Хід суспільно-політичного життя в Україні та Харкові з наближенням парламентських виборів усе більше визначається питаннями, пов'язаними з підготовкою до виборчої кампанії. До дня голосування - ще більше ніж півроку. Однак очевидно, що для політичних сил настав час визначатися, хто і як піде на вибори. Минулого тижня відбулися дві події, які давно пророкували аналітики: "Сильна Україна" нарешті влилася до Партії регіонів, а Наталія Королевська порвала з БЮТ і пустилася в "самостійне плавання".
Поки Юлія Тимошенко в Качанівській колонії починає потроху відчувати себе харків'янкою і радіє перемогам "Металіста", в її блоці стався черговий розкол. Наталію Королевську, яка нещодавно завела собі власну партію і почала "артпідготовку" до виборчої кампанії у вигляді численних білбордів і хвалебних статей у ЗМІ, виключили з парламентської фракції БЮТ. Слідом за нею фракцію залишили ще два депутати - Олексій Логвиненко та Євген Суслов. До речі, після відходу Логвиненка в парламентському БЮТі залишилося всього два харків'янина (а колись їх було шестеро) - опозиціонер із 20-річним стажем Володимир Філенко і Віталій Данилов, який невідомо чому ще залишається в опозиції. В безмежній прихильності Юлії Тимошенко і стійкій опозиційності Данилова запідозрити складно: швидше, він так захопився роботою на посту президента Професійної футбольної ліги, що на справи парламентські зовсім не звертає уваги. У будь-якому випадку, підтвердження давно відомого факту про явний дефіцит у Тимошенко надійних кадрів наявне.
Але повернемося до Наталії Королевської. Українська соціал-демократична партія слідом за виключенням її лідера з БЮТ вийшла зі складу Комітету опору диктатурі, в муках намагається організувати спільний опозиційний похід на майбутні вибори. Формат участі у виборах УСДП, як було заявлено, визначить з'їзд партії, однак можна не сумніватися, що на вибори партія піде самостійно. Судячи зі слів Королевської, п'ятивідсотковий прохідний бар'єр її не лякає. Реально ж партії, яку зараз, згідно з останнім опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, підтримує 0,6% населення, радикально змінити за півроку щось у передвиборних розкладах навряд чи під силу. Та й розкручують на білбордах і в ЗМІ зараз зовсім не партію, а саму Королевську. Навіть, якщо вона перейменує свій проект у0 "Партію Королевської", це не дуже допоможе. Хоч рейтинг лідера партії і перевищує рейтинг УСДП удвічі, 1,2% - це не той показник, який можна вважати впевненим стартом.
Тим більше що недоброзичливці в БЮТі будуть продовжувати псувати опозиційний імідж Королевської, заявляючи при кожному зручному випадку, що вона - проект Банкової. На що ж розраховує Королевська? Роль "технічного" кандидата її амбіціям явно не відповідає. Прорив до Верховної Ради за партійним списком - це з розряду фантастики, хто б і скільки грошей не вкладав у передвиборну кампанію УСДП. Було б дуже дивно, якби Королевська цього не розуміла і вірила в те, що вона - друга Тимошенко, здатна безпосередньо перед виборами створити потужний і рейтинговий політпроект (Юлії Тимошенко перед виборами 2002 р. це вдалося, щоправда, створювався блок її імені далеко не на порожньому місці). Так що поки максимум Наталі Королевської, причому неважливо, визнає вона це публічно чи ні, - спробувати пройти до парламенту самій, провести кількох своїх людей за мажоритаркою і продовжувати партійне будівництво.
Іншою очікуваною ще з минулого року подією в політичному житті країни стало приєднання "Сильної України" до Партії регіонів. Про прийдешнє злиття двох партій оголосили ще в серпні минулого року. Проте переговори про ціну цього об'єднання просувалися важко, лунали навіть заяви про скасування угоди і самостійну участь партії Сергія Тігіпка у виборах. Який-такий рейтинг для потрапляння до парламенту, хай і не порівняний з цифрами дворічної давності, у "Сильної України" ще зберігався. Проте все закінчилося полюбовно, і партія влади, на відміну від як завжди розрізненої опозиції, готова йти на вибори єдиним фронтом.
Ціною, яку "Сильна Україна" виторгувала у Партії регіонів за припинення свого існування і вливання до головної партії країни, стала посада заступника Партії регіонів для лідера "Сильної України" - віце-прем'єра Сергія Тігіпка, а також низка постів у виконавчій владі в регіонах. Зокрема, посаду заступника голови обладміністрації отримав і керівник "Сильної України" на Харківщині Андрій Моченков. Як розповів губернатор Михайло Добкін, його новий заступник відповідатиме за ключові напрямки - промисловість, транспорт, зв'язок, а також процеси, пов'язані з інноваціями. Наскільки добре це вийде у Моченкова, який є фахівцем у сфері нерухомості, поки незрозуміло. Завдання, які, за словами Андрія Моченкова, перед ним поставлені, - досить стандартні: зниження боргів із зарплати, підвищення прибутковості підприємств, впровадження інновацій, насамперед - харківських наукових розробок. Варто звернути увагу, що обов'язки Андрія Моченкова певною мірою будуть перетинатися зі сферою відповідальності іншого віце-губернатора - Юрія Сапронова, повноваження якого, як видно, трохи звузяться.
