Минулий рік не був таким кризовим, як попередні, але, скоріше, тому, що до складної економічної ситуації звикли всі - городяни, бізнес і влада. Тому підвищення цін буквально на все не викликало скільки-небудь помітного обурення. Міська влада продовжувала активно займатися благоустроєм, опозиція втратила основні медіаресурси і майже зникла з місцевого політичного життя. З політичної точки зору рік був відносно спокійним, і спокій цей зумовлений ще й тим, що це був рік без виборів. Правда, помітингували пільговики, але в Харкові ці протести не носили масового характеру - всі основні події, як завжди, розгорталися в столиці. А в самому кінці року з'явився фактор, який трохи пожвавив місцеве політичне життя, - оселення Юлії Тимошенко до харківської жіночої колонії.
Здорожчання
Торік дорожчало буквально все. При цьому продукти харчування та одяг дорожчали набагато повільніше, ніж проїзд у громадському транспорті чи комунальні послуги. На початку року піднялися тарифи на тепло, воду, у квітні здорожчала електроенергія. У травні прем'єр-міністр пообіцяв, що до кінця року комунальні тарифи рости не будуть. Вони, взагалі-то, і не росли, проте вже з початку цього року в Харкові збільшилися квартплата і тариф на вивезення сміття. На тлі попередніх років, на які припав пік кризи і очікувань, з ним пов'язаних, підвищення цін на комунальні послуги сприймалося, загалом-то, спокійно. Принаймні, після збільшення комунальних тарифів на вулиці вийшла лише жменька маргіналів від політики. Ніяких серйозних акцій протесту здорожчання не викликало. Почасти це пояснюється тим, що кожне рішення про підвищення тарифів супроводжувалося роз'ясненнями керівників комунальних служб про те, що існуючий тариф ніяк не покриває витрат, що потрібно ремонтувати інженерні мережі та підвищувати зарплати працівникам комунальних служб і т.д. Мабуть, єдиний прокол стався у міської влади з підвищенням тарифу на вивезення сміття. Наприкінці року на сесії міськради було прийняте рішення про збільшення норми накопичення побутових відходів. Раніше вона була трохи більше чотирьох літрів на людину, після рішення сесії - близько шести. Харків'яни швидко прикинули обсяг своїх сміттєвих відер, частоту походів до сміттєвих баків і цілком справедливо розсудили, що норма ця, м'яко кажучи, завищена. Правда, серйозних заворушень і цей факт не викликав, тому що загальна сума - 8,5 грн. на місяць з людини - не така вже велика і не порівнянна з ціною опалення, води чи електрики.
Підвищення вартості транспортних послуг відбувалося постійно, але найбільша хвиля здорожчань припала на першу половину року: в лютому всі харківські автоперевізники подали заявки на збільшення вартості проїзду мінімум на 50 копійок і до квітня підняли ціни. Згодом багато з них піднімали ціни ще раз протягом року. У березні до півтора гривень здорожчав проїзд у трамваях і тролейбусах, до двох гривень - в метро. Враховуючи постійні фінансові труднощі метрополітену та "Міськелектротрансу", здорожчання проїзду в метро та електротранспорті виглядає логічним. З приватними автоперевізниками все складніше, адже ціни на паливо за рік збільшилися всього на кілька відсотків. Ціни на запчастини підвищилися, але точно не настільки, щоб піднімати ціну проїзду на чверть або на третину. Ймовірно, справа в тому, що, по-перше, міська влада посилила вимоги до якості рухомого складу приватних перевізників, а по-друге - поклала на перевізників частину витрат з утримання патологічно збиткового електротранспорту. Кроки ці ще на початку року здавалися по-своєму логічними, однак після серії підвищень цін на проїзд у маршрутках і автобусах стало зрозуміло, що витрати з усіх цих заходів приватні перевізники