До Нового року залишилося всього нічого, і в інформаційному потоці на перший план виходять передсвяткові турботи і все, що з ними пов'язано. Вирішення проблем відкладається на наступний рік, і в стрічках інформаційних агентств політика представлена новинами на кшталт «Чи поставлять Тимошенко в палаті харківської лікарні новорічну ялинку?», а економіка - «У скільки обійдеться середній новорічний стіл?». Однак початок останнього тижня, що минає, видався багатим на події зовсім не передноворічні і такі, що мають далекосяжні наслідки.
Для харків'ян топ-темою став, безумовно, продаж футбольного клубу «Металіст». Тепер уже екс-власник клубу Олександр Ярославський, який буквально за кілька днів до того спростовував чутки про продаж, у понеділок шокував багатьох заявою, що більше не є власником і президентом «Металіста». Трохи пізніше було офіційно назване ім'я покупця - це група компаній «Газ України», що належить Сергію Курченку.
Що стосується Ярославського, то скільки б він не заявляв, що футбол для нього не був бізнесом, з «Металістом» він вчинив саме так, як звик робити з бізнес-активами. Схема проста: взяти задешево підприємство, що перебуває в занепаді, привести його в товарний вигляд і вигідно продати. Ярославський відомий як бізнесмен, який не любить занадто довго тримати активи у своїх руках. Так сталося і з «Металістом», якому він віддав 8 років. У 2004 році перебував у найглибшій кризі в своїй сучасній історії «Металіст» (він тоді вилетів з вищої ліги) явно дістався Ярославському за символічну суму. Тепер він «обтяжений» колекцією бронзових медалей чемпіонату країни, успіхами в єврокубках, гравцями, за якими полюють провідні клуби світу, і сучасної спортивною базою, так що вартий зовсім інших грошей. Не факт, звичайно, що Ярославському вдалося «відбити» все вкладене в клуб, однак аналітики сходяться на думці, що за «Металіст» він отримав не одну сотню мільйонів доларів (учасники угоди її суму не розголошують).
У продажу клубу зіграла якусь роль і політична складова, на якій загострив увагу Ярославський. Перманентні «обміни люб'язностями» з мером Геннадієм Кернесом не робили роботу Ярославського в Харкові комфортною. Однак скандал з правом власності на стадіон «Металіст» став для Ярославського швидше зручним публічним поясненням продажу, ніж поштовхом для її здійснення, адже угоду явно почали готувати раніше, ніж міськрада в особі Кернеса заявив про свої претензії на стадіон.
Так що Ярославський, з ім'ям якого у фанатів пов'язані всі останні успіхи клубу, тепер для «Металіста» - минуле, а новий власник Сергій Курченко вже заявив про амбітні плани і в українському чемпіонаті, і на міжнародній арені. Точніше, заявила від його імені прес-служба, а сам новий власник клубу досі залишається особистістю напівміфічною. Якби не "Forbes", який провів розслідування успіхів молодого мільйонера Курченка, його ім'я було б відоме тільки вузькому колу посвячених.
Курченко молодий - йому ще немає і тридцяти. Знаючі його особисто чиновники і бізнесмени називають його «дуже працездатним і комунікабельним». Він працює в нафтогазовому бізнесі і заробляє мільйони. А щоб потрапити на цей ринок, недостатньо бути генієм - тут потрібні насамперед дуже гарні зв'язки. І ці дуже цінні зв'язку у Курченка, як кажуть, є: він підтримує стосунки з синами президента Януковича і сином генпрокурора Пшонки, тобто з найвпливовішою на сьогодні в Україні фінансово-промисловою групою, яка отримала назву «сім'я».
З тієї мізерної й іноді суперечливої інформації, яка просочується з інформованих кіл, складно зрозуміти, наскільки близький Курченко до «сім’ї» і наскільки він самостійна фігура. Хто він для них - рівноправний партнер або стосунки там інші? Масла у вогонь підлила інформація, що президентом «Металіста» може стати не Курченко, а Янукович-молодший. Зараз вона начебто спростована, однак у середовищі фанатів продовжують поширюватися чутки, що реальний господар клубу - не Курченко, а саме Янукович. Власне, а чому б і ні? «Сім’ї» як серйозній ФПГ за статусом належить мати футбольний клуб. Брати команду не з першої четвірки - якось несолідно. «Шахтар» і «Дніпро» Ахметов і Коломойський не віддадуть, «Динамо» у Суркісів відібрати може і можна, проте це чревато великими скандалами. Залишається «Металіст», власник якого до того ж не проти його продати. Чому тоді власником оголошується Курченко? Можливо, тому, що він харків'янин, а донецьким хлопцям не особливо хочеться «світити» свою експансію в наше місто... Однак це лише версія. Як воно є насправді, можливо, покажуть подальші дії покупця клубу.
