2012-й рік був роком парламентських виборів і Євро-2012. Ці дві події впливали на всі сфери життя й формували порядок денний. Через вибори не підвищувалися тарифи, всіма силами утримувалася гривня і росли соціальні виплати. Завдяки Євро ремонтувалися дороги, будувалися стадіони і говорилося про міжнародний імідж країни. Що ще запам'ятає Україна в минулому році? Смерть Богдана Ступки, "політичних в'язнів" Тимошенко і Луценка, новий забіякуватий парламент і постійні ротації в уряді, популістський закон про мови і майже тотальну заборону куріння, теракти в Дніпропетровську, "караванського стрілка" і справу Оксани Макар...

Про що говорили у світі? Про Олімпіаду і стрибок зі стратосфери, "нових старих" президентів Путіна й Обаму та поразку Саркозі, справу "Pussy Riot" і війну в Сирії, повені на Кубані й ураган "Айзек" в Америці, смерть Уїтні Х'юстон і кінець світу...

Яким був 2012-й для Харкова?

Політика

Політичне життя Харкова теж пройшло під знаком парламентських виборів. У Харкові плебісцит пройшов вельми нудно. В умовах жорсткої вертикалі влади, зачищеного інформаційного простору і повного кадрового провалу опозиції регіонали спочатку стартували з більш виграшних позицій - і здобули досить переконливу перемогу, набравши понад 40% голосів за пропорційною системою і вигравши всі мажоритарні округи. І це при тому, що місцева кампанія була проведена Партією регіонів досить незграбно - можна поговорити і про адмінресурс, і про використання брудних технологій на зразок зеленки, і про глобальну кризу ідей: концерти під патронатом кандидатів, подарунки, абстрактні обіцянки, зустрічі з виборцями і найголовніше - продуктові набори. Ось і весь креатив.

Тим не менш, Партія регіонів укотре довела, що Харківська область є для неї однією з базових. Причина - скоріше не в достоїнствах регіоналів, а у відсутності повноцінної альтернативи. Об'єднана опозиція "Батьківщина", що посіла друге місце, продемонструвала ще більшу кризу ідей, ніж влада, і постійно грузла у своїх внутрішніх чварах. У неї не було людських і матеріальних ресурсів і виразного посилу для виборця - і саме в цьому, а зовсім не в режимі Януковича або ув'язненні Тимошенко, ховалася основна проблема і харківської, і загальноукраїнської опозиції.

У підсумку в парламенті працює трохи більше 20 депутатів, яких з певною часткою умовності можна назвати харків'янами. Начебто, це немало, але говорити про харківське лобі поки не доводиться - немає достатнього впливу на потрібних людей, та й ці самі люди, що визначають хід сучасної української історії, ідентифікуються зараз за дуже специфічною ознакою. Хочеться вірити, що нардепам-харків'янам вдасться вирішити хоча б найгостріші проблеми регіону - наприклад, вибити гроші на метро.

Харківський політик, про якого говорили протягом усього року, - Арсен Аваков. І якщо починався високосний рік для екс-губернатора дуже сумно і навіть загрозливо, то закінчився цілком тріумфально. Нагадаємо, в січні прокуратура порушила проти Авакова справу за фактом перевищення службових повноважень під час перебування його губернатором, а суд видав санкцію на його арешт. Тут усім стало відомо, що Аваков уже давно залишив країну. Його оголосили в міжнародний розшук і навесні затримали в Італії. Була довга судова тяганина, в результаті якої прокуратура України залишилася ні з чим - Італія відмовилася екстрадувати екс-губернатора. Але до країни він повернувся, причому недоторканним народним депутатом, який з холодним спокоєм продовжує викривати на різних ток-шоу режим і загрожує своїм кривдникам розплатою.

