Реформа охорони здоров'я в Україні в експериментальному порядку стартувала ще влітку, однак це мало хто помітив. Закон "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і в Києві" Верховна Рада прийняла 7 липня, в час відпусток. Схоже, що більшість парламентаріїв звернули на нього мало уваги - ми не побачили ні публічного обговорення закону, ні якихось протестів у зв'язку з ним. Але ж йдеться, ні багато, ні мало, про демонтаж радянської системи поліклінік і заміни її сімейними лікарями. Якщо цей експеримент у Києві та трьох областях визнають вдалим - його поширять на Харків і взагалі всю Україну. Більше того, як заявив нещодавно губернатор Харківщини Михайло Добкін, у нашій області реформа, не чекаючи вказівок "зверху", теж уже розпочата. Всі можливі недоробки медичної реформи рядовий харків'янин, якому доведеться звертатися до лікаря, в найближчому майбутньому може відчути на своїй шкурі. А може виявитися і так, що за гучним словом "реформа" буде захований пшик.
Отже, суть пропонованих змін. По-перше, закон виділяє установи надання первинної, вторинної та третинної медичної допомоги. Первинна медична допомога - це поліклініки, вторинна - лікарні, третинна - спеціалізовані лікарні. Закон ставить завдання замінити традиційні медичні центрами первинної медико-санітарної допомоги та амбулаторіями сімейного лікаря. У цих амбулаторіях сімейні лікарі прийматимуть аналізи, ставити діагнози, лікувати "найбільш поширені хвороби, травми, отруєння, патологічні стани" і приймати рішення про направлення пацієнта до спеціалізованої лікарні в разі потреби. Іншими словами, амбулаторії будуть робити майже все те, що раніше робили поліклініки. Їх потрібно буде відкрити в кожному районі міста та області, приблизний розрахунок для такого міста, як Харків - одна амбулаторія на 2,5 тис. населення. Приміщенням для амбулаторії може бути навіть обладнана згідно існуючим для медичного приміщення вимогам квартира.
За законом сімейний лікар - не просто медик, а й приватний підприємець. Він буде відповідати за всі господарські питання роботи амбулаторії - оплата оренди приміщення, комунальних послуг, приведення приміщення у відповідність до необхідних вимог. У той же час сімейного лікаря ставлять в абсурдні умови - його називають підприємцем, однак забороняють отримувати прибуток. Закон передбачає, що амбулаторія сімейного лікаря є некомерційною організацією і повинна надавати медичну допомогу безкоштовно. Це протиріччя між буквою закону і суворими українськими реаліями зберігає всі ті ж передумови для замовчуваної негласної корупції в лікарнях, на якій тримається наша медицина. Можна припустити, як це буде виглядати: пацієнт приходить до амбулаторії, де все нібито безкоштовно, там йому пропонують здати внесок до якогось благодійного фонду, і тільки після цього його оглядає сімейний лікар. При цьому, найімовірніше, в амбулаторій будуть постійні нестачі всього найбільш необхідного, і вони будуть постійно просити гроші скрізь, де тільки можна.
Закон передбачає передачу всіх міських медичних установ з надання вторинної та третинної медичної допомоги на баланс області. Це означає, що всі медустанови, крім амбулаторій сімейного лікаря, будуть віддані області, з усім обладнанням та машинами швидкої допомоги. У приватних бесідах міські чиновники пояснювали це так: "Місто залишають з трикімнатними квартирами, в яких буде сидіти терапевт з термометром і фонендоскопом". Якщо сьогодні людина, яка звернулася до поліклініки, може, нехай за гроші, але зробити флюорографію або УЗД і здати необхідні аналізи, то на що буде розраховувати людина, яка звернулася до амбулаторії? Найімовірніше, там йому просто дадуть направлення до лікарні на кожну з цих процедур. Усе це серйозно ускладнить життя пацієнта. Зараз щоб зробити УЗД, треба вистояти черги до лікаря і на процедуру в одній поліклініці, після реформи потрібно буде вистояти чергу до сімейного лікаря, отримати направлення на УЗД, піти до лікарні, де воно є, і вистояти чергу ще й там. Тоді який взагалі сенс у такій амбулаторії?
Що конкретно буде з поліклініками після реформи, в законі не сказано. У Донецьку, де реформа вже йде повним ходом, у них розмістили відразу по кілька амбулаторій. Дійсно, навіщо шукати приміщення, витрачати гроші на його ремонт і приведення у відповідний вигляд, якщо є кабінети в поліклініках, які давно й успішно працюють? Однак при такому підході незрозуміло, навіщо було взагалі щось змінювати, якщо по суті нічого не змінилося. Крім цього, в поліклініках зараз надають медичне обслуговування, яке виходить за рамки задекларованої в законі "первинної медичної допомоги". А згідно із законом про реформу спеціалізовані лікарі - ЛОР, офтальмолог, хірург і т.д. - можуть входити до штату центру первинної медичної допомоги тільки на період реалізації пілотного проекту. Надалі передбачається створення спеціальних консультаційно-діагностичних центрів на балансі області, в яких будуть працювати всі ці фахівці. І не зовсім зрозуміло, що буде, наприклад, зі стаціонарами і лабораторіями в поліклініках. Якщо їх передадуть на баланс областей, то виникне тільки зайва плутанина - в одній будівлі колишньої поліклініки будуть знаходитися установи на балансі різних відомств. Який у цьому сенс і користь для пацієнта?
