Поки у світі точиться дискусія про те, чи потрібні технології створення генно-модифікованих організмів, харківські вчені переконливо довели свою точку зору. ГМО - це не панацея від усіх викликів природи, а всього лише один із способів поліпшення корисних властивостей рослин, при цьому - не найкращий. Про те, як позбавити людство від технологій ГМО, а також про нові технології в агропромисловому комплексі регіону розповів "SQ" директор Інституту рослинництва ім.Юр’єва (Харків) Національної академії аграрних наук Віктор Кириченко.
- Як іде розробка програми розвитку АПК області?
- Проект комплексної програми інноваційно-інвестиційного розвитку агропромислового комплексу Харківської області та земельної реформи на 2011-2015 рр. і до 2020 р. уже сформований і зараз доопрацьовується. Програма яка діяла раніше, завершила своє існування у 2010 р. На першому місці в новій програмі знаходиться розвиток тваринництва, а на другому - овочівництво, закінчується програма питаннями кадрового забезпечення села з усіх базових для сільського господарства професій - від доярок до механізаторів. Передбачено проведення семінарів, і навіть дійдемо до того, що будемо проводити курси з посіву кукурудзи та цукрових буряків.
Коли приймалося рішення про розробку нової програми, висловлювалися думки, що ринкова економіка без усяких планів розставить усе по своїх місцях. Не можу з такою думкою погодитися. Хто б не купив землю, хто б не прийшов на неї, все одно влада повинна правильно розставити акценти і забезпечити населення сільгосппродукцією. Я спілкуюся з представниками іноземних компаній, буваю в розвинених країнах. Процеси розвитку агропромислового комплексу в цих країнах настільки сильно регулюється і планується, що нам поки до такого рівня далеко. Що б ми не робили, в якому б суспільстві ми не жили, а планувати необхідно.
У розробці програми брали участь головні управління Харківської облдержадміністрації та низка наукових інститутів області, наприклад, Інститут лісового господарства, Інститут агрохімії і грунтознавства, Інститут тваринництва, Інститут експериментальної і клінічної ветеринарії, а також харківські ВНЗ - аграрний університет, сільськогосподарський технічний університет і державна зооветеринарна академія . Координатором програми виступає Інститут рослинництва ім. Юр’єва НААН.
Щоб планувати, потрібно знати, чого досягла або втратила область за минулі роки, що і показано в програмі. Серйозні недоліки були допущені в тваринництві, де різко скоротилося поголів'я овець і великої рогатої худоби. У зв'язку з цим, до речі, збільшилися надої з розрахунку на одну корову, що було б, безумовно, позитивним результатом в інших умовах. Корови залишилися практично тільки в дуже хороших господарствах (наприклад, господарства "Промінь" і "Мрія"), де середні надої становлять 4,7 тис. л на рік. Область усе більше відчуває дефіцит молока і молочних продуктів, а також яловичини та свинини. Ситуація з м'ясом птахів та яєць стабільна.
У програмі показано, що катастрофічне зменшення кількості овець пов'язане з низькими закупівельними цінами на продукцію вівчарства, відсутністю репродуктора з розведення місцевих порід овець, низькою врожайністю природних пасовищ. У програмі ставиться завдання збільшувати поголів'я овець. До 2015 р. в області має бути 47,4 тис. овець, до 2020 р. - 76,6 тис. голів.
Також програмою враховано, що тваринництво буде розвиватися і в приватному секторі, тому потрібно забезпечити приватний сектор ветеринарним наглядом, племінною справою і кормами. Плановими повинні бути процеси модернізації та поповнення парку сільгосптехніки. Адже в області 1 млн. 924 тис.га ріллі обробляють фермери і великотоварні і середні господарства, тому повинен бути врахований весь спектр необхідної для них техніки.
- Які прогнози розвитку обласного АПК містить програма?
- Зроблено прогнози структури посівних площ в області до 2020 р. відповідно до державних норм. Вийшла таблиця з контрольними цифрами по кожному району і в цілому по області. Наприклад, зараз проти засилля соняшнику йде боротьба, тому що він займає 323 тис.га. У 2011 р. буде засіяно 297 тис.га, в 2012 р. - 280 тис.га, і далі зменшувати площі не планується, тому що необхідно врахувати не тільки структуру посівів, а й потребу олієекстракційних заводів в сировині. Адже ці заводи дають і робочі місця, і податки до бюджетів і продукцію. Можна було б скоротити площі до 190 тис.га., але поки це нереально, тому що тоді потрібно збільшити врожайність соняшнику в три рази. Теоретично - це реально, оскільки генетичний потенціал сьогоднішніх гібридів соняшнику становить 42 - 49 ц/га, але, на жаль, ми не маємо в області системи зрошення і не знаємо, які будуть погодні умови, від яких і залежить врожайність. Ми досягли поки що того рівня 17-18 ц/га, і навіть до 20 ц/га в хороші роки. Тому поки поставлене реальне завдання доведення врожайності соняшнику в 2011 р. до 20 ц/га.