За ті без малого три роки, що Аваков не був у владі, він втратив майже весь свій бізнес: його флагманська група "Інвестор" продала практично всі активи, банк "Базис" ліквідується, медіа-майданчиків теж залишилося небагато. Особиста неприязнь Арсена Авакова та Геннадія Кернеса всім відома, як відомо і те, що Кернес звик святкувати перемогу над тими, кого вважає своїм ворогом. Тим не менш, поки що Аваков уже точно не виглядає переможеним, а до кінця року його позиції явно посилилися. Про що це говорить? Можна, звичайно, поміркувати про вселенську справедливість, але скоріше справа в умінні домовлятися. Ймовірно, Аваков знайшов людей, які змогли гарантувати йому безпеку, не дивлячись на бажання і плани харківського мера. Що він запропонував цим людям взамін - поки що питання, але на нього обов'язково відповість час.

І ще одна політична тема, яка ніби як не є виключно харківською, але обійти увагою її теж не можна. Тема ця - трагічна доля Юлії Тимошенко. У переддень нового 2012-го року екс-прем'єра привезли до Харкова - відбувати покарання. За рік "газова справа" пройшло всі стадії апеляції, вирок у підсумку залишили чинним, і незабаром цією справою повинен зайнятися Європейський суд з прав людини. Другу справу намагаються почати розглядати з весни, але підсудна на засідання не приїжджає, і їх переносять. Тобто по суті в ситуації з Юлією Тимошенко за рік майже нічого не сталося. Але це по суті. А за формою - десь з лютого і аж до кінця осені країна дивилася кричущо абсурдний серіал з Юлією Володимирівною в головній ролі. Ми дізналися, що у світі є висококласна німецька клініка "Шаріте", фахівці якої місяцями не можуть вилікувати чи то хребетну грижу, чи то остеохондроз, і що ці страшні недуги в Україні не лікуються, і що тюремники можуть бути настільки грубі і дурні, щоб бити екс-прем'єр-міністра, і що Янукович хоче Тимошенко вбити (або ж більш екзотична версія - побачити її голою), і що можна майже рік не їздити до суду, і так далі... Вона відмовлялася лікуватися, харчуватися, здавати кров, їхати до лікарні, їхати з лікарні, знову лікуватися... Загалом, Тимошенко щодня нагадувала про себе за допомогою будь-яких, навіть абсолютно безглуздих приводів, з однією-єдиною метою - щоб про неї не забули, причому не забули як про політика. Саме тому кожен інформпривід був щедро присмачений якимось політичним гаслом.

І що в результаті? Люди про неї не забули: друге місце об'єднаної опозиції на виборах - це результат скоріше колишньої роботи і харизми Тимошенко, ніж дій Яценюка, Турчинова і Гриценка разом узятих. Але в підсумку Тимошенко зрадили її ж соратники. У неї була своя думка про те, як потрібно вести гру вже після парламентських виборів. Можна по-різному ставитися до ідеї складання мандатів або відмови від роботи в комітетах, але факт залишається фактом: люди, які на особистій популярності Тимошенко в'їхали до парламенту, її думкою в підсумку знехтували. І все. Десь з листопада вона зникла з новинних стрічок і риторики своїх однопартійців, і згадують про екс-прем'єра лише найвідданіші її фанати в соціальних мережах. Сидіти в тюрмі Юлії Володимирівні ще близько п'яти років тільки за газовою справою, та є ще одна, як поки що навіть не почали розглядати по суті, тобто термін може збільшитися. А все це в комплексі означає, що Тимошенко-політика більше немає: є тільки жінка з непростою долею.

Спорт

Шість років підготовки і більше 10 мільярдів гривень: у червні Харків уперше у своїй історії прийняв велике спортивне свято - три матчі чемпіонату Європи з футболу. Було багато нервування і загрозливих прогнозів про фатальний провал і неготовність міста, так і країни в цілому до Євро. Центр Харкова під час чемпіонату нагадував величезне будівництво, проспект Гагаріна закінчити не встигли (до речі, його ремонтують досі - ось уже другий рік спливає), в область туристи не поїхали, як їх ні зазивали, міліціонери не вивчили англійську, а містечко для уболівальників на Олексіївці викликало деякі асоціації з концтабором. Розрекламована закупівля під Євро потягів "Hyundai" в підсумку виявилася відверто авантюрним проектом, тому що до Нового року ці склади практично перестали їздити.

