Сергей ТороповУ кабінеті начальника карного розшуку облуправління міліції Сергія Торопова висять портрети кіношних міліціонерів - Гліба Жеглова з фільму "Місце зустрічі змінити не можна" і Давида Гоцмана з серіалу "Ліквідація" та сьогодення - Миколи Черьомухіна, який очолював харківський карний розшук у дев'яностих роках. На столі у Торопова - табличка "Я виконую свою роботу, і не має значення хто Ви, кого Ви знаєте і хто Ваш тато". Вже ці деталі дають певне уявлення про особистість харківського начальника карного розшуку.

Торопов неохоче говорить про конкретні резонансні кримінальні справи - розкриті справи вже і так відомі пресі, а розкривати деталі тих, за якими йде слідство не можна. Він показує фотографії з поїздки харківських міліціонерів до США. Американські поліцейські на фотографіях якісь ненормально високі і широкі. За словами Торопова, на затримання вони часто виїжджають поодинці, і якщо злочинець пручається, можуть його й застрелити. В Америці застосування зброї не несе таких важких наслідків для поліцейського, як для нашого міліціонера.

 - Які основні завдання виконує управління карного розшуку?

- Згідно із законодавством, основні завдання управління - це організація і контроль розкриття злочинів. Управління займається найбільш резонансними кримінальними справами.

- Як у вас відбувається взаємодія зі слідчим управлінням?

- За новим КПК, тепер слідчі організовують роботу з розкриття злочинів, а підрозділи розшуку виконують їх доручення. Поки рано говорити, як це буде, оскільки за 20 днів практика не напрацьована, залишається багато питань і на рівні міністерств і Генеральної прокуратури, і на рівні підрозділів. Загальна диспозиція закону передбачена, а інструкцій  його виконання за деякими напрямками немає.

- Як змінилася робота вашого управління з уведенням нового КПК? Що стало інакше?

- Загалом, усе стало інакше. Помінялися всі акценти. Якщо раніше ми розкрили злочин і передали його слідству, то тепер слідчий - це фігура, яка виїжджає на місце злочину, вносить злочин до єдиного реєстру, керує слідчими діями. Ті механізми, які могли більш оперативно працювати на розкриття злочину, зараз вимагають узгодження прокуратури, узгодження в суді і проходження всієї процедури.

- У часи змін часто буває плутанина. Як ви думаєте, чи можуть ці зміни призвести до зростання злочинності?

- Поки рано про це говорити. Якщо законодавець вводив кодекс - мабуть, він робив якісь розрахунки для вивчення його механізмів і тенденцій. Поки ми бачимо лібералізацію кримінального провадження. Наприклад, у таких речах, як зміна запобіжного заходу. Менше людей стали заарештовувати.

- Ваше управління займається безпосередньо розшуком злочинців...

- І безвісти зниклих. Цим займаються всі підрозділи карного розшуку, починаючи від районного й вище. Спочатку злочинця розшукують на території, де був скоєний злочин. У кожному районі є група з розшуку злочинців, безвісти зниклих та встановлення невпізнаних трупів.

- Скільки мешканців Харківської області знаходяться у всеукраїнському розшуку за різні злочини?

- Трохи більше тисячі, цього року цифра зменшилася. Це показник приблизно п'ятий по Україні, вищий він у Донецьку, Криму, Дніпропетровську. У Донецьку рази у два більше людей у розшуку, в Криму в півтора рази. У всеукраїнський розшук може оголосити або слідчий, або суд. Для оголошення в міжнародний розшук потрібно, щоб суд обрав як запобіжний захід утримання під вартою. Також повинна бути інформація, що людина перетнула кордон або збирається це зробити.

- Яка ситуація з безвісти зниклими в Харківській області? Скільки їх в області, яка динаміка?

- Безвісти зниклих у Харківській області на сьогодні близько 200 осіб. Це і мешканці області, і приїжджі, які зникли на території області.

- Як часто знаходять безвісти зниклих?

- Щодня в кримінальний розшук звертаються із заявами про зникнення двох-трьох осіб. З них одного - двох на місяць можуть не знайти. В основному, зникають з побутових причин - хтось або запив-загуляв, або не хоче з родичами спілкуватися з якихось причин. Якщо говорити про зниклих безвісти з кримінальних причин - це десь 1%. Буває, зникла людина, десь виявили труп і його неможливо впізнати. Був, наприклад, випадок, коли зник молодий хлопець. Через якийсь час знайшли тіло, за всіма ознаками - він. А його мати каже, що не він. У таких випадках проводимо експертизу ДНК.

На початок року в Харківській області було 1500 злочинців, оголошених у різні розшуки, зараз їх 1285. На десять тисяч населення - 4 людини. На початок року у нас було 270 осіб безвісти зниклих, з них троє неповнолітніх.

