Учасники: голова Харківської громадської організації "Харківські сузір'я" Андрій Білогрищенко, викладач-методист Ліцею мистецтв Лариса Альперович, бронзовий призер чемпіонату України з фігурного катання Лоліта Єрмак.
Андрій Білогрищенко:
- Доброго дня, вітаю всіх з початком весни. Нехай у нас усіх з'явиться більше оптимізму у тих справах, які ми робимо. Хочу нагадати, що рівно рік тому, 25 лютого, ми провели прес-конференцію, де представили нашу організацію, метою якої є благодійна діяльність, допомога молодим талантам. Тоді я сказав, що за рік ми розповімо, що ми зробили за цей час і що хочемо зробити надалі, щоб наш Харків лунав як місто, в якому народжуються таланти, молоді зірки.
За цей час нам вдалося дуже багато чого, але найголовніше - нам вдалося об'єднати людей, які, не дивлячись на складний час, готові допомогти у вирішенні тих питань, про які я щойно сказав.
Ми провели цілу низку благодійних концертів на допомогу важкохворим дітям. Кошти від цих концертів перераховувалися на їх лікування. Також були проведені заходи, пов'язані з благодійною діяльністю, а саме збір допомоги для дитячих інтернатів, там же ми влаштовували свята для дітей. На День донора ми організували здачу крові для дітей, усе, що нам вдалося зібрати, ми цільовим чином направили в дитячу онкологічну лікарню. Ми продовжуємо діяльність у цьому напрямку. Зокрема, зараз ми проводимо акцію зі збору речей для дітей, які мешкають в інтернатах, і літнім людям, які зараз самотні.
Але ми працюємо не тільки над благодійністю. Одним з напрямків нашої роботи є допомога нашим молодим талантам. Багато говорять про Євро-2012. Я як фахівець з міжнародної економіки скажу, що однією зі складових інвестиційного клімату Харкова є позитивний імідж міста. Так от його якраз і формують наші харків'яни, які помітні на міжнародній арені. Ми ставимо перед собою завдання з виявлення талановитої молоді: це і світ музики, і наші літературні конкурси для молодих прозаїків, літературознавців. Це і заходи, які пов'язані з пропагандою наших молодих спортсменів. Приклад - наша молода зірочка Лоліта Єрмак, яка є учасницею міжнародних змагань, сьогодні вона бронзовий призер юніорського чемпіонату України з фігурного катання. Я переконаний, що в майбутньому вона стане членом української збірної і буде представляти нашу країну на міжнародній арені. Одна з найбільших складнощів плекання молодих талантів у нашій країні - це первісна допомога. На це практично не виділяється коштів. Ми намагаємося вирішувати цю проблему самотужки. Але нам би хотілося, щоб на цю проблему звернули увагу влади.
Я хочу передати слово Ларисі Альперович, вона автор книги, яку ми хочемо сьогодні тут презентувати. Це музичний посібник для дітей, які, впевнений, у майбутньому будуть також представляти Харків на міжнародному рівні. Ми раді, що змогли зробити внесок у виховання талановитих дітей.
Лариса Альперович:
- Доброго дня. Я намагалася сьогодні вранці сформулювати, якими словами подякувати Андрію Івановичу Білогрищенку за йогодопомогу. У голову приходять слова Чебурашки: "Ми будували-будували і, нарешті, побудували!". Я, як автор, не буду говорити, скільки років я чекала цю книгу, але скажу, що я вже багато років на курсах підвищення кваліфікації представляю одну й ту саму методику, якою ніхто не користується. Чому? Тому що педагогіка - річ дуже консервативна. Свого часу я мала щастя навчатися в Ленінградській консерваторії, у видатних викладачів. Ще тоді була випущена дуже цікава методика з музикування. Побудована вона на передових педагогічних принципах. Особливість цього посібника - вчити дітей читати ноти так само, як і книги. Вільне читання тексту є атрибутом грамотності, але в той же час читання музичного тексту чомусь деколи навіть не є атрибутом освіти. Багато хто навіть не знає, що ноти можна читати. Мій викладач, у якого я вчилася, написала дисертацію про те, як формуються навички читання музичного тексту. І ця методика була нашумілою, але не була практично розроблена. Я взялася зробити розробку цієї методики. Коротше кажучи, ця книга розроблена так, щоб дитина опановувала основними закономірностями читання, ще навіть не знаючи нот. Книга розроблена в ігровій манері, там є малюнки, які можна розфарбовувати.
Я хочу ще раз сказати спасибі Андрію Івановичу не тільки від свого імені, але й від імені інших педагогів за те, що він знайшов можливість вкласти гроші в це дуже дороге видання.
- Це ваша авторська методика? І де ще в світі існує щось подібне?