Так, усі ці проблеми мали місце бути, і це погано, а іноді навіть соромно. Але чи зіпсували вони враження від Євро? Швидше - ні. Тому що різного роду інфраструктурні об'єкти служать базою для проведення великого чемпіонату, але ніяк не визначають його дух. Солирував на Євро-2012 настрій: голландці привезли з собою небачений для людей нашої ментальності заряд помаранчевого позитиву і буквально оглушили їм місто. Вони були нестримно радісні й заразливо щасливі навіть у ті не дуже вдалі для їх команди дні і їхали зі словами подяки. І ця облетіла інтернет невелика картонна табличка з виведеною фломастером фразою "Дякую, Харків!" - краща оцінка нашому місту та його мешканцям. Вона в рази важливіша, ніж хвалебні мови від спортивних функціонерів або апокаліптичні прогнози від ідейних опозиціонерів. Тому що - від душі.

Крім вражень, у Харкова залишилася інфраструктура - відремонтовані аеропорт і стадіон, підлатані дороги, та й в цілому більш пристойний зовнішній вигляд. Було б усе це, якби не Євро, - питання. Тепер місто претендує на проведення Євробаскету-2015, і якщо виграє це право, то підготовка дасться вже порівняно малою кров'ю - тому що багато чого зроблено. Якщо Євро-2012 опиниться в підсумку тим першим великим турніром, який розповів світові про існування Харкова, і місто стане затребуваним як спортивний майданчик, то значення торішнього чемпіонату для нас буде просто колосальним.

Кримінал

Минулий рік запам'ятається кількома резонансними злочинами. Тут немає ніякої тенденції і не варто будувати песимістичних прогнозів, але не згадати їх не можна. В кінці березня двоє чоловіків вчинили напад на військову частину. Захищаючи арсенал, загинув молодий хлопець - солдат строкової служби, ще двоє отримали поранення. Один з нападників був убитий на місці, другого затримали. До кінця року йому винесли вирок - довічне ув'язнення. Питання про те, звідки нападники знали про "мертву зону", яка не проглядається відеокамерами, і як вони дісталися до вартового приміщення непоміченими, так і залишилися без відповіді.

В кінці вересня у дворі власного будинку був застрелений 25-річний Самвел Алексанян. Убивця випустив у нього аж 13 куль з двох пістолетів і зник з місця злочину. Про Алексаняна відомо небагато - офіційно в нього був невеликий медично-косметологічний бізнес, неофіційно його називають людиною Олександра Ярославського. За три місяці, судячи із заяв міліції, слідство мало просунулося в розслідуванні цього злочину.

А закінчився рік особливо цинічним і жорстоким убивством. У грудні у власній квартирі був убитий суддя Фрунзенського райсуду Харкова Володимир Трофимов і його сім'я - дружина, син і дівчина сина. Всі жертви були обезголовлені, голови досі, через майже місяць, не знайшли. Міліція озвучує кілька можливих версій злочину: насамперед, професійна діяльність вбитого або ж його хобі - колекціонування антикваріату. Подейкують, що є ще один варіант - мовляв, так жорстоко могли налякати недолугого пасинка вбитого судді, який начебто заборгував серйозним людям великі гроші.

Подібний резонансний кримінал буквально розбурхує місто, породжує хвилі чуток і домислів, дає поживу для панічних настроїв - і все це тільки посилюється, коли злочини не розкриваються за гарячими слідами. На жаль, у двох останніх убивств є всі шанси поповнити список гучних харківських "висяків" - нарівні з нападами на інкасаторів, потрійним убивством на Салтівці та зґвалтуванням п'ятирічної дівчинки в дитбудинку.