Раніше, у Радянському Союзі, для розшуку безвісти зниклих активно користувалися запитами. За статистикою, в СРСР зникало 13 тис. осіб на рік, і по всіх моргах і лікарнях країни розсилалися запити, справи займали томи. У 90-ті роки, коли почався безлад, стало проблематично отримати відповідь навіть з місцевої лікарні. Зараз облік більш-менш налагоджений. Єдине, що якщо людина померла, минуло багато часу, і тіло розклалося - його неможливо впізнати. У суперечливих моментах проводимо експертизу ДНК, яку роблять у Києві та Донецьку.

Є відпрацьований механізм розкриття злочину за ДНК, зараз це досить точна наука. Деякі замовні вбивства розкривали завдяки аналізу ДНК. Але немає сенсу розкривати цей метод, щоб не дати інформацію про нього злочинцям. Бандити у нас спочатку зрозуміли, що не можна залишати відбитки пальців, почали надягати рукавички. Потім зрозуміли, що не можна красти мобільні телефони, тому що за ними можуть вичислити, перестали це робити. Поки вони не розуміють, як можна вичислити людину за ДНК, ця система працює.

- Як, на ваш погляд, змінилася злочинність за останні роки? Яких злочинів стало більше, яких - менше?

- Завжди за питомою вагою в системі злочинів лідирували крадіжки. Згідно зі статистикою, з початку року і до 20 листопада (до набрання чинності новим КПК) було скоєно в області 30 тис. злочинів, це на 3,5% менше, ніж минулого. Серед них крадіжок - 18 тис. Також було скоєно 1300 грабежів, 201 вбивство. Вбивств менше, ніж минулого року. Раніше позиція правоохоронної системи була така: якщо людину вдарили ножем, і вона залишилася живою, то злочин кваліфікували як тяжкі тілесні ушкодження. Зараз такі злочини часто кваліфікують як замах на вбивство. Тобто реально менше стало убитих, а більше - залучених за замах. Я піднімав статистику за 10 років - кількість убивств в області щорічно залишається приблизно на одному рівні, близько двохсот на рік. Як казав один старий начальник райвідділу, це як круговорот у природі: якщо цього року менше, то наступного буде більше. Однак дуже сильно змінився механізм убивств - дуже рідко стали застосовувати вогнепальну зброю, у 97-98% знаряддя злочину - це кухонний ніж. Ми навіть жартували, що час ножі забороняти.

- Можете навести приклад декількох розкритих резонансних справ?

- Їх багато. В основному, резонансні справи проходять через пресу, ви їх знаєте. Наприклад, цікава справа була в травні, коли хлопець вистежував і різав негрів біля метро. Йому не подобалися особи чорної раси. Ми його запитували: навіщо ти їх різав? Він відповідав - щоб вони сюди не їхали. А жив він у Дергачівському районі. Я його питав: куди не їхали, в село Дергачівського району? Він перебував в екстремістській організації, але потім від них відколовся, сказав, що вони недостатньо радикальні. У цій справі було три замахи на вбивство і вбивство п'яного на залізниці. Причому один з потерпілих був навіть не іноземець.

Було багато груп затримано за розбоями. Зокрема, затримали групу, яка займалася викраденнями автомобілів, у тому числі і в Харкові. Частина її учасників була затримана в інших областях. Туди входили і мешканці інших держав. Була затримана група, яка отримувала замовлення і підпалювала автомобілі, наприклад машину судді Апеляційного суду Харківської області Володимира Плетньова. Як говорили мені в Києві - це чисто харківське ноу-хау: хтось комусь не подобається, і починають палити машини. В інших областях це так не поширене.

- Співробітники міліції часто говорять, що раніше було більше досвідчених кадрів, злочини розкривалися краще...

- Справа в тому, що змінилося все, в тому числі і суспільство. За радянської влади була замкнута система: воля - в'язниця - воля. Людина, яка одного разу потрапила до в'язниці, мала після звільнення ставати на облік у міліції, щоб влаштуватися на роботу. Якщо вона не влаштовувалася на роботу - її залучали за дармоїдство. Тобто людина була під постійною опікою. Потім все змінилося. Старий опер розповідав, якщо в 1970-ті - 80-і рр. міліціонер говорив людині піти з ним, то вона обов'язково йшла. Зараз одразу запитують, на якій підставі. Раніше після вбивства в районі міліціонери обходили пивні точки, говорили до одинадцяти не відкривати їх, і всіх хто приходить - направляти до райвідділу. І всі йшли. Було інше суспільство. Звичайно, були свої недоліки, наприклад, відсоткоманія. Показувалася майже стовідсоткова розкриваність, тоді як у всьому світі розкривають 20-30% злочинів. До прикладу, ми були в США, в поліцейській дільниці Чикаго, у них зовсім інші підходи. Вони показували статистику - за рік скоєно 103 вбивства, розкрито 28, одне з яких було скоєне у минулі роки. Нас би вже повиганяли за це.

