У вівторок, 15 лютого, до Харкова приїжджав Віктор Янукович. Візит пройшов на високому ідейному рівні, і якби не прикрий інцидент з оголошенням президента перед початком засідання регіонального комітету з економічних реформ, можна було б вважати приїзд високого гостя ідеальним. Ніяких масових акцій протесту в цей день не сталося: тільки кілька десятків прихильників ВО "Свобода" помітингували перед обладміністрацією, але й вони швидко розійшлися.
Янукович поклав квіти до пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам та могили Євгена Кушнарьова, після чого відвідав ВАТ "Хартрон", на якому сказав відповідні до випадку слова про "мозковий центр галузі". Потім, на засіданні комітету з реформ, президент заявив, що "Харків - центр машинобудування держави, і вирішення багатьох проблем цього міста буде пов'язано з інноваційним розвитком держави".
Крім того, Віктор Янукович зробив дві досить важливі заяви. По-перше, президент пообіцяв до кінця року погасити всі борги на харківських держпідприємствах. Більш того, судячи з його слів, подібна доля чекає всі держпідприємства країни: "Борги будуть виплачені до кінця раз і назавжди. Їх більше не буде в Україні", - сказав президент. По-друге, він акцентував увагу на необхідності працювати над іміджем області. На думку президента, Харківщині, як і іншим регіонам України, слід формувати свій позитивний імідж, а з іміджу областей складеться імідж країни. Ця заява виглядає дивно, адже Україна - не просто не федеральна держава, а держава, яка впевнено йде шляхом зміцнення владної вертикалі, а значить, шляхом централізації. У цих умовах доцільніше говорити про зосередження зусиль на формуванні іміджу країни в цілому, а не кожного регіону окремо.
Друга за значущістю регіональна подія минулого тижня - сесія облради. Її центральним моментом став звіт Михайла Добкіна про розвиток області у 2010 році. Доповідь губернатора тривала майже годину і в ній було безліч показників, здебільшого - позитивних. З негативних варто відзначити падіння сільгоспвиробництва за рахунок рослинництва (причина - погані погодні умови) та падіння виробництва в харчовій промисловості (одна з причин - різке зниження виробництва ЗАТ "Філіп Морріс Україна", питома вага якого в галузі - більше третини). За іншими показниками спостерігалося нехай і невелике, але зростання.
Втім, варто відзначити, що майже всі показники порівнювалися з 2009-м роком, на який в Україні припав пік кризи. Однак робота підприємств з приростом обсягів виробництва говорить про те, що економіка оговталася від кризового шоку і потихеньку набирає обертів. Цікаво, що найбільше зростання показало машинобудування - майже на 25%.
Була в промові Добкіна і політична складова: майже кожен розділ доповіді губернатор починав з того, що дорікав своєму попереднику за бездіяльність або нагадував про бардак у владі, що панував до президентських виборів. Це виглядало трохи дивно: в кінці кінців, ворог переможений всерйоз і, найімовірніше, надовго, так що вкотре нагадувати про його існування необов'язково.
На сесії була прийнята програма соціально-економічного розвитку області, яка викликала невеликі дебати, ініційовані БЮТівцями. Втім, ці дебати, судячи з рівня аргументації, велися просто заради того, щоб не мовчати і продемонструвати громадськості свою опозиційність. Можливо, млява поведінка БЮТівців пояснювалася відсутністю в залі Арсена Авакова. До речі, той факт, що Аваков не з'явився на сесію, з іронією зазначив губернатор.
І останній цікавий момент, який трапився на сесії, - виступ представника Компартії, який звинуватив Михайла Добкіна і Геннадія Кернеса ледь не в пособництві фашистам. Сталося це в самому кінці сесії, коли депутати вже втомилися, а багато хто поспішав на футбол (у цей день "Металіст" грав з "Байєром"), проте викликало пожвавлення в залі. Причина різкої заяви комуністів - рішення обласної влади увічнити в Харкові ім'я кардинала Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого, який за своє довге життя встиг побувати в ролі духівника дивізії СС "Галичина". Губернатор відповів, що Сліпий був насамперед священиком, а не посібником фашистів, і висловився в тому ключі, що необхідно об'єднувати Україну, а не сіяти ворожнечу: якщо частина українців вважає Сліпого героєм, то потрібно цю думку поважати.
ЗМІ не приділили демаршу комуністів і відповіді губернатора особливої уваги, а тим часом, подія ця частково знакова: мабуть, уперше Михайло Добкін настільки явно віддав перевагу державним інтересам, а не популізму.