Скандали

Не обійшлося минулого року і без гучних історій з дещо скандальним відтінком. Що цікаво, в Харкові всі такі ситуації мають фінансово-економічне підґрунтя. Перша з них - проблема лізингового транспорту. На початку лютого місто майже втратило 90 тролейбусів і 10 трамваїв, куплених ще у 2006 році в лізинг у львівської фірми. Кілька років транспорт їздив харківськими вулицями, а потім раптово з'ясувалося, що за нього не розрахувалися, і борг сягнув аж 120 мільйонів. Львів'яни погрожували транспорт вилучити, мерія запевняла, що все владнається. Хоч ситуація і виглядала патовою, без тролейбусів місто не залишилося. Були проведені чергові переговори, їх результатом стали чергові домовленості, суттю яких з громадськістю не поділилися. До весни з'ясувалося, що мерія вирішує питання лізингового транспорту вже з іншим кредитором - "Кредобанком", і він начебто не має претензій до Харкова. Подальші спроби журналістів прояснити ситуацію з лізинговим транспортом, на жаль, не знаходили розуміння у чиновників. Але тролейбуси їздять. Ймовірно, це означає, що переговори як і раніше ведуться, а гроші, як і раніше не платяться - виділення коштів найімовірніше пройшло б через сесію.

У самому кінці літа трапився черговий скандал, який, на відміну від попереднього, цілком конкретно вдарив по харків'янам, - луснув банк "Базис". Ще навесні НБУ ввів у "Базис" тимчасову адміністрацію, але до осені виявилося, що, незважаючи на наявність потенційних інвесторів, оздоровлення банку неможливе: на його коррахунку залишилося кілька мільйонів гривень, і гроші потрібно було пустити на виплату вкладів. Подібна перспектива інвесторів не зацікавила, і Нацбанк почав процедуру ліквідації "Базису". Паралельно з'ясувалося, що міліція веде справу за фактом зловживання службовим становищем працівниками банку: йдеться про розтрату майна. Міліція стверджує, що "Базис" видавав кредити під заставу недобитого газу, векселі від фіктивних підставних фірм, і таким нехитрим чином за пару років з банку вивели близько 600 мільйонів гривень.

"Базис" був заснований Аваковим. Можна довго сперечатися про те, з чим пов'язаний розвал бізнес-імперії екс-губернатора і яку роль у цьому відіграли його політичні опоненти. І ситуацію з "Базисом" зазвичай розглядають як один з епізодів цькування Авакова в Харкові і приклад мстивості мера. Але ніхто не задається питанням, як вороги Авакова могли вимити з банку гроші, і ніхто на це запитання не відповідає (сам екс-губернатор, до речі, теж вперто його ігнорує). Збанкрутити банк можна тільки зсередини. А це значить, що в ситуації з "Базисом" мала місце звичайна фінансова афера.

До зими Фонд гарантування вкладів фізосіб почав повертати гроші першій черзі кредиторів банку - звичайним вкладникам (хоча Янукович обіцяв погасити борги "Базису" до виборів). А всього таких черг - сім. Великі вкладники - підприємства - свої кошти явно не повернуть. Та й у цілому кожен банк, що луснув, - це удар по фінансовому сектору економіки: подібні історії підривають довіру населення до банківської системи країни.

Закінчився рік теж скандалом. "Закляті партнери" Олександр Ярославський та Геннадій Кернес зійшлися у фінальній битві, а от хто з них її виграв - як це не дивно, досі незрозуміло. На початку грудня Кернес заговорив про передачу місту стадіону "Металіст", і буквально за пару тижнів навколо цієї теми піднявся неабиякий ажіотаж. Ярославський зробив вигляд, що він дуже ображений, і продав футбольний клуб "Металіст". Мер представив усе так, ніби він дбає про інтереси громади, а меценат - ніби дуже переживає за психологічну атмосферу в клубі.

