У травні 2010 р. начальником управління Держдепартаменту з питань виконання покарань у Харківській області був призначений Анатолій Сліпченко. Раніше він працював у МВС, де пройшов шлях від начальника відділення карного розшуку міського управління МВС до начальника Головного управління МВС України в Харківській області. Чи припала до душі колишньому головному міліціонеру області нова робота і що нового слід чекати у ввіреній йому сфері, А.Сліпченко розповів кореспонденту "SQ".
- Щоб було зрозуміло, про що йдеться, розкажіть, скільки злочинців утримується на території Харківської області?
- На території Харківської області функціонує 11 кримінально-виконавчих установ, слідчий ізолятор і Курязька виховна колонія для неповнолітніх злочинців. Усього на 20 жовтня 2010 р. у них знаходяться 11,8 тис. засуджених та слідчо заарештованих. З цієї загальної кількості в СІЗО утримуються близько 3 тис. осіб, що перебувають під слідством, вирок суду стосовно яких ще не вступив в законну силу. Загальна ж кількість осіб, які утримуються в наших підрозділах, - не постійна і коливається в межах 11-12 тис.осіб.
У Темнівській виправній колонії (№ 100) створено сектор максимального рівня безпеки для утримання довічно ув'язнених чоловіків. При Качанівській виправній колонії (№ 54) створено сектор середнього рівня безпеки для довічно ув'язнених жінок. В установах області утримуються 3 лідери організованих злочинних груп, 1 авторитет злочинного середовища, 13 засуджених за бандитизм, 830 - за вбивство (у тому числі 31 - за замовне вбивство), 3 - схильних до захоплення заручників, 115 осіб засуджені до довічного позбавлення волі.
Крім того, в області працюють 37 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, на обліку в яких перебуває 12,5 тис. осіб. Ця категорія осіб відбуває покарання без позбавлення волі: вони задіяні на громадських та виправних роботах, їм заборонено обіймати певні посади або займатися певними видами діяльності.
- Що в більшій мірі штовхає людину на здійснення злочину?
- Мотиви злочинів можуть бути найрізноманітнішими, кримінологія налічує до 300 таких чинників. Від найбільш банальних, коли важкі життєві умови і невміння заробити собі на життя чесним шляхом призводять до порушення закону, до викликаних лінню, вульгарністю або відвертою користю. Регулярно спілкуючись з нашими підопічними, розумієш, що у кожного своя дорога, яка привела його в неволю. Наприклад, багато неповнолітніх хлопчаків, які не підготовлені до складного життя, оступилися через бажання мати дорогий стільниковий телефон або, що ще страшніше, - через потребу просто поїсти! Можу навести випадок, коли дитина пішла на крадіжки у кіосках, тому що їй просто нічого було їсти. Мати одна, дітей п'ятеро, і в результаті будинком дитини стала вулиця. Спочатку він украв кукурудзяні палички, а потім зазіхнув на щось більш істотне й отримав строк.
Вникаючи в особистість такої дитини, розумієш, що, напевно, дія наших законів на практиці далека від досконалості, плюс сімейне виховання багато в чому перестає бути основоположним механізмом для виховання законослухняного громадянина. До таких хлопчаків прикладаєш максимум зусиль, щоб вони знайшли себе в цьому житті, отримали професію. У колонії для цього є всі можливості: працює загальноосвітня школа і філіал ПТУ, є гарна бібліотека, з підлітками займаються вихователі.
Дійсно, багато засуджених відбувають покарання за незначні злочини, наприклад, за крадіжку мобільних телефонів, велосипедів, предметів побуту і т.д. Якщо говорити на цю тему, безумовно, шкода і людину - жертву злочину, яку на вулиці обікрали, але чи справедливо давати термін за мобільний телефон? Так чи інакше, ми виконуємо вирок суду, а міркувати про ступінь винності злочинців - не наш привілей. І не варто забувати, що, звичайно, є й такі категорії осіб, які здійснювали тяжкі та особливо тяжкі злочини, і навіть не один раз!
Жіноча злочинність також вимагає окремого уважного вивчення. Як і з підлітками, з цією категорією засуджених доводиться працювати особливо тонко. Все-таки більшість з них у відповіді не тільки за себе, але і за своїх дітей. Коли чуєш, що жінка засуджена на 9 або 10 років за вбивство, стереотип малює закоренілу злочинницю з агресивним виразом обличчя. Але починаєш розбиратися і виявляється, що жінка в стані нервового зриву вбила чоловіка (чи співмешканця), який довго над нею знущався і постійно бив. Напевне, багато хто з них звертався за допомогою до міліції або до органів влади, але, на жаль, статті закону "Про попередження насильства в сім'ї" у нас поки що ефективними не заробили. У результаті жінка не бачить іншого виходу, крім як скоїти злочин. Таких вбивств досить багато і, на мою думку, судам треба дещо м'якше підходити до вирішення подальшої долі жінок, які оступилися. Проте, щоб не склалася думка тільки про "знедолених" засуджених, є й інші приклади. У нас утримується жінка, яка вбила п'ятьох. Злочини були так ретельно сплановані та підготовлені, що їх можна назвати професійними.