Що стосується втрати кадрів, то така тенденція є. Зарплата у міліціонера маленька, навантаження велике. У райвідділах жартують так: "У нас два вихідних - один взимку, другий влітку". Пам'ятаю часи, коли я йшов з роботи о першій годині ночі, і о восьмій знову приходив на роботу. Чекали неділі, щоб прийти о шостій вечора, впасти і заснути. А у неділю міліціонерів ще й часто залучають на охорону громадського порядку, наприклад, на футбольні матчі. Один час було правилом поганого тону проситися у відпустку. Зараз йде певна лібералізація, але це відбувається не так різко, щоб люди трималися за роботу руками і ногами.

Крім цього, на початку двохтисячних років була така політика, що потрібно звільняти місця курсантам. Кому 45 років - почали видавлювати на пенсію. Вибили середню ланку. Вийшла така ситуація, коли є начальники і багато молодих співробітників. А при всьому бажанні начальник не навчить кожного. Завдання старших оперів, середньої ланки - провести за руку і показати, наприклад, як затримувати підозрюваного, як конвоювати бандита - не виконувалася. Це позначилося на роботі.

Зараз змінилося законодавство. Ніхто об'єктивно ще не розуміє наслідків цього. Будемо припускати, що ті, хто писав новий КПК, розумніші за нас, і він спрацює на гуманізацію й на благо суспільства.

- Міліцію часто звинувачують у перевищенні повноважень, вибиванні свідчень...

- Нерозумно говорити, що таких явищ не було. Але можу точно сказати, що в останні роки від цього відійшли, тому що сама система жорсткіше реагує на такі випадки, прокуратура реагує. Крім цього, з новим кодексом це, в принципі, не застосовується. Такі речі й раніше не віталися, проте були періоди в історії, коли вважалося, що потрібно розкрити справу будь-якими способами, і на ці способи закривалися очі. В останні роки на це очі не закривають.

Зараз я можу сказати, що коли говорять, що десь застосували недозволені методи - 99%, що це брехня. Найчастіше недобросовісні адвокати на цьому намагаються побудувати захист. Зараз прийшло нове покоління міліціонерів, яким це не треба, пішли вихідці з радянської школи, у яких на генетичному рівні була закладена необхідність розкрити злочин будь-яким шляхом. І ніхто не задавався питанням: "А може його неможливо розкрити законними методами"? В останні роки цього немає.

Якщо раніше 50-60% підозрюваних у нетяжких злочинах заарештовували, то зараз при новому КПК заарештованих буде менше.

- Тобто ви очікуєте зворотного ефекту, зростання злочинності?

- Важко сказати. Цим нехай займаються вчені-криміналісти. Відомо, що вплив міліції на стан злочинності незначний. В основному грають роль демографічні, соціальні й інші чинники.

Наприклад, міліцію звинувачували, що вона погано бореться з трамадолом. Один час трамадол був дуже серйозною проблемою в суспільстві. Макові посіви вибили, їх не залишилося, дорогі наркотики були наркоманам не по кишені. А трамадол був дешевий і продавався в аптеці. Міліцію весь час звинувачували, що слабо боретеся, не можете перемогти. А перемогли проблему одним законодавчим актом - визнали трамадол наркотиком у 2009 р. І трамадол зник. Проте певний час за потреби в 10 мільйонів доз на рік, заводи випускали 110 мільйонів доз.

Те ж саме було з курильними сумішами. Коли їх у комплексі визнали наркотиком, вони зникли. Зараз теж є проблема, є певні ліки з наркотичною дією, які продають в аптеках. Але це не проблема міліції, це повинен вирішити законодавець.

- Які злочини розкриваються швидше і простіше, які навпаки - найскладніші?

- Розкриття злочину - це боротьба людини з людиною. Природно, складніше розкрити кваліфікований злочин. Найкраще розкриваються тяжкі злочини, зокрема вбивства, тому що на їх розкриття направляється більше сил і за законодавством можна застосувати більше методів.

Квартирні крадіжки розкриваються не так швидко. Але оскільки ці крадіжки зазвичай здійснюють злочинці, які спеціалізуються з них, то якщо затримується група, відразу йде розкриття багатьох квартирних крадіжок. Те ж стосується грабежів, вони часто серійні. Розбої також розкриваються, тому що на них спрямовані великі зусилля.

Звичайно, 100% злочинів розкрити неможливо. Для цього потрібно щоб, як у Монако, де нульовий рівень злочинності, на кожному розі висіла відеокамера. Або щоб, як у гітлерівській Німеччині, де був найвищий відсоток розкриття злочинів, усі на всіх доповідали. У демократичному суспільстві домогтися такого результату без утиску прав людини дуже складно.