Новорічно-різдвяні вихідні пройшли в Харкові без особливого розмаху, але і без пригод. Спонсори на свята не розщедрювалися, оговтуючись після понесених на недавніх парламентських виборах витрат. Перші особи міста та області відзначати свята з народом не стали і взагалі не балували ЗМІ своєю активністю. Міський голова Геннадій Кернес, правда, зробив виняток для мешканців будинку, що вибухнув на ХТЗ, з якими він зустрічається із завидною регулярністю. А губернатор Михайло Добкін і зовсім узяв двотижневу відпустку й полетів у теплі краї відпочити, поки є час.

Проте спокій йому тільки сниться. Перший віце-прем'єр Сергій Арбузов уже почав однозначно показувати, хто в Кабміні господар, оголосивши про проведення зборів з усіма по черзі головами облдержадміністрацій. Раніше такі співбесіди проходили тільки по лінії Адміністрації президента, а прем'єр-міністр Микола Азаров був дистанційований від безпосереднього керівництва регіонами. Тепер його прогнозовано відсуває ще далі власний заступник. І прийдешня зустріч може бути для Добкіна дуже непростою. Звісно, ​​значною мірою це - ознайомлювальний захід, Арбузов тільки входить в курс справи, але навряд чи при цьому не виникне питань, наприклад, про темпи соціально-економічного розвитку області. Можуть бути підняті і кадрові питання. Адже неспроста призначення на рівні голів райдержадміністрацій області, яких чекали ще минулого року, затягуються. А ось висловлена деякими експертами думка, що зустрічі з віце-прем'єром губернатори зможуть використовувати для вибивання відсутніх у бюджеті грошей, навряд чи близька до реальності. У січні зайвим грошам, які можна попросити, наприклад, на те ж будівництво харківського метро, ​​взятися просто нема звідки.

Тепер про скандали, які розбавляли минулого тижня нудну інформаційну картину Харкова, в цілому традиційну для післясвяткових днів. Першою спробувала сколихнути хвилю Юлія Тимошенко, яка зустріла в Харкові під колядки своїх прихильників уже друге Різдво. Опальний екс-прем'єр продовжує свою одиночну війну з політичним режимом взагалі і з тюремним режимом зокрема. Дати опонентам розслабитися - для Юлії Володимирівни недозволена розкіш, і можна не сумніватися, що вона цього не допустить. Нове шоу, яке влаштувала Тимошенко, - відмова повернутися до палати з ночівлею чи то в коридорі, чи то в душовій. Ну і відмова їздити до суду. Що-що, а другий тюремний термін Тимошенко абсолютно не потрібен. Привід для демаршу не настільки важливий - у даному випадку це протест проти відеоспостереження в палаті, наступного разу буде ще щось.

Інший скандал, що розгорівся минулого тижня, виглядав значно менш банально: гей-скандали, пов'язані з відомими в Харкові людьми, трапляються не так уже й часто. "Доброзичливці" виклали в інтернет два ролики. На одному з них екс-кандидат у народні депутати від "Батьківщини" Олександр Кірш (або чоловік, дуже на нього схожий) приймає в квартирі молоду людину. Чим вони там займаються, на відео не видно, однак перед цим обидва роздягаються. На другому відео той же молодий чоловік розповідає про свій зв'язок з депутатом і лідером облорганізації "Батьківщини" Арсеном Аваковим. Перший ролик при всій нечіткості і поганій якості виглядає досить переконливо, другий схожий на грубу фальшивку - хлопець з видом зацькованого наркомана зачитує завчений текст.

Недоброзичливці Авакова (яких у Харкові вистачає), що виступили організаторами цього вкидання компромату, явно перестаралися - прив'язка екс-губернатора до гей-скандалу виглядає настільки непереконливо, що Авакову навіть не довелося особливо виправдовуватися, - більше того, він отримав привід звинуватити владу в брудних провокаціях . Зрозуміло, що Кірш для організаторів скандалу - фігура сама по собі нецікава, проте використовувати відео з ним для дискредитації "Батьківщини" взагалі та її харківського лідера зокрема можна було і поелегантніше - наприклад, замість смакування брудних подробиць просто акцентувати увагу на чомусь на зразок "підтвердження непорядності команди екс-губернатора". Для частини суспільства цього було б достатньо. А для іншої його частини подібні скандали тільки підсилюють інтерес до політика - наприклад, стійка гей-аура зовсім не завадила Олегу Ляшку з легкістю виграти вибори до Верховної Ради в мажоритарному окрузі.