- Як ваші співробітники справляються з такими підопічними? Чи є випадки жорстокого або жорсткого поводження співробітників із засудженими?
- Я працюю на цій посаді вже п'ятий місяць, поки жодного такого випадку зафіксовано не було. Я б навіть відзначив тенденцію на значне зменшення кількості застосування спецзасобів і покарань. Із в'язнями працюють оперативна та соціально-психологічна служби, які попереджають конфлікти, стабілізують і покращують морально-психологічний клімат у середовищі засуджених. Для нас немає поділу на "хороших" або "поганих" засуджених, перед законом усі рівні, і це один з головних моментів, який ми прагнемо їм прищепити. Хоча, безсумнівно, в загальній масі засуджених відразу видно, хто живе за принципом "мій дім - тюрма", а хто піддається вихованню. Я думаю, що потрібно більше працювати над гуманізацією системи виконання покарань і не тримати за гратами осіб, які не становлять більше небезпеки для суспільства.
- За оцінками іноземних експертів, в Україні надто багато людей карають позбавленням волі. Чи планується змінити цю практику?
- Зараз багато говорять про реформування правоохоронних органів, а наша служба входить до цієї системи. Для того щоб реформа реально почалася, необхідно декриміналізувати низку статей у Кримінальному кодексі. Переглянути КК потрібно було вже давно, адже значна частина статей у ньому просто не працює. Знову повертаємося до проблеми відриву теорії від практики. Законодавцям потрібно підійти більш чітко до визначення міри відповідальності, до слідства і до відбування покарань. Проблему потрібно вирішувати в комплексі.
- Ви раніше ловили злочинців, а тепер охороняєте їх. Чи сподобається міліціонерам, якщо засуджених почнуть випускати з-під варти?
- Просто так випускати нікого не будуть, є закон і відповідальність за його порушення. На сьогодні законодавством передбачена можливість дострокового звільнення тих, хто позбавлений волі. Але до практики застосування умовно-дострокового звільнення (УДЗ) необхідно підходити вкрай виважено. Засудженому недостатньо просто відбути частину встановленого законом терміну, для розгляду питання про доцільність застосування УДЗ він повинен сумлінно працювати, вчитися, мати зразкову поведінку. Ми прагнемо кожному пояснити, що основна мета - це стати на шлях виправлення і звільнитися умовно-достроково, відбути покарання і більше сюди не потрапляти. При цьому я акцентую увагу, що не ми відпускаємо засуджених по УДЗ, ця прерогатива виключно суду, колонії лише готують відповідні матеріали. Далеко не всі з тих, хто пішов по УДЗ, потрапляють знову до в'язниці. Ми спеціально аналізували, хто після УДЗ знову скоїв злочини. У Харківській області таких виявилося близько 40 осіб за перші півроку 2010 р.
- Окрім соціального ефекту, реформа дасть ще й економічний ефект. Чим менше злочинців, тим менше коштів потрібно, щоб їх утримувати. А як зараз фінансуються установи виконання покарань?
- Наша потреба в бюджетному фінансуванні коливається в межах 300 млн. грн. на рік. З держбюджету надходить 50-60%, решта коштів колонії заробляють за рахунок власних виробництв. Правда, виникають інші проблеми, пов'язані з платежами податків. З минулих років кредиторська заборгованість управління складає 37 млн. грн., у тому числі 20 млн. грн. - це заборгованість за енергоносії, до Пенсійного фонду і податкової служби. Борги почали утворюватися через дуже слабке фінансування близько 10 років тому. Частково заборгованість погашається, але вона не зменшується, тому що "накручуються" нові штрафи і пеня. Ми оскаржуємо штрафи.
За рахунок прибутку від виробництва покриваються статті бюджету, які держава сама ж і недофінансувала. Колонії несуть виробничі витрати на оплату праці, енергоносії, матеріали, та коштів на виплату податкових відрахувань не залишається. Значить, потрібно робити взаємозалік, реструктуризацію або по-особливому підійти до оподаткування колоній. У жодній країні СНД пенітенціарна система не обкладається податками, чому ж у нас обкладається? Ми подавали свої пропозиції, коли обговорювався проект Податкового кодексу, але чи будуть вони прийняті - невідомо. Відомо, що в проекті Податкового кодексу, який пройшов перше читання у Верховній Раді, для нас радісного мало ...
- Де колонії беруть замовлення?