Загалом, як виявилося, стадіон був лише формальним приводом, а галас навколо нього - необхідним піар-супроводом, але справа зовсім не в стадіоні. Ярославський як прагматичний бізнесмен давно планував продати клуб "Металіст" і готував цю угоду. Піднята Кернесом хвиля в пресі дозволила Ярославському на час зберегти обличчя, хоча зараз уже у версію про те, що продати клуб екс-власника банально змусили, віриться насилу.

Як би там не було, у "Металіста" - новий власник. Це група компаній "Газ України" на чолі з Сергієм Курченком. Курченко молодий, амбітний і дружить з сином президента. Його заяви про плани виглядають настільки нарочито оптимістично, що віддають поганим піаром. Самостійний він гравець саме у футбольному бізнесі чи ні? Як у підсумку розпорядяться стадіоном - продадуть, залишать в оренді, чи буде там щось, окрім футболу? Які результати покаже "Металіст" при новому власнику? Час покаже.

Важкий початок опалювального сезону цього року теж, у принципі, загрожував перетворитися на скандал. Справа в тому, що холодну погоду харків'яни зустріли з холодними батареями. Причина - основним постачальникам тепла, ТЕЦ-3 і ТЕЦ-5, не давали газ через багатомільйонні борги. Ситуацію погасили досить швидко: питання конкретного півмільярдного боргу було вирішене якимись політичними домовленостями, як це часто буває в Україні, і за тиждень до виборів у квартирах потеплішало. В принципі, інакше і бути не могло.

Усі ці скандали і скандальчики перекочують і в цей, 2013-й рік. За тролейбуси таки доведеться розраховуватися або знову домовлятися з кредиторами, Аваков буде змушений виправдовуватися за "Базис" або ж Кернес - за переслідування Авакова, Курченку доведеться нести відповідальність за роздані емоційні обіцянки, а літо знову зміниться осінню, і перед місцевою владою замаячить грізна перспектива опалювального сезону.

І є ще одна дуже неприємна тенденція. Всі чотири перераховані ситуації в принципі є виключно фінансово-економічними, але при цьому в три з них (крім лізингового транспорту) була густо домішана політика. Політична доцільність допомогла розпочати опалювальний сезон, засновника проблемного банку десять разів обізвали політичним лузером, який не заслуговує довіри на виборах, і навіть до бізнес-проекту під назвою "Клуб "Металіст" приплели якісь політичні розбіжності. Це ненормально. Економіка повинна жити за своїми законами: вона не зможе нескінченно бути ефективною, і вирішувати поточні політичні завдання.

Благоустрій

Нинішня міська влада відмінно засвоїла істину, що зустрічають за одягом, тому останні кілька років у Харкові інтенсивно наводять косметичний лиск. По-перше, цим дійсно час зайнятися, а по-друге, як не крути, відремонтовані сквери відволікають увагу, наприклад, від невідремонтованих труб. За рік у Харкові реконструювали кілька пам'ятників, відкрили десяток меморіальних дощок, привели до ладу ще деякі сквери... Над проспектом Гагаріна тепер височіє величезний надземний пішохідний перехід, функціональність і необхідність будівництва якого викликають деякі сумніви. Але наймасштабніші минулорічні проекти - це знесення пам'ятника на площі Рози Люксембург, новий монумент на площі Конституції і відкриття парку Горького.

Пам'ятник незалежності України, який кілька років тому з великою помпою відкривали на площі Рози Люксембург, минулого року знесли. Поклавши руку на серце, він справді виглядав дивно, але те, що монумент не становить жодної художньої цінності, вголос промовили тільки недавно. Підтвердженням цьому стало і те, що пам'ятник не перенесуть у якесь менш прохідне місце на околиці, а просто утилізують. У цілому площа Рози Люксембург - наступний об'єкт у грандіозних планах мерії з надання центру Харкова більш сучасного вигляду.