А от особисто для Кірша в цій ситуації все значно гірше. Для його репутації чесного громадського працівника інформація про зв'язки, наприклад, з повіями жіночої статі вже була б серйозним ударом. А звинувачення в тому, що він платив гроші за секс хлопцю, для нашого все ж не надто толерантного до нетрадиційної орієнтації суспільства виглядають більш некрасиво. Тобто для Кірша є ризик, що надалі він буде сприйматися людьми лише як фігурант гей-скандалу, а не як відомий фахівець у фінансах та економіці.

Сам Олександр Кірш, щоправда, заявив, що ніяких відносин сексуального плану у нього з хлопцем не було. Мовляв, ця молода людина просто робила йому кілька разів масаж, а кадри на відео, що натякають на щось інше, - це монтаж. Однак, схоже, що йому ніхто не повірив. Навіть Арсен Аваков вільно чи мимоволі підтвердив, що він в курсі якихось нетривіальних речей з життя Кірша. "Ніякі подробиці його особистого життя не зменшують професіоналізму чи інтелекту, якими володіє ця людина", - заявив Аваков.

Сенсація, яка не трапилося, пов'язана з розслідуванням жорстокого вбивства сім'ї судді Трофімова. Від десантування в Харків генпрокурора Віктора Пшонки та міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка чекали якихось гучних заяв. Замість цього журналісти почули про 15 тисяч опитаних і 180 томів справи, що радше свідчить про повну відсутність прогресу в розкритті злочину.

Також Пшонка заявив, що основною версією злочину є крадіжка частини колекції судді, а саме старовинних монет (Трофімов був фанатичним колекціонером і робив регулярні закупівлі на десятки тисяч доларів), проте не повідомив, скільки і яких монет зникло. Не відкинута також і версія про зв'язок злочину з професійною діяльністю судді. А ось ще дві версії - про зв'язок убивства з боргами пасинка Трофимова, а також про можливість ритуального вбивства (а саме ці дві версії по черзі вважалися основними, принаймні, про це розповідали інформовані джерела з правоохоронних органів у приватних бесідах) - начебто відпрацьовані і не підтвердилися.

Можливо, генпрокурор спеціально дезінформує суспільство, щоб злочинці, побачивши, що розслідування йде помилковим слідом, розслабилися і видали себе? Адже версія про криваву різанину заради пограбування із самого початку виглядала непереконливо і ніяких нових доказів на її користь наведено не було (те, що в квартирі судді виявили не всі монети з його колекції, навряд чи варто вважати серйозним доказом). Версія про те, що син судді, який був пов'язаний з якимись підозрілими релігійними культами, сам замовив, щоб йому і його родині відрізали голови напередодні міфічного кінця світу (вбивство сталося за тиждень до 21 грудня), щоправда, теж якось скалдно вкладається в голові. Коротше кажучи, зрозуміло поки одне: вбивство не розкрите і з його розкриттям у правоохоронців великі проблеми.

Ім'я генпрокурора Пшонки (а також його сина Артема, який працює народним депутатом і вважається людиною, максимально наближеною до сина президента і найбільш прогресуючого олігарха країни Олександра Януковича) спливло цього тижня ще раз. Народний депутат від "Свободи" Юрій Сиротюк направив запит на ім'я голови СБУ з вимогою розслідувати діяльність на газовому ринку групи компаній "Газ Україна" і Пшонки-молодшого, який, за твердженням Сиротюка, є "куратором групи від реальних власників". Звичайно, сам по собі запит опозиційного депутата нічого не вирішує, проте його поява вкрай цікава.

Про групу "Газ Україна" і її власника Сергія Курченка ще недавно ніхто взагалі не чув, а зараз вона орудує мільярдами і навіть дозволила собі купити харківський футбольний клуб "Металіст". Природно, неважко припустити, що таке стрімке зростання, та ще в такій "жирній" нафтогазовій сфері, в якій товчуться найбагатші люди країни, неможливе без серйозної підтримки. І підтримка ця могла бути надана тільки на найвищому рівні. Що, звичайно, повинно викликати невдоволення олігархів, яких відтісняють від настільки прибуткового і перспективного бізнесу.

Якщо додати до цього постійні підозри у фінансуванні ВО "Свобода" з боку тих чи інших українських олігархів, а також те, що в запиті присутня велика кількість цифр і конкретних даних, які навряд чи збирав депутат Сиротюк, який не є економістом, то можна зробити висновок, що цей запит - пробний камінь, коріння якого значно глибше, ніж просто бажання "свободівців" відстоювати інтереси держави. Війна "старих" олігархів проти Сім'ї - поки ще не факт, однак деякі конфліктні зони давно намічаються. І в цієї історії, цілком можливо, буде цікаве продовження.