- Я відчуваю серйозну підтримку Харківської обласної державної адміністрації та керівництва Харківської міськради в частині забезпечення колоній замовленнями. Зараз є можливість виробляти для потреб міста опори для освітлення, огорожі для благоустрою набережних, лавочки, сміттєві баки, каналізаційні люки, тротуарну плитку. За останні три місяці вже отримано замовлень майже на 5 млн. грн. Будемо робити і дитячі майданчики. За участю дизайнерів і фахівців розробляємо експериментальний зразок дуже красивого дитячого майданчика. Потрібно зробити так, щоб діти не травмувалися, щоб обладнання було довговічним і його можна було легко ремонтувати. Ми вдячні місту за завантаження роботою нашого контингенту ще й тому, що для ув'язнених праця - не просто заробляння грошей, а й елемент ресоціалізації. Це дуже важливо для людини, що знаходиться тривалий час в умовах ізоляції, особливо якщо терміни становлять 10, 12 або 15 років. Жінки в колонії себе не уявляють без роботи. Вони приходять і просять - дайте роботу! Але зараз завантаженість потужностей колоній становить 20% можливостей, які ми маємо.
- Чи є проблеми у забезпеченні колоній кадрами?
- Є певні проблеми з набором молодшого інспекторського складу, який несе охорону на вишках і постах всередині колоній. Проблема пов'язана з тим, що їхня зарплата становить в середньому 1,3 тис. грн. Дуже багато молодих людей, які працюють молодшими інспекторами, - це мешканці віддалених сіл, де немає іншої роботи. Багато хто йде до нас працювати, щоб зробити кар'єру, хочуть вступити вчитися і стати офіцерами. Починають з посади молодшого інспектора і стають майорами і підполковниками.
Але все одно плинність кадрів серед молодших інспекторів близько 30%, і це погано. Адже ми несемо витрати на добір людей, навчання за державний рахунок, під час якого вони вивчають нормативну базу та оволодівають специфікою своєї роботи. І ось людина все вивчивла, усвідомила, пропрацювала 1-2 міс. і розуміє, що психологічно вона не витримує. А тут ще й сімейне становище змінилося, а зарплата низька, от і звільняються.
У підборі офіцерського складу особливих проблем немає. Цих фахівців готують у Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, де для всієї системи виконання покарань випускають на рік близько 150 осіб., у Харківській області залишаються працювати близько 20 фахівців.
- Що нового Ви плануєте впровадити в роботі служби?
- Так історично склалося, що Харківський слідчий ізолятор перевантажений приблизно на 300-500 осіб. При цьому раніше в СІЗО утримувалися люди, засуджені до такого виду покарання як арешт. Ми створили на базі Диканівської виправної колонії № 12 арештні будинок, розрахований на утримання 60 осіб. Зараз у арештному будинку перебуває 35 осіб. Почали роботу зі створення тимчасових СІЗО на території існуючих колоній. У цих ізоляторах планується утримувати ще близько 200 осіб. Є плани будівництва в СІЗО корпусу, який дозволив би вирішити проблему перевантаженості установи, і ще низку інших питань. Будівництво корпусу було розпочато в минулі роки (поки є тільки фундамент), але зараз воно заморожене через те, що немає фінансування.
У листопаді відкриється соціальний центр для жінок, звільнених з місць позбавлення волі. Він створюється в сел. Краснопавлівка (Лозівський р-н, Харківська обл.) на грант, наданий шведською благодійною організацією. У центрі будуть мешкати ті, хто звільнився, але не має житла. На місяць з місць позбавлення волі в середньому звільняється одна жінка, якій на волі ніде жити. З жінками в центрі будуть займатися соціальні працівники та психологи. Після введення в експлуатацію центр буде переданий профільному управлінню Харківської облдержадміністрації.
- Зараз проходять вибори до місцевих рад. Як людина, відома й авторитетна, Ви берете участь у виборах?
- Я безпартійний. Моя робота - це служба державі Україні та її народу. Але мені надійшла пропозиція обиратися до обласної ради за мажоритарним округом № 12 у м. Первомайському. Для мене це було несподівано. Але я в повній мірі поділяю погляди на перспективи розвитку Харківського регіону чинного губернатора Михайла Добкіна, і вирішив підтримати своїм висуненням його команду. Мені близька точка зору президента України Віктора Януковича з приводу того, що депутат-мажоритарник має жити у своєму окрузі, бути ближче до людей і знати їх проблеми. І хоча в Первомайському я не живу, але оскільки там розташована виправна колонія і міжрайонний відділ кримінально-виконавчої інспекції, я буваю там часто і не за чутками знаю про проблеми як міста, так і району. Вважаю, що і виробничі потужності колонії можна буде направити на вирішення цих проблем, наприклад, з переробки сміття або в сфері будівельної індустрії, щоб дати почин муніципальному будівництву в місті.
