Чим не привід приурочити до запровадження нових підходів і просте підвищення тарифів?