Площа Конституції вже змінилася. "Трьох з холодильником" з деяким скрипом, але все ж прибрали. На їх місці - тепер пам'ятник богині Ніці, який чомусь називається "Летюча Україна" і прикрашений табличками з іменами людей, які виділили на нього гроші. Хоч і образ Ніки досить побитий, і асоціативний зв'язок між самою скульптурою і її назвою проглядається складно, не можна не визнати: площа тепер виглядає краще. Сам пам'ятник - за розмірами менший за попередній, він відкрив вид на Покровський собор, дизайнери погралися з освітленням, з контурів площі прибрали зупинки транспорту - і в цілому місце стало виглядати набагато "легше", там більше повітря. Попереду ще реконструкція будівлі історичного музею, яка повинна завершити новий ансамбль.

Але найграндіозніший проект минулого року в галузі благоустрою, він же найбільш сумнівний, - це "друге життя" парку Горького. Сумовитий лісок з пооббиваними від старості радянськими каруселями за два роки перетворився на сучасний яскравий парк з новими атракціонами і продуманим антуражем. Це не може не тішити. Єдине "але" - ціна питання: на реконструкцію парку витратили майже півмільярда гривень. Зрозуміло, що все хороше і якісне коштує дорого. Але чи варто було вкладати такі гроші в розважальний центр у місті, де тріщить по швах комунальне господарство, ями на дорогах, немає транспортних розв'язок і п'ять років не можуть добудувати одну станцію метро?

Чим ще жив Харків минулого року? Квартплата вже майже рік як здорожчала, а вивезння сміття оплачується окремо. У метро більше немає жетонів, зате є одноразові паперові квитки. Всі автобуси вже зеленого кольору і пронумеровані - на випадок, якщо пасажир хоче поскаржитися, та й взагалі з транспортною системою мерія працює дуже щільно. У місті відкрили сучасний перинатальний центр і центр поводження з тваринами (в гуманності його роботи, щоправда, є сумніви). ТЕЦ-5 продали за безцінь, а завод Малишева знову змінив кількох директорів. За рік вибухнули два будинки - у вересні на Слинька, в грудні - на Московському проспекті. У Богодухові стався спалах дизентерії, а в Харкові люди своїми тілами намагалися відстояти електрички до прикордонного Бєлгорода. Політичні опоненти обливали один одного зеленкою. Замість Никодима був призначений новий архієпископ - Онуфрій. "Металіст" знову виграв "бронзу" чемпіонату України з футболу...

Чого чекати від цього року? У 2013-му не планується ніяких виборів, а значить, це оптимальний час для вольових рішень, які постійно відкладаються в довгий ящик, - підвищення тарифів, реформування системи пільг і так далі. З іншого боку, найбільші політичні гравці, і насамперед - Віктор Янукович, почнуть готуватися до президентських виборів - 2015, і тоді ніяких непопулярних заходів прийматися не буде. Тенденція до посилення вертикалі влади напевно збережеться, але якщо пару років тому вона формувалася за територіальною ознакою, то тепер долі країни будуть вершити люди, особисто віддані президентові: "донбаський клан" поступово витісняється "кланом Сім'ї". Парламент обіцяє бути більш скандальним, ніж попередній, але при цьому настільки ж маріонетковим: головні скандалісти навряд чи захочуть постійно битися, а у партії влади є необхідні ресурси, щоб забезпечувати собі ситуативну більшість, і багатий досвід у цій сфері діяльності. Це означає, що Рада і далі буде механічно "візувати" рішення, спущені зверху. Геннадій Кернес продовжить своє царювання в Харкові: поки що ніхто або ніщо не може скласти реальної загрози його всевладдю. Це означає, що красивих скверів у місті буде все більше, а амбітних самостійних гравців - все менше. А місто буде жити своїм життям, намагаючись максимально дистанціюватися від політиків і їх розборок ...