Тепер - трохи про стадіон. І новий власник, і влада відразу ж позначили намір передати його в приватні руки за певну компенсацію (судячи із заяви губернатора Михайла Добкіна, це може бути сума, вкладена в реконструкцію «Металіста» перед Євро-2012). Заяви тижневої давності, що футбольний клуб використовує його від сили два десятки разів на рік, а потрібно задіяти стадіон для різних обласних та міських заходів, а також для представників інших видів спорту, вже, схоже, забуті. Напевно, для тих, хто турбується про долю клубу у зв'язку зі зміною власника, це хороший знак - стадіон навряд чи потрібен власнику для чогось іншого, а не для футболу, а значить, клуб дійсно планують розвивати.
Крім навколофутбольних пристрастей минулий тиждень ознаменувалася масовою роздачею посад у Верховній Раді та Кабінеті міністрів. Новий склад Кабміну аналізувати, напевно, немає сенсу. Його вже розібрали по кісточках і звернули увагу і на явну втрату влади прем'єр-міністром Миколою Азаровим на користь першого віце-прем'єра Сергія Арбузова, і на домінування двох ФПГ - «сім'ї» і Ріната Ахметова з втратою позицій групи Фірташа-Льовочкіна, і на збереження «лякала» для націонал-патріотів - міністра освіти Дмитра Табачника... Вихідців з Харкова в новому Кабміні немає, що, втім, нікого не дивує, - це вже давня тенденція. За останні роки харків'янин там був лише один - віце-прем'єр Володимир Семиноженко, - та й той протримався на цій посаді недовго.
Розподіл посад у комітетах Верховної Ради в плані рівня впливовості депутатів-харків'ян справляє подвійне враження. Те, що десять осіб (це половина харківських парламентаріїв) отримали керівні посади у комітетах, - це, звичайно, викликає повагу. Однак є деякі «але», які не дозволяють заявляти про дуже вже великий вплив «харківського лобі». Посаду керівника комітету (саме за ці посади в парламенті йшла основна боротьба) дістав лише один - «новий харків'янин» Валерій Писаренко, який очолив комітет з питань правової політики. І неважко припустити, що чільну роль у цьому призначенні зіграла не особиста харизма депутата і не те, що він представляє Дзержинський район Харкова, а наближеність Писаренка до Андрія Портнова, який претендує на роль головного юриста в Партії регіонів. Посад заступників голів у харків'ян дійсно багато, однак це, в основному, не найвпливовіші комітети (впливовими у Верховній Раді вважаються комітети, що мають відношення до фінансів і податків).
У тому, до яких комітетів потрапили наші депутати, є кілька цікавих моментів. Так, Олександр Фельдман, протягом кількох скликань обіймав посади, пов'язані із захистом прав людини, цього разу зволів найпрестижніший комітет – бюджетний. Інна Богословська, яка має дещо одіозну репутацію через участь у скандалах, пішла у комітет з культури і духовності. Арсен Аваков став простим членом регламентного комітету, а от Ігор Швайка призначений у цьому комітеті заступником голови. Найбільш «харківським» став комітет з місцевого самоврядування - туди увійшли відразу троє представників регіону. Багато харків'ян потрапили до комітетів, близьких їм за попередньою діяльністю: наприклад, Віталій Немилостивий займається промисловістю, Віктор Остапчук - транспортом, Олександр Біловол - охороною здоров'я, Віталій Данилов - спортом. Молодим депутатам ближче виявилася міжнародна тематика - Євген Мураєв пішов до комітету з закордонних справ, Ірина Бережна - з євроінтеграції.
А ще у Верховній Раді створили міжфракційне об'єднання харків'ян (правда, міжфракційне воно поки досить умовно: не регіонал там тільки один - Немилостивий). Цікаво, що до об'єднання вступив одіозний «диригент» парламентської більшості Михайло Чечетов, який колись жив у нашому місті. Це не найкраще придбання в плані репутації, однак, можливо, корисне в плані вирішення конкретних завдань. Очолив групу Писаренко, бажаючи, мабуть, підкреслити, що він у Харкові - всерйоз і надовго. Об'єднання задекларувало бажання лобіювати інтереси Харкова, зокрема, в питанні розподілу бюджетних коштів. Оскільки в бюджеті цього року не враховано багато потреб міста (наприклад, багатостраждальне будівництво Олексіївської лінії метро), таке лобіювання явно не завадило б. Головне, щоб воно було ефективним.
На околицях Харкова вирують лісові пожежі, спричинені аномальною температурою повітря та відсутністю опадів. Уже кілька тижнів харків'яни відчувають запах диму, а подекуди, навіть спостерігають його візуально. Що робити в цьому випадку і як захистити себе та своїх близьких від шкідливого впливу диму? Про це ми поговоримо нижче. А спочатку -…