- Я б не хотіла бути нескромною, це мій викладач розробила цю методику, але практичну розробку зробила я сама. На мій погляд, вийшло красиво, логічно, добре. Скільки я бувала на міжнародних конкурсах, я бачила, що їх учасники не знають про цю методику, в основному діти завчають ноти, а не читають їх. Був такий випадок, коли мама дівчинки, яка чудово виступила на одному з таких конкурсів і перемогла на ньому, зізналася мені, що дівчинка ненавидить грати на фортепіано. Часто діти завчають ноти, але не розуміють, що вони грають. Про те, що ноти можна просто читати, діти не знають.
- Скільки буде коштувати ваша книга і де її можна придбати?
Л.Альперович:
- Частину тиражу я вчора тільки побачила, тому поки що не готова відповісти на ваше запитання.
А.Білогрищенко:
- Частина тиражу буде реалізована, а частину ми роздамо безкоштовно в музичні школи. Що стосується ціни, то ми зробимо все, щоб ця книга була доступною. Зазначу, що це некомерційний проект, основним завданням було випустити книгу, щоб нею могли користуватися діти. Нам дуже великих зусиль коштувало її випустити, тому що сьогодні видавництва не хочуть випускати дитячу літературу.
Ми також працюємо над посібником для спортсменів. Ця література теж не знаходить підтримки у держави. Але якщо ми не будемо приділяти цій проблемі належної уваги, за кілька років нікому буде навчати талановиту молодь.
- Ви сказали про торішні досягнення, а які у вас плани на майбутній рік?
- Ми будемо і далі продовжувати реалізовувати розпочаті проекти. Сьогодні ми продовжуємо збирати допомогу дитячим будинкам, проводити благодійні вечори і концерти, свята. Зараз збираємо речі для дитячих будинків. Вкладаємо і свої гроші, і організовуємо харків'ян зробити свій внесок. Також будемо і далі допомагати юним спортсменам. До весни ми запустимо нові заходи. Пізніше ви про них дізнаєтеся. До великодніх свят ми обов'язково відвідаємо один із дитячих будинків.
У цей складний час ми прагнемо допомогти тим знедоленим, які сьогодні соціально незахищені. Ми хочемо не тільки відродити в нашому місті благодійність і меценатство, а й об'єднати людей у благородних цілях, любові до свого міста.
- Як відбувається збір коштів для дитячих будинків?
- Ми даємо оголошення по телебаченню, в газети, багато людей самі дзвонять і пропонують допомогти. Ми придбали вже багато прихильників, активістів, які також підключаються до цієї роботи.
- Скільки коштів ви за рік витратили на благодійність?
- Я не можу назвати цю суму, тому що я її не рахував. Окрім того, це не тільки гроші, а й зусилля всіх членів нашої організації. Кожен робить свій внесок. Для мене, насамперед, важливо бачити бажання людини допомагати, нехай навіть вона робить це не від імені нашої організації. Нехай приєднуються всі охочі, ми відкриті.
- Ви самі шукаєте тих, кому потрібна допомога, або до вас звертаються за допомогою?
- По-різному. Багато хто до нас приходить сам - це наприклад, батьки важкохворих дітей, талановитих спортсменів. Ось нещодавно до нас звернулися молоді хлопці, які хотіли виїхати на чемпіонат Європи, але у них не було на це коштів. Ми знайшли ці кошти.
- Питання до Лолiти. Чим вам конкретно допомогли "Харківські сузір'я"?
Лоліта Єрмак:
- Коли ми з моїм партнером почали виступати в парі, рік тому, нам Андрій Іванович допоміг поїхати в Куршавель (Франція). Ми дуже гідно виступили. Тепер на наступний сезон хочемо поїхати на чемпіонат світу з фігурного катання.
- Що значить допоміг поїхати?
А.Білогрищенко:
- Ми оплатили поїздку, купили професійні ковзани, костюми. Крім того, ми намагаємося шукати для молодих спортсменів спонсорів, які б надалі допомагали їм виступати на міжнародних змаганнях.
- Як ви ставитеся до встановлення в Харкові пам'ятних знаків фашистським посібникам? Я кажу про пам'ятному знаку ОУН-УПА або пам'ятну дошку кардиналу Йосипу Сліпому.
- Я переконаний у тому, що в нашій країні будь-які пам'ятні знаки повинні встановлюватися тільки за бажання місцевої громади. Якщо це героїчна особистість, то безліч питань не виникає, але якщо у нас ця людина маловідома, то чи потрібно йому встановлювати пам'ятний знак повинна вирішувати громада. Суперечливі моменти необхідно обговорювати з харків'янами. У нас багато громадських рад при губернаторі, міському голові, хотілося б, щоб вони працювали. Якщо це будуть обговорювати, то можливо не буде тоді приводів для відродження зерен конфронтації, які зараз ми бачимо. Я б хотів, що б обласна та міська влада радилася з харків'янами. І тоді вага встановлені дошки не будуть ні в кого викликати ніяких негативних реакцій.