"Антикризисный" бюджет и побоище в студгородкеМинулого тижня закінчили свою роботу одразу два вищих органи влади країни - Кабінет міністрів Миколи Азарова і Верховна Рада VI скликання. Прем'єр подав президенту заяву про відставку у зв'язку з обранням народним депутатом. Янукович прийняв відставку голови уряду, що автоматично означало й відставку всього кабінету. Інтрига, кого ж президент запропонує в прем'єри, зберігалася не дуже довго. Експерти називали дві основні кандидатури - все того ж перевіреного часом безамбіційного Миколу Азарова або ж молодого і близького до "сім'ї" голови Нацбанку Сергія Арбузова. У неділю Янукович вніс до парламенту кандидатуру Азарова. З точки зору управління державою цей вибір особливої ролі не грає - він лише служить свого роду лакмусовим папірцем, що демонструє нинішні настрої президента. А "новий-старий" прем'єр Микола Янович, який уже побив рекорд перебування на посаді голови уряду, як видно, буде призначений відповідальним (тобто винним) за всі ті потрясіння, які ще переживе країна до президентських виборів.

Стала історією і Верховна Рада VI скликання: парламентарії заспівали гімн, сфотографувалися на пам'ять і розійшлися, звільнивши крісла для своїх наступників, які повинні зібратися на перше засідання вже цієї середи, 12 грудня. Мабуть, в ознаменування кінця каденції народні депутати ударно попрацювали. В їх активі - мінімум два резонансних рішення: закон про персональне голосування і головний фінансовий документ країни - державний бюджет на 2013-й рік.

Державний бюджет був прийнятий у вівторок з воістину кавалеристським наскоком - відразу в першому і другому читанні і без розгляду поправок. При цьому час, виділений депутатам на подачу зауважень, був суворо обмежений, а з опитаних "SQ" депутатів практично ніхто остаточного варіанту бюджету не читав, тому що він наданий не був. Тобто функція парламенту вкотре звелася до того, щоб не аналізувати або допрацьовувати документ, а просто слухняно схвалити і завізувати ініціативу, спущену зверху.

"Антикризовий" бюджет 2013 року планує доходи на рівні 361 мільярдів гривень, що на 3% менше, ніж у держбюджеті-2012, витрати знижені на 1% - до 410 мільярдів. Дефіцит держбюджету - 50 мільярдів, і це аж на 30% більше, ніж цього року. Прогнозне зростання ВВП - 3,4%, рівень інфляції - 4,8%, ціна на російський газ - 421 долар за тисячу кубометрів.

Експерти називають закладені до бюджету цифри занадто оптимістичними. Наприклад, викликає серйозні сумніви показник зростання ВВП, який в умовах скорочення промислового виробництва, фіксованого цього року, виглядає завищеним. Наскільки реальний прогнозний рівень інфляції залежить від великої кількості дуже "ризикованих" чинників - наприклад, чи вдасться владі втримати курс гривні і не підвищити ціни на житлово-комунальні послуги, як того вимагає МВФ. Доходи від приватизації наступного року закладені в розмірі майже 11 мільярдів, хоча цього року за цією статтею отримано тільки близько 6 мільярдів, і це - приблизно 60% плану.

З найбільших витрат бюджету - більше 80 мільярдів буде виділено Пенсійному фонду, дефіцит якого продовжує зростати, і 40 мільярдів складуть субвенції місцевим бюджетам на соціальні виплати. Крім того, Держагентство автомобільних доріг отримає 16,5 мільярдів (і ще 8 буде витрачено на погашення боргу, взятого для Укравтодору), МВС - 15 мільярдів, Міненерговугілля - 12, МОЗ - 9, Генпрокуратура - 3 (але в цілому витрати на неї збільшені на 20%). Традиційно дотованим залишається "Нафтогаз України" - уряд має намір збільшити його капітал на 8 мільярдів шляхом випуску ОВДП.

Але це все цифри, які мало цікаві широкому обивателю. Підхід до соціальних видатків, що стосуються всіх, у держбюджеті-2013 теж обраний явно антикризовий. Прожитковий мінімум та мінімальна зарплата наступного року будуть підвищуватися двічі - з 1 січня та з 1 грудня. Прожитковий мінімум з 1 січня складе 1108 грн., з 1 грудня - 1176 грн., мінімальна зарплата - 1147 грн. і 1218 грн. відповідно. У році, що минає соціальні стандарти підвищували аж п'ять разів, і сама собою напрошується думка, що таку щедрість і регулярність можна пояснити парламентськими виборами.

І ще один момент. У держбюджеті не вказана точна сума, яка виділяється на компенсацію знецінених заощаджень вкладників Ощадбанку: ця стаття об'єднана з витратами на обслуговування держборгу. Це означає, що питання вкладів Ощадбанку буде вирішуватися ситуативно, найімовірніше - виходячи з політичної доцільності.