Первомайський - складне місто. Його головне підприємство - "Хімпром" - зупинено і навряд чи найближчим часом запрацює. Передумов для його відродження я не бачу. Залучати голоси за рахунок одномоментних обіцянок - пофарбувати паркан чи відремонтувати дорогу - я не буду. Але я обіцяю людям, що буду відстоювати їх інтереси на рівні облради. Губернатор ініціював визнання Первомайського району депресивним, є відповідна постанова Кабміну. І якщо район визнали депресивним, значить, будуть виділятися кошти на його розвиток. Коли мене оберуть депутатом облради, я буду контролювати ефективність використання цих коштів, щоб гроші витрачалися правильно. Досвід такої роботи в мене є. Потрібно працювати над тим, щоб у місті створювалися робочі місця, і життя змінювалася на краще.
- Як Ви ставитеся до того, що Віктор Развадовський поновлюється на посаді начальника харківського облуправління МВС через суд?
- Це особиста справа кожного, відстоювати свої права через суд. Я, наприклад, теж міг оскаржувати моє перше переведення до Києва з посади начальника облуправління, але не став цього робити. Думаю, що людині у високому званні полковника або генерала судитися з міністром, хоч колишнім, хоч чинним - не до лиця. У мене інша позиція: потрібно працювати на тій ділянці, на яку тебе направила держава. Зараз мені довірили очолити управління, яке потрібно було підняти на якісно новий рівень, і я вірю, що разом з колективом, який я зберіг, нам вдасться це зробити.
- Чи були кадрові перестановки персоналу облуправління Держдепартаменту з питань виконання покарань після Вашого призначення?
- До мого призначення були кадрові перестановки близько трьох років тому. Відтоді всі начальники залишаються на своїх місцях, тільки після мого приходу стали працювати на більш високому рівні. Можу з упевненістю сказати, що за останні п'ять місяців зроблено чимало. Були визначені "вузькі місця", і зусилля співробітників були спрямовані на усунення проблем в організації роботи. Це і завантаженість колоній, і внутрішній порядок, і раціональне витрачання коштів, і комп'ютеризація. В управлінні з'явилася можливість проводити селекторні наради, спілкуватися з усіма начальникам колоній і оперативно вирішувати виниклі проблеми. Не потрібно писати і розсилати зайві папери або витрачати час на телефонні дзвінки. Начальники колоній отримують свіжу інформацію, і оперативно реагують.
- Що ще планується нового?
- Є плани встановити в колоніях сучасні виробничі лінії, подібні до тих, які є, наприклад, в колонії № 100. Там працює лінія з виробництва пластмасових каналізаційних люків. За рахунок того, що обладнання високого рівня, середня зарплата ув'язненого, який працює на цій лінії, становить близько 850 грн. на міс. Це досить багато з урахуванням того, що у нього вирішені житлові проблеми - є, де поспати, забезпечений харчуванням. Гроші на руки не видаються, а спрямовуються на картку, за якою ув’язнений може отоваритися в магазинах колоній або переправити кошти родичам, дітям, які залишилися вдома.
Я не шкодую, що перейшов працювати в управління ДДУПВП. Вважаю, що мені вдалося, без перебільшення, вдихнути нове життя в його роботу.
- Чи будуть у СІЗО створені камери-люкс для тих, хто може заплатити?
- Для нас немає різниці, чи має засуджений якісь кошти чи ні. Умови утримання, як у колоніях, так і в СІЗО, створюються за одним і тим же принципом - блочний тип проживання, однаковий для всіх категорій. Ми намагаємося ретельно спланувати, як підійти до реконструкції всього СІЗО, який її потребує вже дуже давно. Складність у тому, що ця установа працює дуже інтенсивно: бувають дні, коли приймають 400 осіб і випускають - теж 400. Що стосується харчування в СІЗО, то його якість контролюється низкою органів, в тому числі санепідемстанцією, є також і власна інтендантська служба. Наші співробітники бувають у закордонних відрядженнях, щоб переймати кращий досвід. Нещодавно повернувся з Лондона співробітник розповів, що в цій країні ув'язнені не працюють, але колонії здобувають повеу держбюджетне фінансування, всередині колоній і в'язниць влаштовано спортивні майданчики, перебувають ув'язнені в двох-чотиримісних номерах. Тюрми побудовані за новими сучасними проектами. Ми зараз не можемо прийти до такого рівня, але робота щодо поліпшення умов утримання ув'язнених у наших колоніях не припиняється. Установи вишукують власні кошти на реконструкцію та ремонти і виконують роботу своїми силами. Приміщення для ув'язнених обладнуються санвузлами, триярусні ліжка вже давно пішли в минуле. Це результат серйозної роботи, і, піднявшись на цей рівень, ми будемо тільки підвищувати планку.