Міркуванняя і світогляд голови Харківської громадської організації "Оплот" Євгена Жиліна багато в чому дивують. Погодьтеся, не часто від заможної людини можна почути про те, що він не тільки готовий ділитися, а й ділиться своїми грошима з тими, хто їх потребує, адже найчастіше подібні заяви так і залишаються деклараціями про наміри... Про те, що він народився на цій землі, щоб захищати, про те, що наші чоловіки за своєю природою найсильніші на всій землі... Кому допомагає, від кого захищає і до чого прагне - Євген Жилін розповів "SQ".
- Євгене Володимировичу, давайте з самого початку: на чому ґрунтувалося ваше рішення створити громадську організацію і чому вирішили назвати її "Оплот"?
- З юнацьких років у мене була велика пристрасть до японської філософії бусідо. Це філософія самураїв, воїнів. А я в душі і є саме воїном-захисником.
Я харків'янин, народився в Харкові, хоча мої батьки родом з Бєлгородської області, Мої предки росіяни: Коновалова, Бєлошапкіна, Жиліни та Попови. Переїхавши до Харкова, мої батьки працювали конструкторами на заводі ім. Малишева, робили найкращі у світі танки. Ще в дитинстві я мріяв бути десантником, готував себе для вступу до Рязанського десантного училища, але у зв'язку з розпадом Радянського Союзу прийом громадян України туди був заборонений. Так от, раз вступити до десантного училища було неможливо, я подумав, хто є воїни-захисники у мирний час? Це міліціонери. І оскільки мені завжди хотілося захищати людей, то я пішов навчатися до Харківського університету внутрішніх справ. Я вступив туди сам, без чиєїсь допомоги, на найпрестижніший факультет економічної безпеки. Я дуже любив навчатися і вважаю, що для хлопчиків казармена форма навчання - ідеальна. Потім я пішов працювати до Управління з боротьби з організованою злочинністю. Після перевівся до Служби безпеки України. Потім почалася помаранчева революція, з приходом якої я опинився у в'язниці.
- Що сталося?
- Мене звинувачували у замаху на тоді ще секретаря Харківської міськради, а нині мера Харкова Геннадія Кернеса, потім я проходив у справі, як свідок з отруєння президента Віктора Ющенка, одним словом, багато в чому звинувачували. А за три роки розібралися, що помилилися. Я знову відновився в УБОЗ, дослужив там ще 2 роки, а потім пішов на пенсію. І у зв'язку з тим, що в'язницю рахують рік за три, як на війні, а службу в УБОЗ - рік за півтора, на пенсію я вийшов у34 роки, маючи 27 років вислуги. Але оскільки захищати - це мій стан душі, я не зміг зупинитися, і моє покликання вилилося у створення "Оплоту".
- Тобто рішення створити громадську організацію пов'язане з бажанням захищати і допомагати?
- Саме так. За своє життя у мене склалося переконання: Бог спочатку дає людині якісь здібності. Я не поділяю точку зору деяких багатих людей, які кажуть, що вони багаті тільки лише тому, що дуже розумні і багато працюють. У них просто є дар - вміння заробляти гроші. І оскільки це дар, то цим даром потрібно ділитися. Я такий дар порівнюю з даром лікувати. У мене є дар заробляти гроші, тому я переконаний, що частину грошей, які до мене приходять, я повинен віддавати іншим людям, які не мають такого дару і потребують цих грошей. Ще раз: я заробляю достатньо грошей, щоб у них не потребувала моя родина, діти, близькі, а все, що є більше над це, я віддаю. Це мій принцип життя.
Так от, після виходу на пенсію я зрозумів, що, по-перше, я повинен продовжувати захищати, по-друге, у мене з'явилися гроші, і я їх зобов'язаний віддати, тому що якщо я їх не віддам, до мене не прийдуть нові. Я, до речі, помітив, що чим більше я віддаю грошей, тим більше до мене їх приходить.
Окрім того, я переконаний, що чоловіки зобов'язані захищати свою землю і це у них закладено на рівні інстинкту. Адже колись мої давні предки відстояли землю, на якій ми живемо, тому я знаю, що тепер я зобов'язаний продовжити їхню справу. Для цього і був створений "Оплот".
- Так, але предки захищали землю від ворогів, а зараз мирний час. Від кого зараз ви її захищаєте?
- Так, слава Богу, зараз ні з ким воювати нам не потрібно, тому я захищаю історичну правду. Зокрема, зараз ми захищаємо історичну правду про Другу світову війну. Тому ми закликаємо всіх не голосувати за жодну з опозиційних партій тільки через те, що вони своїм законопроектом оголосили про героїзацію ОУН - УПА. Я дуже люблю військову історію і знаю, що УПА - наші вороги. Ми допомагаємо ветеранам Великої вітчизняної війни і знаємо, що жоден з них не пробачив воїнів УПА.