просто переклали на пасажирів. У цілому, здорожчання проїзду в громадському транспорті було, мабуть, найбільш різким порівняно з підвищенням цін на інші послуги та товари. Продукти минулого року дорожчали не значно, а за деякими позиціями навіть спостерігалося зниження цін. Рік почався з "гречаної кризи", але в підсумку обласна влада зуміла організувати закупівлю достатньої кількості гречаної крупи і переймалася тим, щоб посіви гречки в області зросли. У підсумку ціна на гречку більш-менш стабілізувалася, ніякого її дефіциту не спостерігалося. Найістотніше продуктове здорожчання минулого року - це здорожчання горілки. У серпні уряд підвищив мінімальну роздрібну ціну на горілку майже вдвічі, до 26 гривень за півлітра. Від цього підвищення мінімальної ціни, природно, постраждали тільки споживачі алкоголю дешевих марок, проте ніякого бродіння в масах цей факт не викликав. Можливо, купівельна спроможність споживачів дешевої горілки не впала настільки, щоб її здорожчання стало проблемою, до того ж, найімворніше, зіграв свою роль той факт, що традиції самогоноваріння в нашій країні ще не втрачені. Найбільш стратегічно важливий, можна сказати, сакральний для українців продукт - хліб - здорожчав, і здорожчав суттєво. Пік здорожчання припав на початок року. При цьому обласній адміністрації шляхом підписання меморандуму з великими виробниками вдалося утримати ціни на так звані "соціальні" сорти хліба. Пекарі компенсували можливі збитки злетом цін на решту продукції, однак це здорожчання не було радикальним і лягло в загальну тенденцію підвищення цін на продукти харчування.
Благоустрій
Міська влада і після місцевих виборів не зменшила обертів благоустрою. Перераховувати всі упорядковані сквери, відремонтовані дороги та інші кроки на шляху поліпшення міського середовища проживання не має сенсу. Досить сказати, що в серпні Кабмін визнав Харків кращим містом України з благоустрою.
Були, правда, на цьому шляху у міської влади і досить сумнівні з точки зору доцільності кроки. Наприклад, реконструкція Нетеченської набережної. Це далеко не найбільш відвідуване харків'янами місце обзавелося такою безліччю лавок, що навіть деякі міські парки не можуть похвалитися такою кількістю місць для сидіння на один квадратний метр.
Але найграндіозніший і найбільш неоднозначний проект, затіяний міською владою, - реконструкція парку Горького. Точні суми, які вже витрачені на цей проект, і суми, які ще планується витратити, - вражають. Спочатку запланована сума становила 20 мільйонів євро, потім вона неодноразово коректувалася у бік збільшення. У вересні стало відомо, що з міського та обласного бюджетів на проект вже виділено 40 мільйонів гривень та укладена угода про відкриття кредитної лінії на 20 мільйонів євро. У міському бюджеті на 2012 р. на реконструкцію парку Горького закладено 50 мільйонів гривень. Витрачатися ці кошти будуть у тому числі і на закупівлю дорогих атракціонів імпортного виробництва. Загалом, парк, найімовірніше, стане предметом особливої гордості Першої столиці. Правда, дивує вкладення мільйонів євро саме в цей проект. Особливо на тлі того, що, по-перше, Харків і так освоїв мільярди гривень на благоустрій у рамках підготовки міста до Євро-2012, а по-друге, місто має масу невирішених досі проблем. Це, наприклад, відсутність багатоповерхових парковок і транспортних розв'язок там, де вони необхідні для усунення проблеми заторів. Окрім того,реконструкції потребують інженерні мережі, під'їзди та дахи будинків, внутрішньоквартальні дороги і т.д. Звичайно, вирішення цих проблем не так вражаюче виглядає, як американські гірки або найбільше в Україні колесо огляду, але для потреб городян, здається, набагато важливіше.
