- Доброго ранку, спасибі, що ви прийшли, тому що традиційно у нас діалог між владою і журналістами не зовсім вдається. Не завжди вони проявляють толерантність до чиновників, хоча може це й вірно.

Я не вперше в Харкові і вдячний харківським журналістам за те, як вони висвітлюють нашу діяльність. Чи змінилося щось після мого останнього візиту? Змінилося небагато, але кілька акцій у нас було, вони пов’язані з тим, що у свій час була розпочата кампанія проти Національної комісії і вона була пов’язана з підозрами на спроби запроваджувати в Україні цензуру.

Найцікавіше, що для цього і приводу не було, адже ми відкриті. Все ж таки, з якихось причин, журналісти побачили в нас загрозу для своєї свободи, об’єктивності, незалежності.

Зараз, і це напевно залежить від деяких інших обставинах життя, цікавість до нашої комісії відійшла на другий план. А може це тому, що ми не вступали в конфлікт з пресою, а просто старалися сумлінно робити свою роботу.

З того часу, коли я прийшов до комісії, а це було у 2008 р., проявилися деякі тенденції в нашій роботі. Перша стосується експертної роботи. Якщо впродовж 2008 р. та до другої половини  2009 р. в експертній діяльності комісії переважали питання, пов’язані з експертизою матеріалів на предмет наявності еротики чи порнографії, то з другої половини 2009 р. у нас почала відслідковуватись нова тенденція: почала накопичуватись кількість матеріалів, пов’язаних з проблемами ксенофобії, українофобії, антиксенофобії, мусульманофобії, і так далі. Тобто у нас стало більше матеріалів, пов’язаних із захистом національної гідності та релігійних почуттів громадян.

Якщо говорити про нормативно-правову роботу, то тут є деякі складнощі. Наприклад, нещодавно проходив загальноукраїнський форум із захисту суспільної  моралі, на якому не обійшлося без провокацій. На одному з круглих столів був витягнутий з "запиленого закутка" експертний висновок Ради Європи на проект  закону про захист суспільної моралі. Це був розгромний висновок. Коли ми стали розслідувати, з'ясували, що цей висновок дійсно був даний в 2003 р. і стосувався він законопроекту 2003 р., котрий тоді ж і був прийнятий. Тобто цей висновок ілюструє проблеми чинного закону. Але ж я ще з 2008 р. повторюю, що чинний закон недосконалий, що його треба замінити. Врешті-решт деякі люди схаменулися і почали казати, що комісія погана, що вона працює на підставі нелегітимного закону, який має негативні висновки Ради Європи. Потім ці висновки почали пробувати приєднати до нашого законопроекту, який абсолютно відрізняється від попереднього.

Та які  б там прикрості не сталися раніше, я вважаю, що нам вдалося створили нормативну базу для діяльності Нацкомісії, і її організаційна діяльність прозора. З горем пополам, в нас немає фінансових ресурсів, але у нас працює сайт і до нас ходять журналісти, всі засідання є публічними. Зараз можна говорити, що комісія стала органом досудового розгляду суперечок. Ми робимо лише експертний висновок, чи є в продукції "х" елементи, які дають підстави говорити, що ця продукція сіє національну чи релігійну ворожнечу, пропагує алкоголізм, наркоманію, тютюнопаління, жорстокість, поширює порнографію, ображає людину за її релігійними поглядами, чи за її вадами, чи за її віком. Тобто абсолютно нормальний підхід.

Хочу ще підкреслити, що мене завжди дратував принцип меншовартості, яким, на жаль, ми дуже хворіємо. У всякому разі, коли заходила мова про комісію, завжди мене запитували:" А десь в світі є така комісія?А десь в світі щось робиться таке як у нас?". У мене таке враження, що ми у більшій мірі живемо в віртуальному світі, ніж якась інша нація.

Вчора ми провели круглий стіл із керівниками жіночих організацій України, створили постійно діючий жіночий форум. Засідання було присвячене проблемам захисту та інформаційної безпеки дітей в зв’язку з Всесвітнім днем захисту прав дитини, який був учора. Наступне засідання відбудеться в кінці серпня або на початку вересня. І ось наша наступна проблема: "Образ жінки у сучасній рекламі, теле-, радіо-просторі". Жінки висловлювали обурення сексизмом, який кругом присутній. Приблизно це звучало так: "Якщо хтось не хоче і не може достатньо часу затратити, щоб зробити нормальний продукт, він знаходить прекрасний вихід - роздягає жінку і ставить біля неї трактор, керамічну плитку, цигарку, горілку. Виявляється, що він свої гроші заробив і виставив це на показ суспільству". Виявляється, що жінкам не подобається, що їхній образ експлуатують. Тому ми ініціювали цей процес, вчора я головував на засіданні, бо люди прийшли непідготовлені, а надалі з моєї пропозиції головування буде відбуватися почергово.