- Тобто ваше бажання захищати в даному випадку трансформується в бажання відстояти історичну правду?
- Так це і є захист, захист історичної правди. Також я хочу, щоб моя держава - Україна - було сильною. Черчилль говорив, характеризуючи Англію і країни, які програли Гітлеру, що їх зважили й визнали дуже легкими. Ось і Україна зараз дуже "легка". Я хочу, щоб моя країна була "важкою", я хочу, щоб б ми входили до усіх великих трійок, вісімок, двадцяток. Адже наша "легкість" відображається на кожному з нас. Кожна "важка" держава ставиться до нас, як до "легкої". Американський генеральний прокурор каже, що у випадку, якщо вони виявлять на території України або іншої держави терориста, то його знищать, застосовуючи озброєння. Росія - те ж саме. Ізраїль викрав з території України громадянина Палестини. Це зневага до нашої держави. Ми можемо уявити, щоб Ізраїль украв з території Америки або Росії терориста? Тобто це не повага насамперед до нас. Я вважаю, що ми - наш народ, наша країна - найсильніші. Саме цю силу ми відобразили в логотипі нашої організації, зобразивши на ньому носорога, найсильнішу тварину на землі. Усі війни довели, що ми найсильніший народ. Просто нам потрібно самим у це повірити й відчути це.
- А що ви вкладали в назву організації - "Оплот", то, що на вас можна покластися?
- Так. Але крім цього в назву ще закладено назву нашого українського танка, який виробляється на харківському заводі ім. Малишева. Тому це ще й данину поваги моїм батькам і тому підприємству, на якому я починав працювати.
- Розкажіть про основні напрямки діяльності вашої організації.
- По-перше, ми щомісяця надаємо матеріальну допомогу (по 200 дол.) усім сім'ям загиблих міліціонерів у Харкові. Багато-мало, скільки можемо. Також ми допомагаємо афганцям, які після війни в Афганістані повернулися додому інвалідами. Допомагаємо ветеранам, якщо чесно, ми хочемо їх усіх охопити в Харкові й Харківській області. Також допомагаємо людям, які постраждали від того, що вчинили, на наш погляд, благородно й правильно. Наприклад, в Ізюмі чоловік заступився за жінку-продавця, на яку напали з пістолетом, його вбили. Ми щомісяця допомагаємо його сім'ї. Хоча "допомагаємо" - це неправильне формулювання. Ми навіть не допомагаємо - таким чином ми висловлюємо повагу. Є такий вислів: "Ми в неоплатному боргу перед ними". Так от, я вважаю, що таким чином я віддаю борг цим людям.
Я допомагаю людям у тих регіонах, у яких заробляю гроші. На даний момент це Полтава, Київ і Харків. Хоча сьогодні принесли листа з Вінниці. В ньому йдеться про чоловіка-афганця, що залишився без ніг у результаті війни. У листі просять матеріальну допомогу в розмірі 5 тис. грн., думаю, що ми їм одноразово надамо цю допомогу, а потім щомісяця будемо виділяти по 200 дол. Окрім того, ми допомагаємо 2-м сім'ям хлопців, які загинули на висоті 776 в Аргунській ущелині в Чечні. Сім'ї мешкають в Україні, в Криму, я їх знайшов. Це був відомий бій, у якому з 90 десантників 84 загинули. Вони загинули героїчно. Згідно з фактами, вони, здавалося б, загинули безглуздо, але інакше вони вчинити не могли. Ось це і є характеристика нашого народу, завдяки силі й героїзму якого ми завжди перемагали і будемо перемагати.
- Чи є членство у вашій організації, якщо так, то скільки членів у "Оплоту" на сьогодні?
- Так, є. Але скільки у нас членів я не знаю, ми не ведемо такого обліку, тому що ми нікого сюди не затягуємо. До нас приходить багато волонтерів, вони кажуть, що хочуть допомагати. Вони пишуть заяви, ми їх вносимо до своїх списків. Буває, приходять і кажуть, що хочуть перерахувати гроші, тому що знають, що ми реально допомагаємо і не крадемо. Часто з такою пропозицією приходять афганці, які ще працюють, міліціонери.
- Тобто ваші прихильники - це в основному військові люди, люди, які зараз або колись носили військову або міліцейську форму?
- Ні. Наші прихильники - це патріоти нашої держави. Всі ті, хто хоче, щоб наша країна була сильною.
- Як часто до вас звертаються за допомогою? Чи ведеться така статистика?
- Ні, статистики добрих справ ми не ведемо. Ми живемо за принципом: зроби добру справу - викинь у річку. Я спеціально не веду такої статистики. Я не знаю, скільки грошей я віддав, бо я переконаний, що ці гроші не мої.
- За яким принципом ви приймаєте рішення, чи будете допомагати конкретній людині чи ні?