І остання подія минулого тижня, яку не можна не згадати, - скандал навколо "Металіста". У п'ятницю, 18 лютого, Рахункова палата заявила, що Кабмін і харківська влада в 2008-2010 рр. "не забезпечили системного підходу до організації реконструкції стадіону, який належить КП "ОСК "Металіст". У результаті терміни завершення робіт, встановлені урядом спочатку на грудень 2009 р., а потім - на грудень 2010 р., були двічі зірвані, більше того, "створені передумови для реалізації інтересів приватних структур за рахунок державних коштів". Окрім того, Рахункова палата відзначила, що "безвідповідальне ставлення КП "ОСК "Металіст" як замовника до надання проектувальнику технічних завдань, неврахування в них у повному обсязі вимог УЄФА щодо стандартів безпеки призвело до неодноразового перероблення проектно-кошторисної документації, затримки виконання робіт і збільшення вартості реконструкції в 1,7 рази (до 762,6 млн. грн.)".
У принципі вже тільки цього було б достатньо для неабиякого скандалу, проте Рахункова палата пішла далі і заявила про те, про що в Харкові воліли мовчати. Йдеться про відчуження деяких об'єктів комплексу на користь приватного інвестора. На думку палати, це відчуження створило умови, за яких частина спорткомплексу не може функціонувати як спортивний об'єкт, а головне - бюджетні гроші фактично виділялися на реконструкцію того, що вже перейшло в приватні руки. Підсумував думку Рахункової палати її голова Валентин Симоненко, який заявив: "Відкритий бюджетний кран сьогодні фактично працює в інтересах майбутнього власника стадіону "Металіст". Очевидно, вкладаючи значні кошти в реконструкцію стадіону і прилеглої до нього інфраструктури, держава буде позбавлена можливості використовувати побудовані нею об'єкти після завершення чемпіонату. Частка державного майна, незважаючи на вкладені бюджетні мільйони, може бути втрачена і належати приватній структурі". Іншими словами, бюджетні сотні мільйонів гривень, найімовірніше, пішли на реконструкцію об'єкта, частина якого вже належить приватній структурі, а інша частина - швидше за все, буде їй належати.
Відповідь не змусила себе чекати. Наступного дня генеральний директор КП "ОСК "Металіст" В'ячеслав Шевченко заявив, що інформація, поширена Рахунковою палатою, не відображає реальної ситуації. Частина об'єктів стадіону дійсно була приватизована, але бюджетні кошти не витрачалися на реконструкцію приміщень, які перебувають у приватній власності. Крім того, за словами Шевченка, приватизовані об'єкти використовуються і будуть використовуватися тільки за цільовим призначенням. Також Шевченко зазначив, що фахівці Рахункової палати не залучили до перевірки власника підприємства, Харківську облраду та Харківську облдержадміністрацію, що "позбавило їх можливості надати докази й обгрунтування своїх дій, а також вжити заходів щодо належного представництва при проведенні перевірки". Облрада теж видала на-гора відповідь щодо ситуації навколо "Металіста". Її заява була більш емоційною і містила по суті дві істотних тези. Перша - труднощі з будівництвом стадіону були пов'язані з проблемами бюджетного фінансування. Друга - висновки Рахункової палати необгрунтовані, тому що палата запросила в облради документи через півтора місяця після перевірки та складання акта.
Єдина сторона конфлікту, яка ще не висловилась, - група "DCH" Олександра Ярославського, головний інвестор реконструкції стадіону. Але навряд чи ця заява, що напевно з'явиться цього тижня, додасть до ситуації щось нове: аргументи сторін уже загалом зрозумілі. Незрозуміло тільки, чим цей конфлікт вирішиться. Щоб це припустити, потрібно знати, з чиєї подачі Рахункова палата ступила на стежку війни з Олександром Ярославським. Якщо цей крок - ініціатива чиновників палати, то конфлікт вщухне сам собою: в кінці кінців, впливу Ярославського цілком вистачить для того, щоб Рахункова палата ніколи не поверталася до цієї теми.
Але після президентських виборів в Україні, схоже, вже нічого не робиться просто так. Можливо, є сили, що перешкоджають Олександру Ярославському отримати повний контроль над стадіоном. Якщо це так, конфлікт буде розвиватися. Головним сигналом цього буде передача матеріалів Рахункової палати до прокуратури. А якщо за цими матеріалами порушать кримінальну справу, то це буде означати тільки одне: в Олександра Ярославського є вороги як мінімум настільки ж впливові, як і він сам. Війна буде серйозною.