- Доброго дня. Останні кілька днів ЗМІ багато приділяє уваги цим законом, є вже певний аналіз, склалося розуміння того, на кого він поширюється, що він регламентує. Але все-таки сьогодні, готуючись, ми дійшли висновку, що можна подивитися його в зрізі практичного застосування якихось проблемних питань. Але спочатку хотілося б зупинитися на основних моментах.
Перше. Якщо взяти закон і уважно подивитися, то тут є чітке визначення тієї інформації, на якій він базується. Визначено термін публічної інформації. "Публічна інформація - це відображена і задокументована усілякими способами на всіляких носіях інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством". Ми говоримо зараз про дію закону в частині публічної інформації. Також визначено, що вся публічна інформація є відкритою, за винятком тієї, яка має статус інформації з обмеженим доступом. Обмежена інформація - це конфіденційна інформація, таємна та службова, на яку не поширюється цей закон. Якщо подивитися визначення цієї інформації, то теж не зовсім чітко можна зрозуміти, чого вона стосується. Наприклад, якщо ми говоримо про конфіденційну інформацію, то тут ми говоримо про інформацію, яка стосується приватних осіб, юридичних підприємств, конфіденційної інформації не може бути у суб'єктів владних повноважень. Але тут теж є один момент, коли розповсюджувач має конфіденційну інформацію про третю особу, то він має право поширювати цю інформацію лише за згодою особи, про яку йдеться. Розпорядник інформації (певний ч.13 закону), що володіє конфіденційною інформацією, може поширювати її тільки за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а в разі відсутності такого - тільки в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. На наш погляд, це оцінне судження. Хто буде визначати, чи є інформація такою чи ні?
Як мені здається, у всіх склалося чітке розуміння того, на кого поширюється цей закон. У всіх є розуміння того, що він поширюється на суб'єктів владних повноважень. Але якщо ми подивимося закон і уважно його прочитаємо в частині, де дається визначення суб'єктів, то можна сказати, що розпорядник інформації - це органи державної влади, юридичні особи, які фінансуються з бюджету, особи, які виконують делеговані повноваження. І тут починається найцікавіше: мені здається, що не всі розуміють, хто відноситься до категорії розпорядників інформації. Читаю: "суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, щодо інформації щодо умов поставок товарів, послуг". Якщо ми піднімемо список, який є в Антимонопольному комітеті, то тут вже надано близько 80 підприємств - це ПЗ, "Укртелеком" і т.д. Наступне: "до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднити і надавати за запитами інформацію, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють інформацією: про стан зовнішнього середовища, про якість харчових продуктів і предметів побуту, про аварії, катастрофи, небезпечних природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян, а також про іншу інформацію, яка становить суспільний інтерес (суспільно необхідну інформацію)". Якщо говорити про інформацію і про харчові продукти та предмети побуту, то, скажіть будь ласка, чи потрапляють сюди виробники продуктів або предметів побуту? Так. Друге. Супермаркети потрапляють? Так. Зараз ми можемо зіткнутися з часом, що заявник може писати написати запит до супермаркету, йому вчасно не нададуть відповідь, і виникає конфліктна ситуація, тому що супермаркет вважає, що на нього цей закон не поширюється, а заявник вважає, що поширюється. Це один з тих моментів, які, як мені здається, вносять якусь плутанину в роботу самого закону.
Якщо говорити про інформацію, яка становить суспільний інтерес. Скажіть, ЗМІ є власником суспільно важливої інформації? Так, є. Виходить, що громадська організація може звернутися до будь-якого ЗМІ із запитом про те, де здобута інформація, на чому вона грунтується так далі. Ми розуміємо, що є складність у визначенні кола суб'єктів, на яких поширюються обов'язки оприлюднити інформацію.
Наступне. Подивимося на ситуацію, в якій є конкуренція. Наприклад, беремо виробника будь-якого продукту. І я починаю через своїх співробітників писати звернення, щоб надали інформацію про якість продукції, паралельно я пишу звернення до прокуратури, що на мій запит не ведеться ніяка робота і відповіді не даються. Що в цій ситуації відбувається далі? Прокуратура зобов'язана проводити перевірки. Тобто, можна довести ситуацію до абсурду, дестабілізуючи роботу підприємства. Дай Бог, цього не буде. Але всі розпорядники інформації, не залежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань стосовно доступу до інформації повинні керуватися цим законом. Тобто, якщо закріплено в законі оприлюднення інформації за 20 днів (я тут маю на увазі роботу облради), то проекти рішень сесій повинні бути оприлюднені за 20 днів. І тут така ситуація: адже через цю норми виходить, що неможливе проведення позачергових сесій. Також тут є якийсь конфлікт з тим, що депутат, згідно із законом про статус депутатів, має право у день пленарного засідання запропонувати внести до порядку денного питання й отримати рішення з цього питання. Тому, на нашу думку, в законі немає чіткості розуміння процесу. Безумовно, хочу підкреслити, що прийняття даного закону - це великий крок уперед, його необхідно було приймати. Але, приймаючи, можна було чіткіше сформулювати норми закону, щоб у них не було оціночних суджень.
Ось дивіться, що, згідно з цим законом, повинен робити розпорядник інформації: оприлюднити, надавати відповіді протягом 5 днів. Або, за 20 днів у разі продовження термінів через підготовку більш детальної інформації. Але, якщо ми подивимося на ст.20, там говориться: "у разі, якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану зовнішнього середовища, якості харчових продуктів, предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ і інших надзвичайних подій, які сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян, відповідь має бути надано не пізніше 48 годин". Тобто, що стосується якості харчових продуктів і закидання листами супермаркетів, виробників продуктів, то тут ситуацію можна довести до абсурду. Я думаю, що ви по роботі стикалися з абсурдністю запитуваної інформації. Ну є така категорія людей, якій просто необхідно писати листи, запити, вони бачать у цьому свою реалізацію. Тому потік запитів може дуже сильно зрости.
