Харків'янин їздить туди, куди не ходять автобуси та електрички. Про волонтера Дмитра Артемова, який розвозить гуманітарну допомогу по Донеччині та Харківщині, “Суспільне”.
До повномасштабного російського вторгнення Артемов працював начальником тендерного відділу в одній із харківських фірм, яка займається кабельними технологіями. Сам він ыз Харківщини, дружина - із Донеччини, там же народилися їхні діти.
Дмитро сів за кермо волонтерської машини 26 лютого 2022-го. Він їздить у небезпечні місця: каже, був чи не у кожному селі Лиманського та Ізюмського районів. Привозить хліб, продукти, одяг, медикаменти – будь-що, в чому є потреба у містечках, які розташовані на лінії фронту.
"Я не потрібен там, куди ходить автобус, чи електричка, чи якийсь маршрут; я повинен їхати туди, куди важко дібратися або вибратись", - каже волонтер.
Його автомобіль теж має свою героїчну історію. Він побував в усіх гарячих точках і Харківщини, і Донеччини, і Херсонщини. В авто є отвори від обстрілів: близько 146 дірок. Машина горіла, у ній багато чого замінено.
“З цілого тільки я залишився”, - каже водій, хоча в Бахмуті його теж зачіпило.
Ця машина - вже одинадцята в Артемова за період війни. Водій називає її своєю візитівкою, за якою його впізнають на всіх постах.
Неодноразово доводилось ризикувати. Один із найбільш пам’ятних випадків - під час поїздки в деокуповане село на Харківщині. Знайомі попросили Артемова допомогти забрати із щойно звільненого населеного пункту автівку. У гаражі були російські міни. Забирати машину було дуже небезпечно. Цей випадок Артемов називає для себе значущим. Каже, що згадуючи його, він не відмовляється від запланованого, якщо є хоч маленький шанс.
Колеги з колишньої роботи кличуть Дмитра назад. Але до офісної роботи він повертатись не планує: надто багатьом ще потрібна допомога. Після перемоги волонтер хоче займатися відновленням та відбудовою.