Пільгова реформа і протести пільговиків
Реформу пільгової системи, яка такою ніде не називалася, очевидно, з метою конспірації уряд намагався замаскувати законопроектом про виконання судових рішень. Згідно з цим законопроектом, держава не зобов'язана була виплачувати кошти пільговикам за рішеннями судів у тому випадку, якщо ці витрати не передбачені бюджетом. Окрім того, законопроект фактично обнуляє всю систему пільг, віддаючи уряду право визначення їх розмірів.
Торік влада робила чимало дивних кроків, але цей, мабуть, може зайняти перше місце в рейтингу найбільш безглуздих дій уряду. По-перше, потрібно бути дуже невисокої думки про інтелектуальні здібності українців, щоб вважати, що "маскування" обнулення системи пільг спрацює і ніхто не здогадається, що криється за законопроектом з розпливчастою назвою. По-друге, потрібно мати дійсно ослину впертість і таку же кмітливість, щоб неодноразово намагатися протягнути нещасливий законопроект через парламент, незважаючи на бурхливі мітинги під вікнами Верховної Ради. І, по-третє, потрібно бути виключно полохливим, щоб після всіх перипетій з подачею законопроекту, мітингами, робочими групами та т.д. у кінцевому підсумку повністю відмовитися від задуманого, злякавшись гніву народного, хоча мітинги протесту, при всій своїй агресивності, не відрізнялися численністю.
У Харкові пільговики теж протестували, причому почалися акції протесту ще на початку року. В кінці січня місцеві чорнобильці, афганці і "діти війни" оголосили про безстрокову акцію протесту, почавши мітингувати під стінами облдержадміністрації. Коли небезпека прийняття "пільгового" законопроекту минула, оголошена як "безстрокова" акція закінчилася, щоб восени знову відновитися. І на початку року, і в кінці в Харкові виступи пільговиків не були численними, але частина харківських протестуючих була делегована для участі у київських акціях протесту.
У кінцевому підсумку уряд програв пільговикам по всіх фронтах, не тільки не досягнувши мінімізації величезних пільгових виплат, а й збільшивши пенсії чорнобильцям і взявши на себе додаткові зобов'язання з їх виплати. Україна і так є єдиною країною в світі, де право на пільги та соціальні виплати має майже половина населення, а після "капітуляції" уряду ситуація значно ускладнилася, тому що зросло і без того колосальне навантаження на бюджет. Правда, і для багатьох чорнобильців ця історія, здається, може закінчитися вельми сумно. Після того як програш став очевидним, влада стала робити те, що повинна була робити ще до спроб переглянути порядок виплат пільг, - наводити лад у системі пільгового забезпечення, розбираючись з фальшивими пільговиками. За повідомленнями ЗМІ, кожен п'ятий чорнобилець отримав свій статус в останні роки. Навіть якщо ця цифра перебільшена, стало очевидним, що в Україні не одна тисяча людей необгрунтовано претендує на отримання соціальних виплат. Контролюючі органи по всій країні почали перевіряти списки пільговиків у пошуках тих, хто незаконно отримав право на пільги. В рамках цієї роботи на допити неодноразово викликалися харківські активісти-чорнобильці. Під час одного з допитів двох чорнобильцям стало зле, і їх зі слідчого управління ГУ МВС забирала "швидка". Кожен виклик на допит супроводжувався пікетом під будівлею, де він проводився, опозиційні ЗМІ повідомляли про "розправи" над активістами. Загалом, виглядало це все досить драматично. Правда, говорити про "переслідування" рано, принаймні, у Харкові: слідство ще триває, і робити якісь висновки до його закінчення безглуздо. Тим більше що минулого року вже була ситуація, коли виявилося, що "політичні переслідування" виявилися зовсім не переслідуваннями.