Що ще зобов'язаний робити розпорядник? Забезпечити доступ до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень. Знову ж таки приклад обласної ради. Виходить, що за великим рахунком кожен охочий може виявити бажання бути присутнім на пленарному засіданні сесії, на будь-якій комісії ради. Плюс форма запиту може бути також усною, в телефонному режимі.
- Сформулюйте своє враження про цей закон?
- Закон дуже потрібний за своєю природою, але є неточності, які звідси потрібно прибрати в частині оціночних тлумачень, дати точне визначення суспільно необхідній інформації і того, хто володіє інформацією, тобто розпорядника інформації. У мене виникає питання, чи потрапляють до цього переліку супермаркети, магазини, виробники харчових продуктів? Але якщо ми подивимося кінцеві положення, то там сказано, що закон вступає в дію за 3 місяці з дня його опублікування, тобто він вступив в дію з 9 травня. І тут йде перелік пунктів, згідно з якими на підставі цього закону вносяться зміни до інших законів, щоб все привести у відповідність. Так от, якщо подивитися статтю 212/26, там сказано, що особи, визначені в примітці до цієї статті, притягуються до відповідальності (йдеться про Кодекс про адміністративні порушення) за дії, передбачені ст. 212/26. Якщо ми піднімемо низку законів, які приймаються за кілька днів до цього, то побачимо, що цю статтю ліквідували. Тобто його приймали дещо спонтанно, і в кінцевих положеннях пропонується внести зміни в те, чого вже й так немає. Хоча, по суті, сам закон хороший. Кабміну дається два місяці, щоб всі супутні закони привели у відповідність, оскільки цей закон є визначальним у частині отримання інформації. У принципі, у всіх є два місяці на те, щоб дати пропозиції і до цього закону.
- Ви будете направляти свої пропозиції до цього закону?
- Так, обов'язково.
- Як швидко на ваш погляд можна чекати тих змін, про які ви тільки що говорили?
- Усі вже підтвердили свою готовність, були проведені безліч прес-конференцій представників адміністрацій, рад, були виконані всі розпорядчі організаційні моменти, призначені відповідальні. В адміністрації створено окремий відділ, який буде цим займатися. Як це буде працювати? Думаю, що двох місяців буде достатньо, щоб зрозуміти тонкі місця і спробувати їх виправити.
- Чи можна очікувати у зв'язку з набранням чинності цим законом, що стане доступним конкретний перелік інформації, яка є зараз закритою? Щоб чіткіше орієнтуватися, що можна запитувати, а що не можна?
- Якщо ви говорите про органи влади, то вся інформація, що стосується органів влади, не може бути конфіденційною.
- Чи буде перелік критеріїв публічної інформації?
- Звичайно, буде. Перелік критеріїв прописаний у законі, він повинен бути вивішений.
- У законі є формулювання, що розпорядник інформації зобов'язаний забезпечити доступ до носія інформації уповноваженим особам. Чи визначено вже, хто є тими уповноваженими особами, які повинні забезпечити доступ до баз даних, і яку відповідальність має нести ця уповноважена особа, яка отримує доступ до первинної інформації?
- Ст. 11: "посадові особи не підлягають юридичній відповідальності, не дивлячись на порушення своїх обов'язків, за розповсюдження інформації про правопорушення або відомостей, які стосуються серйозної загрози здоров'ю або безпеці громадян, навколишньому середовищу, якщо особа при цьому керувалася добрими мотивами і мала обгрунтоване переконання".
- Ви вже сказали, що закон досить чітко прописаний у частині визначень, якою є інформація. Виходить, у результаті все це можна поставити на конвеєр, якщо є чітке розуміння, яка це інформація, то її просто опублікують?
- Правильно ви кажете, є чіткий перелік того, що повинен зробити розпорядник цієї інформації. У законі є цілий розділ: "Оприлюднення інформації розпорядниками". У ній закладено 11 пунктів з підпунктами. Якщо все буде правильно виконуватися розпорядниками, то й запити писати не потрібно буде. Але іноді буває так, що й до обласної ради, і до облдержадміністрації, і паралельно до комісії облради пишеться одне і те ж поводження з пропозиціями або з проханнями. У цій ситуації, напевно, не пощастило найбільше адміністрації, тому що інформація не їх, але вони зобов'язані переслати цього листа за належністю. Ще раз повторюся, що є люди, яким писати запити життєво необхідно, й ось тут законодавець увів деякі обмеження, згідно з яким 10 сторінок інформації надається безкоштовно, понад заявник повинен буде оплачувати за розцінками, які встановить Кабмін.
- Чи можуть органи влади не вкластися в терміни надання інформації, маю на увазі 5 днів?
- Звичайно, можуть. Але що стосується відправлення листа за належністю, то термін буде вважатися з моменту отримання листа безпосередньо розпорядником інформації. Плюс може даватися ще 20 днів, якщо буде для цього мотив, наприклад, для збору додаткової інформації. Найстрашніша частина - де йдеться про інформацію, яку потрібно надати протягом 48 годин. Якщо в категорію розпорядника потрапляє супермаркет, то саме він за визначенням буде зобов'язаний надавати інформацію протягом 48 годин про якість харчових продуктів. Якщо це буде так, то в супермаркеті треба буде створювати цілий штат, щоб вести тільки листування. Але я в жодному разі не ставлю на ваги необхідність прийняття цього закону з неточностями, які в ньому є. Тому що прийняття закону - це дуже важливий крок, недоробки можна усунути.