- Насамперед ми допомагаємо людям, які давали присягу. Я всіх поважаю, але можливості наші, звичайно ж, не безмежні. Ми допомагаємо ветеранам, афганцям, їх сім'ям, сім'ям загиблих мільйонерів. Ми не допомагаємо правоохоронним органам як таким. Ми їм не купуємо ні стільців, ні комп'ютерів. Я там працював і впевнений, що вони самі можуть на це заробити. Іноді до мене приходять з такими проханнями, я відмовляю з однієї простої причини: я повинен буду ці гроші забрати у якогось інваліда або сім'ї міліціонера, яка залишилася без годувальника.
- Нещодавно "Оплот" організував акцію на підтримку закону про мови. Що ви хотіли довести цією акцією?
- Акція була простою і спонтанною. Коли я побачив, як у Києві агресивно поводяться прихильники української мови, і, завдяки ЗМІ, склалося таке враження, що вся Україна вибухнула від обурення, я вирішив довести зворотнє. І вважаю, що нам це вдалося: за три дні ми зібрали близько 13 тисяч підписів. Наші намети стояли біля виходу з метро. Люди спокійно підходили і ставили свої підписи. А давайте уявимо, що ці 13 тисяч осіб пішли на площу і почали там кричати. Ні, зробили все цивілізовано. Так, ці підписи юридично нічого не значать, ми просто показали нашому президенту, що багато людей у цьому плані його підтримують.
- А як ви думаєте, тим самим ви достукалися до президента, він знав про таку акцію?
- Насправді мені все одно. Я це зробив насамперед для себе і для людей, щоб харків'яни змогли висловити свою позицію з цього питання.
- А ви вважаєте, що в українському суспільстві справді існує мовна проблема?
- Так. У нас дійсно є обмеження. Наприклад, ви не можете давати рекламу російською мовою. Тобто, якщо в Харкові ви займаєтеся продажем телефонів, то ви повинні продавати "слухавки". А може хтось не хоче продавати "слухавки", а хоче продавати саме телефони. І, думаю, що в цьому випадку, до нього прийде більше покупців. Адже нічого страшного в цьому немає, якщо в регіоні, де розмовляють російською мовою, будуть продаватися телефони.
Крім того, мені б хотілося, щоб новини в нашому регіоні виходили російською мовою, на ньому вони краще сприймаються. Те ж саме стосується судових справ, мені здається, що людині в суді зручніше давати свідчення російською мовою. Писати різні заяви також зручніше рідною російською мовою. І це неправда, коли говорять, що якщо українська мова не буде єдиною на території України, то країна як держава помре. Україна може померти від іншого: від злодійства і неповаги один до одного.
- Під час акції було зафіксовано неприємний інцидент, коли ваші прихильники, які збирали підписи за російську мову, побили хлопця, який був проти. Це правда?
- Так, такий інцидент був. Розповідаю: у нас у цих наметах волонтерами були одні дівчата, і одного вечора до нашого намету почали приходити молоді люди, які поводилися дуже агресивно, смикали дівчат за руки, таким чином висловлюючи свою незгоду. Після цього я вирішив захистити своїх дівчат-волонтерів. У нас є спортивна команда "Оплот", членів якої я попросив охороняти і дівчат, і наше майно: намети, столи і т.д. У нас були всі дозволи на розміщення цих наметів. А якщо хтось не поділяє нашої думки, хай встановлює свій намет поруч і висловлює там свою думку. Ось це нормальне, цивілізоване спілкування: ми поважаємо вас, ви поважайте нас. Але вони, мабуть, були не готові до цивілізованого спілкування. Один молодий чоловік увійшов до намету і порвав наші підписні листи, то є ті листи, на яких люди вже підписалися на підтримку російської мови. Після цього молодий чоловік був затриманий, ми викликали міліцію і передали його міліції. Міліція склала стосовно нього протокол про порушення громадського порядку.
- Так його все-таки побили?
- Посудіть самі, якщо він увійшов до нашого намету і порвав наші папери, то він вчинив правильно? Ні. Він коли йшов туди, то знав, що буде робити неправильно? Знав. Чому тоді він вважає, що коли буде робити неправильно, то до нього не може бути застосована сила? А коли до нього застосовується сила для припинення його неправильних дій, то всі чомусь кричать, що його побили. А що ми повинні зробити? Подякувати йому за це? Чому хтось вважає, що таким чином можна висловлювати свою думку?!
Інший приклад. Ми недавно розвісили плакати, на яких були описані звірства, які робили воїни УНА УНСО щодо мирних мешканців. Ці плакати спочатку чимось облили, тепер їх зовсім обірвали. Чому той, хто це зробив, може вважати свої дії правильними? Ось у цьому і полягає їх підхід: якщо думаєш не так, як я, значить твоя думка неправильна. І за це я тебе буду знищувати. Вони навіть думки не допускають, що може бути інша думка.