Що отримає з держбюджету Харків? У документі спочатку закладені 55 мільйонів на наші дороги, 30 мільйонів – на оперний театр, що став державним, 20 - на ліквідацію наслідків вибухів у Лозовій. Окрім того, 155 мільйонів отримає Харківська обладміністрація на здійснення виконавчої влади, і це більше, ніж виділять будь-якому іншому регіону України. Момент прийнятого держбюджету, що найбільше засмутив, - у ньому немає грошей на харківське метро, і це пахне катастрофою. Цього року держава теж не виділила на будівництво метрополітену ні копійки, і як наслідок терміни відкриття станції "Перемога" перенесли, а з березня роботи там не ведуться. Зараз, у грудні, котлован уже знаходиться в аварійному стані, і щоб не допустити його обвалення, потрібно 23 мільйони, яких немає. Якщо наступного року грошей теж не буде, ситуація може скластися вкрай плачевно. Правда, це, схоже, анітрохи не бентежить мерію, яка продовжує будувати дуже оптимістичні плани про розвиток харківського метрополітену. Минулого тижня, наприклад, було сказано, що метро в бік аеропорту почнуть будувати вже наступного року, а станцію "Одеська" закінчать у 2015-му. Хочеться вірити, що подібні обнадійливі прогнози мають під собою хоч якісь підстави.

Закриваючи тему бюджету, можна відзначити, що навіть якщо в ньому спочатку є щось гнітюче, це ще не привід кричати "Катастрофа!" і прогнозувати найпесимістичніший розвиток подій. Державний бюджет - це не істина в останній інстанції, яка не підлягає коректуванню, а, так би мовити, декларація про наміри, документ, що змальовує вектор розвитку країни. У ньому багато чого може помінятися, в тому числі – на краще. Інша справа, що в поточних економічних умовах, коли світ готується до чергової фінансової кризи, а Україна не може домовитися ні з МВФ про кредитування, ні з Росією про зниження ціни на газ, при цьому скорочуючи валютні резерви, не зовсім зрозуміло, за рахунок чого можливо яке-небудь поліпшення.

Закон, який зобов'язує депутатів голосувати тільки особисто, чекали дуже давно: практика голосування пачкою карток за помахом руки Чечетова, якою прославилася Рада VI скликання, стала однією з причин гострої кризи парламентаризму в Україні. Цей документ трактували як свого роду "подлянку", що депутати, які відбули своє, влаштують послідовникам. Подейкували, що ще більшою "подлянкою" може стати скасування депутатської недоторканності, але на такий радикальний і кричуще нахабний крок цей парламент не зважився - можливо, тому, що половина його представників цього тижня знову прийде до сесійної зали.

Прийнятий закон про голосування, дійсно, визначає, що реєстрація депутата перед засіданням парламенту і голосування на ньому повинні проводитися виключно особисто і так, щоб унеможливити здійснення цих процедур іншою особою. Ось ця недорікувата приписка, що повторюється в документі кілька разів, власне і є тією ніби як "революційною" поправкою, яка насправді залишає цей документ чисто фіктивним. Справа в тому, що, по-перше, ніде в законі не прописаний механізм того, як зробити голосування або реєстрацію іншою особою неможливою. А по-друге, і це головне, документ не передбачає жодних санкцій за порушення введених норм. Тобто як домогтися цього самого персонального голосування і що буде тому, хто використовує чиюсь картку, - незрозуміло абсолютно. Це означає, що парламент вкотре ухвалив абсолютно непрацездатний закон, який ніяк не зможе змінити ситуацію в сесійній залі. Є в ньому, правда, ще одна норма, до якої напевно будуть апелювати дуже часто: згідно з нею, депутат не повинен перешкоджати розгляду питань порядку денного, у тому числі шляхом блокування трибуни (а це - улюблений засіб парламентської роботи опозиції). Можна не сумніватися, що провладна більшість не забуде за нагоди послатися на цю норму, і в підсумку закон буде застосовуватися ситуативно. У результаті те, що повинно було згладити кризу парламентаризму, тільки посилить його.

З харківських подій минулого тижня хотілося б згадати одне - масову бійку в студмістечку. У вівторок на Цілиноградській побилися за різними оцінками від 50 до 70 осіб - таджики і туркмени, студенти медінституту. Одна людина загинула - 24-річний громадянин Туркменістану. За даними Дзержинського райвідділу, його бив по голові 19-річний таджик. Причиною конфлікту начебто стала дівчина. За офіційною інформацією молоді люди з'ясовували, з ким вона буде зустрічатися. За неофіційною - студент-таджик відпустив дівчині-туркменці якийсь сумнівний комплімент, і співвітчизник вирішив за неї заступитися. Міліція відкрила кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу (умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого).

Що можна сказати про подію? Це дикість. Принаймні, в нашій країні подібне, на щастя, залишається рідкісним випадком, який сприймається як щось незвичайне. Але вихідці із Середньої Азії - це ментально дещо інші люди, і виключно "чоловіче", силове вирішення питань, що особливо стосуються жінок, для них не настільки шокуюче. У радянські часи всіх іноземних студентів, грубо кажучи, курирували в різних інстанціях - починаючи від деканатів і закінчуючи КДБ. Звичайно, це мало і політичні причини, але профілактичний ефект у вигляді розуміння того, чого робити не варто і не можна, теж досягався. Чи практикується подібне зараз - невідомо. Минулого року у ВНЗ Харкова навчалося більше 16 тисяч іноземних студентів (при цьому найбільше - саме з Туркменістану, майже 6 тисяч). І якщо виші беруть на навчання іноземців, прагнучи поліпшити своє матеріальне становище, вони повинні їх контролювати. Як, до речі, і СБУ. І те, що трапилося в студмістечку на Олексіївці, не повинно залишатися безкарним. Звичайно, безпосередньо вбивця, найімовірніше, отримає реальний тюремний термін. Але й іншим учасникам бійки потрібно дати зрозуміти, що подібне - недопустимо. Методи можуть бути різними - аж до депортації. Зрештою, якщо запобігти кривавому інциденту не вдалося, з нього мають бути витягнуті уроки.