Сьомий віце-губернатор, який з'явився внаслідок політичних домовленостей, став додатковим головним болем для Добкіна в світлі впровадження адмінреформи, яка передбачає наявність у нього лише трьох заступників. "Ми поки можемо самі формувати штат і структуру обладміністрації, оскільки адміністративна реформа ще не впроваджена на місцях", - заявив Добкін журналістам, які цікавляться цією проблемою. Проте, готуючись до реформи, губернатор уже скоротив двох заступників - Володимира Бабаєва і Вадима Ландсмана, - працевлаштувавши їх ректорами ВНЗ. А тепер, якщо реформу таки запустять, процес доведеться починати практично спочатку.
Ще одна резонансна подія минулого тижня має кримінальне забарвлення. Увечері 12 березня у дворі сучасної багатоповерхівки в центрі Харкова, в якій мешкає колишній прокурор області Василь Синчук, невідомий кинув гранату. У дворі в цей час перебував сам Синчук та двоє його друзів-бізнесменів. Екс-прокурор і ще один постраждалий відбулися подряпинами, пошкодження у третього фігуранта виявилися більш серйозними, але не небезпечними для життя. Як розповів потім в.о. прокурора області Володимир Суходубов, найімовірніше, кинули гранату Ф-1.
Ця заява повалила всіх обізнаних у шок: вибух осколкової гранати в трьох метрах від людей - і без жертв ... "Їм пощастило", - робить висновок Суходубов. "Та не може такого бути!" - не вірять учасники обговорень на форумах. "З гранатами по-різному буває", - ухильно відзначають фахівці. У будь-якому випадку, спосіб замаху був обраний дуже небанальний. І оскільки за гарячими слідами затримати злочинця не вдалося, розслідування цієї справи явно не буде простим. Якщо в рукаві у слідства немає якогось козиря, про який правоохоронці поки мовчать, то ця справа ризикує перетворитися на черговий гучний "висяк", яких у Харкові в останні роки накопичилося, на жаль, чимало. Адже всі обговорювані версії про причини події виглядають якось непереконливо.
Версія про те, що замах пов'язаний з прокурорської діяльністю Синчука, за словами Суходубова, як основна не розглядається. І зрозуміло - адже вже минуло багато часу... Можна, звичайно, уявити, що якийсь ображений прокурором бандит виходить з в'язниці, де він роками плекав думки про помсту, і не придумує нічого кращого, як кинути гранату в групу людей. Однак виглядає це скоріше як сумнівної якості кримінальне чтиво, ніж як реально можлива історія. Та й помста як би повинна бути більш адресною...
Версію про те, що Василя Синчука могли налякати у зв'язку з його бізнесом, ретельно заперечує сам екс-прокурор. Синчук заявив, що він простий пенсіонер і спортсмен-любитель, і немає в нього ні фітнес-центру, ні м'ясокомбінату, ні будь-якого іншого бізнесу, про який говорила преса. А з друзями-підприємцями він обговорював не спільні справи, а ідею пленеру для художників на Святій землі. В заяви про відсутність бізнесу віриться насилу - і тому, що на пенсію, навіть прокурорську, навряд чи купиш квартиру в новобудові в центрі Харкова, і тому, що не буде здорова, нестара і незайнята службою людина обмежувати свою активність спортзалом та благодійними проектами. Однак налякати за допомогою бойової гранати - це більш ніж дивно. От якщо виявиться, що вибухало все-таки щось менш смертоносне, тоді цей варіант можна буде вважати більш реальним.
Є питання і з відразу означеною наслідком версією про те, що робили замах не на Василя Синчука, а на одного з бізнесменів, які перебували з ним. Їх імена, до речі, не оприлюднюють. Можливо, тому, що, на відміну від імені третього фігуранта замаху, вони нічого не скажуть громадськості. Однак пройшов слух, що в нещасливому дворі був ще один дуже відомий у Харкові чоловік. Але яким же невдахою треба бути кілеру, щоб, кинувши гранату, не тільки нікого не вбити, а й мати необережність організувати замах на подвір'ї і в присутності колишнього прокурора області, що автоматично подвоїть запал слідства в його, кілера, пошуку та примірному покаранні! Та й особистість Василя Людвиговича в Харкові відома настільки добре, що складно собі уявити таку необізнаність організаторів замаху.
На користь інших можливих версій про причини замаху аргументів поки що менше. За останній місяць це, між іншим, уже другий замах у Харкові на видного представника силових структур. 14 лютого серйозні ножові поранення отримав заступник начальника харківського ВВІРу Геннадій Вітер. Місяць, що минув з цієї події, ніяких відповідей про його причини і про те, хто це зробив, не дав. Недавня заява, що слідство підтримує версію самого Вітера і не бачить зв'язку нападу із службовою діяльністю потерпілого, свідчить швидше про відсутність версій, ніж про те, що слідство кудись рухається.