Ми хочемо пов'язати владу, інформаційний капітал і громадянське суспільство, не використовуючи цензури. Я взагалі проти цензури, тому в проекті закону про захист суспільної моралі одним із принципів є заборона цензури. У нас є тільки одне повноваження, при якому ми можемо використовувати цензуру: ми можемо давати попередній висновок на продукцію на предмет того, чи є вона еротичною. Як це діє: видавці еротичних журналів готують статистичний примірник, надсилають його до комісії, наші експерти дають висновок. Але у проекті нашого закону ми і від цього права відмовились.

- Ви розробили перший закон про захист суспільної моралі?

- У 1996 р. я як народний депутат вніс проект закону про захист суспільної моралі та психіки населення від негативного впливу кіно, відео та телепродукції. Коли я виніс його на розгляд ради, то 242 депутати сказали, що Україні потрібен такий закон. Але в 2002 р. я пішов з політики, і за цей час мого закону так і не прийняли. Потім були використані інші наробки і згодом був прийнятий інший текст закону, він був прийнятий у 2003 р.

Але моя ідея, що треба створити якийсь громадський орган з захисту моралі, була збережена. В чинному законі було передбачено створення державного органу, і комісія була створена у 2004 р., де-факто почала працювати у 2006 р., я прийшов у комісію у 2008 р. Я вважаю, що зараз комісія діє на підставі недосконалого закону, який ми хочемо замінити на нормальній правовий закон.

- Чи знаєте Ви наш харківський конфлікт у Лісопарку, де вирубці дерев задля будування дороги заважають прості харків’яни, деякі громадські організації. Як ви оцінюєте цей конфлікт з точки зору суспільної моралі?

- Рішення державного органу має бути правовим, тоді  воно легітимне і відповідає інтересам народу. З іншого боку, ми звикли казати, що є законодавча, виконавча і судова влада. Місцеве самоврядування у нас лишилось осторонь - не відомо, це влада чи не влада. Я кажу, що влада, згідно Конституції, належить народу. І якщо народ є носієм влади, він здійснює її через владу законодавчу, президента і через місцеве самоврядування. Воно має бюджетну самостійність, майнову відокремленість і є владою, яка несе відповідальність перед суспільством. А в нас традиційно виходить так, що на місці розбазарили, розпродали землю, люди невдоволені, а центральна влада нічого не може вдіяти, бо законодавство вивело місцеве самоврядування з під її контролю.

Що стосується харківського конфлікту, то не хочу виглядати столичним гостем, який приїхав наводити порядок, не розібравшись і не знаючи ситуації. Для мене однозначним є одне: прийняття рішень місцевим самоврядуванням не може бути свавільним, має враховувати думку громадськості, відповідати і державним і громадським інтересам.

- Як ви оцінюєте якість висвітлення роботи вашої комісії у київських і харківських ЗМІ?

- Скажу чесно, поки що не зміг відслідкувати, як висвітлюється робота комісії у Харкові, але можу сказати про особливості київських і харківських ЗМІ. Оскільки я часто буваю у Харкові, я помітив цікаву річ: у київських ЗМІ присутня однотипність інформації, а от подивишся у Харкові передачі - вони відрізняються. Наприклад, поїхала дитяча команда на якийсь український чемпіонат і привезла медалі. Це подія, і про неї знають харків’яни. Дивлячись ваші передачі, видно, що діти займаються спортом, там харків’яни виграли таку нагороду, там іншу. І з'являється комплексне уявлення про те, що можуть харків’яни у світі. А з всеукраїнських ЗМІ я не можу зрозуміти, чим займаються українці в світі. От це різниця київського і харківського телебачення. На сьогоднішній день київське телебачення не створює достатньо інформаційної широти, щоб зрозуміти, де ми живемо. Ми знаємо про всілякі катастрофи, але не знаємо, чого ми досягли у світі.

- Скільки реально було змінено продукції після висновків вашої експертної комісії?

- По-перше, рішення комісії є рекомендаційними, ми свої рекомендації надсилаємо до регуляторних органів. Нажаль, є проблема з тим, що ми не завжди можемо отримати інформацію, чим закінчилась та інша чи інша справа.

Зараз ми намагаємося донести до суспільства, що ми займаємося не лише проблемами порнографії. На щастя, люди почали це розуміти і тепер звертаються з інших питань. Наведу приклад: люди "х" і "у" намагалися відкрити клуб зі стриптиз-шоу назвати його "Мекка". Якщо ви мусульманин, то вам це не сподобається. Перший виріант - ви йдете до суду, а інший - ви йдете до комісії, яка за кілька днів робить висновок, що ця назва є образою для всіх мусульман. Клуб назвали по-іншому. Я розказав реальний приклад.