Правильний ґрунт для фарбування машини — запорука результату, який буде тішити око і, що ще важливіше, — забезпечить відсутність корозії під ЛФП у майбутньому. На сервісі потрібний склад вибирає, звісно, професійний маляр. А в разі самостійного фарбування кузова корисно знати, чим відрізняються кислотний, епоксидний та акриловий ґрунт, і яка грунтовка автомобільна в якій ситуації буде кращою.
Навіщо потрібні первинні ґрунти
Кислотний та епоксидний ґрунти належать до категорії так званих первинних. У цьому терміні сховано їхнє головне призначення: вони готують підкладку для подальшого оброблення поверхні.
Навіщо це потрібно? По-перше, метал (якщо ми говоримо саме про деталі з нього) схильний до корозування, і його непогано б від цього захистити. По-друге, будь-якій шпаклівці, фарбі й навіть вторинним заповнювальним ґрунтам потрібно за щось «триматися».
Металеві поверхні не забезпечують потрібної адгезії, тому перед нанесенням проміжних і фінішних шарів метал потрібно підготувати. Обидва ці питання якраз і закриваються первинними ґрунтами.
Що таке кислотний ґрунт
Кислотний ґрунт, він же праймер, призначений для того, щоби безпосередньо взаємодіяти з металевою поверхнею. У складі, крім різноманітних присадок, є фосфорна кислота, яка непогано перешкоджає поширенню корозії.
Повноцінним перетворювачем іржі ґрунт, звісно, не є — у ньому недостатня концентрація кислоти. Але подолати мікроскопічні осередки іржі в порах металу він цілком здатен. Після висихання знижує корозійну активність поверхні та утворює найтоншу захисну плівку, що перешкоджає подальшому «цвітінню».
Крім захисту від впливу зовнішніх чинників, кислотний ґрунт забезпечує чудову адгезію для подальших покриттів.
Наразі на ринку є однокомпонентні і двокомпонентні склади кислотних ґрунтів. Перші зазвичай досить «щадні» й можуть не впоратися з осередками корозії на сталі, але для алюмінію знадобляться. Другі складаються з самого ґрунту й розріджувача, у якому міститься кислота. Перевагу краще віддавати саме їм — такі засоби надійніші та ефективніші.
Епоксидний ґрунт
Він теж належить до первинних. У його складі, крім полімерів і наповнювачів, є епоксидна смола — саме вона відповідає за гарне «прилипання» до поверхні. Цей склад істотно відрізняється від попереднього: він ізолюючий та цілком самостійний.
Епоксидний ґрунт менш «вибагливий»: ляже й на старе ЛФП, і на голий метал, і на склопластик (із відповідними добавками). Щоправда, протипоказання до нанесення все ж таки є. Їх два:
- Епоксидний ґрунт не можна класти на «кислотник». Компоненти епоксидки можуть нейтралізувати дію кислотного ґрунту, а залишкова кислота уповільнює висихання бар'єрного покриття.
- Він не містить жодних інгібіторів корозії, тому перед покриттям доведеться ретельно готувати метал, зашліфовуючи та витравлюючи «рижики».
Як і кислотний, епоксидний ґрунт буває одно- та двокомпонентним. Другий — складніший у підготовці, але ефективніший.
Отже, кислотний ґрунт кращий для обережного фарбування тонким шаром, а також за наявності корозії. Епоксидний — для чистого металу та для виконання локального ремонту.