Закон також реформує роботу швидкої допомоги. Після реформи буде два її види: екстрена та невідкладна. "Якщо ми сьогодні вчимо людей для виклику "швидкої" набирати телефон "103", то який телефон буде людина набирати після реформи, ми не розуміємо", - дивується заступник харківського міського голови з питань охорони здоров'я Світлана Горбунова-Рубан. За її словами, якщо людині стало зле вдома і погіршення її самопочуття пов'язане з хронічними хворобами, вона повинна буде викликати додому сімейного лікаря або невідкладну допомогу, існуючу при центрі первинної медичної допомоги. Якщо відбувся якийсь нещасний випадок або людині раптом стало зле десь на вулиці, вона повинна буде викликати екстрену допомогу. Передбачається, що такий поділ дозволить екстреній допомозі швидше прибувати на виклик. Однак за рахунок чого? Тільки за рахунок того, що на деякі виклики екстрена швидка допомога просто не буде виїжджати - вам погано, ви телефонуєте до "швидкої", а вам кажуть: "Це не до нас. Викликайте сімейного лікаря за місцем проживання". Треба пояснювати, до чого це призведе?
Закон передбачає і низку інших інновацій. Приміром, він наказує медустановам усіх трьох типів самостійно укладати договори медичного обслуговування населення з розпорядниками бюджетних коштів. Це дуже схоже на спробу покласти більшу частину тягаря фінансування медицини на місцеві органи влади. Закон декларує створення індикаторів якості медичних послуг, проте хто саме буде контролювати цю якість, за якими критеріями, які санкції будуть застосовані в разі надання неякісних медичних послуг - усе це зрозуміти із закону неможливо.
Так яка ж мета реформи? Як вона підвищить якість медичного обслуговування, в принципі, абсолютно незрозуміло. У той час як весь світ йде шляхом створення великих медичних центрів, ми хочемо розформувати та медичні створити дрібні кабінети терапевта. Найімовірніше, мета реформи спочатку була інша. В самому законі однією з цілей реформи названо "підвищення ефективності використання бюджетних коштів", іншими словами - зниження витрат на медицину. Перший заступник глави Адміністрації президента України Ірина Акімова з цього приводу сказала таке: "Ми знаємо, що Україна за кількістю ліжкомісць майже в 1,5 рази обганяє країни Східної та Західної Європи, але також вона перевищує європейські показники смертності, в тому числі, дитячої. Акцент на розвиток первинної медичної допомоги передбачає розмежування першого і другого рівня надання допомоги, бо вони будуть фінансуватися за різними схемами: подушного схема на першому рівні і схема глобального бюджету на другому. Якщо ми хочемо, щоб у другий рівень у нас пішло більше грошей, то розмежування має під собою глибокі об'єктивні обгрунтування і причини, які базуються, в тому числі, на міжнародному досвіді". З її слів можна зрозуміти, що йдеться про скорочення фінансування медицини, по-перше, за рахунок скорочення кількості ліжок у лікарнях, по-друге, за рахунок скорочення фінансування амбулаторій-поліклінік, більшу частину яких, найімовірніше, перекладуть на бюджети міст.
Виходячи з усього цього дивно, що про реформу медицини практично нічого не говорить опозиція, хоча це могло стати чудовим приводом для критики влади і ще однією темою для проведення акцій протесту. Народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко Наталія Королевська, відповідаючи на питання "SQ" про реформу, нічого про реакцію опозиції на реформу не сказала, хоча саму реформу протокольно розкритикувала: "У чому реформа? У тому, хто буде ділити бюджетний потік. Якість медицини від цього не зміниться. Я була в Дніпропетровську, спілкувалася з мером Вінниці, особливих райдужних настроїв там не відчувають. Це технологічне переформатування, а не реформа".
За словами С.Горбунової-Рубан, пропонована реформа - сільська. "Це сільська форма роботи з населенням - наближення амбулаторії до населеного пункту. Ми поки не знайшли в цій реформі моментів, раціональних для великого міста", - заявила вона. Тим не менш, Донецьк і Дніпропетровськ уже рапортують про позитивні результати впровадження реформи. На засіданнях Асоціації міст України бунтує тільки мер Вінниці, виступаючи з критикою реформи. Що стосується Києва, то там, окрім поділу "швидкої допомоги", поки мало що змінилося, оскільки у Києва столичний статус і всі медичні установи там як і раніше знаходяться на балансі міської державної адміністрації.
Сама по собі реформа ще й затратна - на пілотний проект уже виділено понад 300 млн.грн. Окрім усього іншого, гроші знадобляться на перенавчання терапевтів у сімейних лікарів. Приміром, Харкову потрібно буде майже 600 таких лікарів, на їх підготовку піде 1,5-2 млн.грн.
Кажуть, що два переїзди - все одно, що одна пожежа. Реформа охорони здоров'я в тому вигляді, в якому її пропонують, нагадує хаотичний переїзд всієї медичної галузі, причому, куди вона рухається - незрозуміло. Що при цьому буде, наприклад, з налагодженою системою супроводу хворих на ендокринні захворювання від поліклініки до спеціалізованих лікарень або з видачею інсуліну нікого, схоже, не хвилює.
Але головне - у заявлених змінах не видно тих моментів, які власне й робили б їх справжньою реформою. Реформа - це медичне страхування, підвищення зарплати лікарів (у законі на це дані тільки туманні натяки), викорінення корупції в лікарнях, доступність медичного обслуговування будь-якого рівня для найбідніших верств населення. А поки ми бачимо просто черговий експеримент, цілі якого сумнівні, а результати можуть бути навіть небезпечні.