З початком повномасштабного вторгнення РФ Ярослав пішов добровольцем на службу і потрапив до харківської прикордонної бригади "Сталевий кордон". Вже на фронті хлопець й почав писати вірші. Історію бійця розповіло видання "Слобідський край". 

За словами Ярослава, перші свої твори він написав ще у дитинстві, потім, аж до того як потрапив на фронт була перерва. Наразі написання віршів допомагає йому легше переносити труднощі й стресові ситуації, що трапляються в зоні бойових дій. Усі свої вірші він записує у блокнот і залюбки ділиться ними з побратимами.

– Я знову почав писати, бо багато подій, багато людей – усе насичене, все невідоме для мене. І ось якось воно "вистрілило". Перший вірш, можливо, вийшов примітивний, сируватий, але від душі, – говорить Ярослав.

На думку воїна, армія – це місце, де кожен може знайти себе та реалізуватися. Він підкреслив, що вклад повинні робити всі – в міру сил та можливостей на тому місці, де вони зараз перебувають, бо говорити та діяти – різні речі. Ярослав впевнений, що чим швидше всі це зрозуміють, тим швидше буде наша перемога. 

Один з великих та непоправних наслідків війни – смерть, а решта – відбудувати будинки, мости й дороги – немає проблем, - говорить прикордонник.

У кожному вірші Ярослав згадує війну і, звісно, мрії про перемогу, один з його творів закінчується так: "Мрієм про радість загальну – ціль сьогодення всього".