- Але Західній Україні, для таких же українців, як і ви, воїни УПА є героями. Ви поважаєте їх думку?
- Звичайно. Я вважаю, що ми всі громадяни однієї країни. Ми всі пливемо в одному човні. Я поважаю їх думку і прошу поважати мою. При цьому я не їду і не руйную їх пам'ятники, не обриваю плакати. Тим не менш, моя думка залишається при мені: я вивчаю історію і вважаю, що воїни ОУН - УПА були злочинцями, і це підтверджено Нюрнберзьким процесом. Вони були визнані воїнами, які воювали проти союзницької армії. Крім того, якщо взяти кількість їх жертв, то три чверті - це було мирне населення, беззбройні люди: діти, жінки, люди похилого віку. Вбивати беззбройних заборонено. Крім того, заборонений геноцид, тобто вбивство людини за національною ознакою. Ця організація вбивала людей саме за національною ознакою, тобто вбивали за те, що люди "москалі", поляки, "жиди".
Воїни ОУН - УПА діяли не тільки на території України. Відомий історичний факт, коли в Білорусії спалили село разом з його мешканцями - Хатинь. Так от, коли це сталося, там не було жодного німця. Всі підрозділи, які вчинили цей страшний злочин, були сформовані під Києвом. Те ж саме вони зробили у Варшаві (Польща). Так виникає питання: за яку незалежність вони боролися там?! А ті способи вбивств, яке застосовували, від них просто волосся дибки стає! Вагітним жінкам розпорювали животи, засипали жолудями, щоб свині їли! І так далі, не буду перераховувати всіх звірств, але це була не війна, це був тероризм! Інакше цього назвати не можна. Воїни ОУН УПА - терористи. Після всього цього я не вважаю їх воїнами, солдатами. Вони не вбили жодного німця, вони воювали проти Радянського Союзу. Німці використовували підрозділи ОУН УПА як своїх прислужників. Тому я не можу цих ворогів визнати героями своєї країни.
- Чи планує ваша організація проводити найближчим часом ще якісь акції?
- Звичайно. Ми будемо проводити подібні акції, вивішувати плакати й доносити людям історичну правду, яку багато наших співвітчизників не знають. Це були бандити! Адже є факти того, що німці давали вказівки тому ж Шухевичу, Бандері проти кого воювати, вони звітували перед німцями, скільки куль вони витратили, скільки "жидів" убили.
Також ми будемо продовжувати шукати невідомі поховання без вісті зниклих солдатів, на сьогодні на території Харківської області ми знайшли 23 таких могили.
- Ви вже згадали, що при вашій організації є спортивний клуб. Розкажіть про нього детальніше.
- Наші спортсмени займаються одним видом єдиноборств - змішаними бойовими мистецтвами, або ще це називають "боями без правил". Я вважаю, що це найбільш оптимальне бойове мистецтво. Це те, що є на вулиці. Адже коли на вулиці хтось на тебе нападе, то він не буде питати - ми боксуємо або боремося. Ми готуємо наших хлопців для оборони своєї країни.
- Чи плануєте ви балотуватися в народні депутати на майбутніх парламентських виборах?
- Так. Я думаю, потрапивши до Верховної Ради з такими життєвими підходами і принципами, зможу послужити своїй Батьківщині.
- Ви вже визначилися з округом?
- Так, це буде округ № 174 (Ленінський та Жовтневий райони Харкова).
- Ви плануєте йти самовисуванцем?
- Так.
- Підтримки ні в якій партії не шукали?
- Знаєте, мені близькі погляди деяких політичних сил. Але ближче за всіх за ідеологією мені соціалісти. Я за соціалізм у країні: хочу, щоб у нас був великий прошарок середнього класу, який, на мою думку, представляють врівноважені люди, які не дадуть розвинутися жодній диктатурі. Але при цьому, мені подобаються принципи Партії регіонів у частині того, що регіони повинні бути більш самостійними, щоб усі гроші, які вони заробляють, залишалися на місцях. Я вважаю неправильним те, що ми працюємо, а за наш рахунок живуть інші регіони. Я хочу, щоб наші регіональні гроші витрачалися на наші регіональні дороги, хочу, щоб у Харкові була очищена річка, щоб була встановлена система "безпечне місто" і по місту були встановлені відеокамери, щоб у місті було спокійно. Тут же живуть мої діти. Я хочу розвинути у людей почуття "правильного". Хочу, щоб наша країна була сильною, а для цього потрібно перестати красти. Потрібно поважати своїх виборців, любити їх, бути їм слугою, потрібно вміти виконувати свої обіцянки. Ми вже зайнялися розробкою відповідних законопроектів. Незабаром вони будуть готові.