"Переслідування" харківської опозиції
У липні, коли в будівлі за адресою Сумська, 88, де знаходиться офіс підконтрольного екс-губернатору Арсену Авакову акціонерного товариства "Інвестор", проходив обшук, мало хто сумнівався в тому, що цей захід - не що інше, як спроба тиску на опозицію. Тим більше що обшук проводився з усіма необхідними "атрибутами" - спецназом, блокуванням людей у приміщеннях і відсутністю на той момент виразних коментарів правоохоронців. Сам Аваков періодично з'являвся на балконі і звертався до нечисленних прихильників опозиції, що чергували біля будівлі, зі стримано патетичним промовами і навіть кидав їм записки. Крім того, в будівлі, де проводився обшук, знаходилися редакції підконтрольних Авакову ЗМІ, в їх приміщеннях теж побували правоохоронці. Цей факт відразу був розцінений як "тиск на вільні ЗМІ" та на час відвернув увагу громадськості від того, з чого це раптом міліціонери з'явилися на порозі офісу АТ "Інвестор".
А ситуація виявилася набагато цікавішою, ніж бачилася спочатку. Харківська міліція порушила кримінальну справу за фактом шахрайського заволодіння земельною ділянкою площею близько 700 га на території однієї з селищних рад Харківського району. Ділянки ці були не пустирями, а належали цілком конкретним городникам, які були банально обмануті. При цьому АТ "Інвестор" цілком законно купило ці ділянки у фірм, що використовувалися при шахрайстві. Правда, телефони, які вказували ці фірми в установчих документах, перебували за адресою Сумська, 88. Та й взагалі, було очевидно, що провернути таку велику аферу без участі серйозної комерційної структури, а головне - без прикриття з боку влади - неможливо. Відлучення земельних ділянок сталося під час перебування Арсена Авакова губернатором, і сумнівів у причетності останнього до афери вже не залишалося, здається, ні в кого. Тим більше що навіть місцеві опозиціонери якось раптом замовкли, вважаючи за краще взагалі ніяк не коментувати ситуацію. Сам екс-губернатор, звичайно, для порядку пошумів про "переслідування", а потім просто зник. Причому зник не з інформаційного простору, а взагалі з країни. Його зникнення супроводжувалося втратою кількох ключових активів: зокрема, Аваков продав свою частку хлібозаводу "Салтівський" та телекомпанії "7 канал". Усе це дозволило припустити, що відбув з Харкова екс-губернатор надовго і повертатися не збирається. А тим часом у справі було заарештовано кілька топ-менеджерів підконтрольних Авакову структур, а його права рука - Геннадій Гайовий - був оголошений у розшук. Після позовів прокуратури і рішень судів про повернення земельних ділянок, раніше незаконно виділених АТ "Інвестор", стало остаточно зрозуміло, що під час губернаторства Арсена Авакова менеджмент підконтрольних йому комерційних структур не втрачав часу дарма і щосили працював над тим, щоб перетворити губернатора на великого землевласника.
Здавалося б, після такого великого провалу опозиції в Харкові вже не вижити, проте любов до політиків у нас часто ірраціональна, а тому, забруднившись у корупційному скандалі і втікши, екс-губернатор, як і раніше залишається в очах небагатьох харківських шанувальників БЮТ місцевим символом боротьби зі "злочинним режимом".
Зачистка інформаційного простору
У вересні харківська опозиція отримала удар чи не більш нищівний, ніж кримінальна справа проти посадових осіб підконтрольних Арсену Авакову структур. Відразу три телеканали, що входять до сфери впливу головного БЮТівця області, були відрізані від ефіру. Безпосередніми винуватцями "торжества" виявилися провайдери, які з формальних причин відмовилися передавати сигнал на "вишку", й облСЕС, яка заборонила використовувати для передачі сигналу радіорелейну станцію. Керівники каналів тут же звинуватили в тому, що відбувається міську владу, та списала все на внутрішні проблеми каналів. Скандал отримав дуже великий резонанс - справа дійшла навіть до парламентського комітету зі свободи слова, проте в підсумку кілька місяців по тому в ефір вийшла тільки "Фора", але вже з новими керівниками і, відповідно, - з угодним владі контентом. Телеканал "А/ТВК" не веде мовлення, а телекомпанія "АТН" - головний виробник опозиційних новин - продовжує свою роботу, але тільки в інтернеті і радіопросторі. При цьому жодних скільки-небудь значимих акцій протесту не спостерігалося. Пікетували мерію тільки працівники телеканалів і кілька активістів громадських об'єднань з оточення Авакова. Сам він, до речі, до цього моменту був уже за межами країни, і вся його реакція звелася до розлогого блогу на "Українській правді". А глядацька аудиторія ніяк не відреагувала на позбавлення каналів ефіру. Очевидно, провиною всьому - низька якість програм, вироблених цими каналами, що, втім, характерно для всього харківського телебачення. До того ж яскрава ідеологічна спрямованість медіа ресурсів, що належать Арсену Аракову, не залишала місця навіть для розмов про об'єктивність або незалежність. Тому громадськість сприйняла зникнення з ефіру "АТВ/К", "Фори" й "АТН" спокійно. У журналістському середовищі лише поговорили про зачищення інформаційного простору і про колег, що залишилися без роботи, а найбільш далекоглядних медіаменеджерів ситуація змусила задуматися над тим, що виконання ідеологічного замовлення власника ще не гарантує безхмарного існування медіаресурсу.
Справа Тимошенко
Всеукраїнська тема номер один - суд над Юлією Тимошенко - на політичному житті Харкова практично ніяк не позначилася. По суті, була проведена одна-єдина акція протесту - за кілька днів після арешту Тимошенко харківська "Батьківщина" провела мітинг, на якому були присутні від сили чоловік 500. Після цього вся публічна активність місцевих БЮТівців обмежилася заявами депутатів обласної та міської рад на сесіях, ніяких більш-менш масових акцій з тих пір не проводилося. 30 грудня засуджену Юлію Тимошенко етапували до Качанівської виправної колонії, розташованої у Харкові. Цей факт підбадьорив місцевих шанувальників Юлії Володимирівни настільки, що деякі з них навіть вирішили зустріти Новий рік під стінами колонії. Захід відвідало 50 осіб, при цьому ніхто з нардепів та керівників "Батьківщини" під стінами колонії помічений не був. Загалом, ніякого особливого ажіотажу "візит" Юлії Тимошенко до Харкова не викликав. До речі, можливо, для проштовхування Тимошенко Харківська область була обрана в тому числі й тому, що місцева обласна організація "Батьківщини" фактично обезголовлена і слабка, а тому не в змозі організувати скільки-небудь значимих акцій протесту під стінами пенітенціарної установи, яким "пощастило" прийняти високопоставленого в'язня. Звичайно, цього року харківська Качанівська колонія буде неодноразово згадуватися в стрічках новин, але навряд чи у зв'язку з протестними заходами.
Прогнози
2012-й рік буде роком парламентських виборів. Ця подія вплине на всі сфери життя. По-перше, в Харкові розгорнеться чи не найбільш драматична, ніж самі вибори, боротьба за право висувати у мажоритарних округах претендентів від влади. Пожвавлення напевно додасть той факт, що керівництво Партії регіонів точно захоче надіслати до Харкова "варягів" - висуванців, яких за минулі або майбутні успіхи треба б наділити депутатським мандатом, але на даний момент заслуг перед партією у цих кандидатів недостатньо, щоб отримати прохідне місце в списку. Так що цілком можливо, що ще до старту виборчої кампанії в області почнеться війна компроматів, серія підкилимних інтриг та інше бродіння, пов'язане з боротьбою за право висуватися від партії влади, що в наших реаліях означає не тільки підтримку партійним брендом (який, до слова сказати, до того моменту може неабияк потьмяніти), а й доступ до адміністративного ресурсу. Опозиція, принаймні в Харкові, ніяких сюрпризів не піднесе і карти регіоналам не змішає, тому як висувати у мажоритарних округах їй просто нікого.