Дуже важлива для нашої області озима пшениця. У 2011 р. планується засіяти цією культурою 453 тис.га. Озимого тритікале планується засіяти 5 тис.га, житом - 9 тис.га, озимим ячменем - 10,8 тис.га, рапсом - 17,4 тис.га. Всього озимими культурами буде засіяно 460-470 тис.га. Але наступного року озимимною буде засіяно вже 440 тис.га, у 2013 р. - 435 тис.га, у 2020 - 400 тис.га. За рахунок зменшення озимини буде засіватися більше кормових культур, в основному - кукурудзи та сої. Ми бачимо в перспективі необхідність планомірного розвитку тваринництва, без якого не буде відновлюватися родючість земель, а відповідно - під загрозою буде і виробництво продуктів харчування.
У валових показниках прибуток харківського агропромислового комплексу за підсумками 2011 р. прогнозується на рівні 20 млрд. 28 млн.грн. Очікується, що цього року рослинництво дасть 11,5 млрд.грн. прибутку, тваринництво - 1 млрд. 335 тис.грн., харчова та переробна галузь - 6 млрд. 645 тис.грн. (без урахування виробництва сигарет). Виробничі витрати в рослинництві повинні досягти 8,8 млрд.грн., у тваринництві - 1,27 млрд.грн., у харчовій і переробній промисловості - 1,8 млрд.грн. Потрібно також терміново вкладати кошти в оснащення сільгоспвиробників новою технікою (наприклад, сівалками, культиваторами та ін.) На ці цілі необхідно витратити 1 млрд. 290 тис.грн. У гідромеліорацію потрібно інвестувати мінімум 15 млн.грн., у розвиток малого бізнесу на селі - 10 млн.грн., розвиток електроенергетики - 5 млн.грн.
- Чи зменшаться в області обсяги збору пшениці у зв'язку зі скороченням її площ?
- Зменшення обсягів не планується. Оскільки площі під пшеницю зменшаться, то потрібно дати сільському господарству сорти та гібриди, які давали б більш високу врожайність. Цього року запланована середня врожайність пшениці в 30 ц/га, у 2012 р. - 33 ц/га, в 2012 - 35 ц/га, а в 2020 р. - 45,5 ц/га. Генетичний потенціал, виявлений у низки сортів, становить 120 ц/га. Це Подолянка, Антонівка, Альянс, Василина, а також Золотоколоса - всього близько 20-25 найменувань, рекомендованих Харківської державною службою по випробуванню сортів. Але у нас серед сільгоспвиробників експериментаторів вистачає: в 2010 р. у регіоні сіяли більше 60 сортів озимої пшениці, в тому числі і незимостійкої. У результаті ці сорти (наприклад, Таня і Батько) погано перенесли зиму, і, можливо, доведеться пересівати або подсівати близько 15% площ озимини. Практично зник весь озимий ячмінь. Цього року заплановано засіяти озимим ячменем 10,8 тис.га і до 2020 р. планується скоротити його площі до 8 тис.га. Зовсім позбавити людей права вирощувати озимий ячмінь не можна. І крім того, селекція не стоїть на місці, і, може, виведуть більш зимостійкі його сорти.
Ще одна проблема, яку потрібно терміново вирішувати, - боротьба зі шкідником пшениці - клопом-черепашкою. Наведу приклад. У Харківському районі недалеко один від одного розташовані господарства "Елітне" та "Кутузівка". В "Елітному" торік обробили поля від цього шкідника і отримали врожайність у 20 ц/га, а в "Кутузівці" не обробили і отримали 8,5 ц/га. І цього року можуть бути такі випадки. Клоп-черепашка - загроза дуже велика, оскільки він сильно розмножився в останні роки. Фахівці станції захисту рослин стверджують, що можна обходитися тільки обробкою країв полів, але ж клоп активно пересувається і розмножується. Минулого року клоп рухався так, що був не лише на озимині, а й на ячмені і навіть на кукурудзі. Ще п'ять років тому ушкоджень зародків зерна від клопа-черепашки не було, але він і тут пристосувався. Так, на обробку полів потрібно затратити кошти, але ж в кінці буде отримана пшениця високої якості, яка буде коштувати 1,2 - 1,5 грн./т, а витрати на обробку від шкідника складуть 120-175 грн./га.
- Чому програма є програмою інноваційно-інвестиційного розвитку?
- Тому що є розділ, у якому говориться, що наука дасть сільському господарству найближчим часом. Хочу сказати, що через систему наукового забезпечення, через ВНЗ і систему підготовки і перепідготовки спеціалістів держава інвестує в сільськогосподарську сферу області 132 млн.грн. Це кошти, які виділяються для дослідницьких інститутів і ВНЗ, і йдуть, у кінцевому рахунку, на розвиток сільського господарства. На наш інститут, наприклад, на рік з держбюджету виділяють 9 млн.грн.
Якщо наука буде правильно працювати, то сільське господарство отримає кадри, технології, насіння сортів і гібридів - дуже цінні інвестиції, оскільки вони інноваційні. Всі інститути і ВНЗ області запропонували сільському господарству свої розробки, які були зроблені в рамках державних програм для всієї країни, і ці розробки будуть користуватися попитом у нашому регіоні. Інститут рослинництва, зокрема, створить нові посухостійкі сорти сільгоспкультур, а також - гібриди соняшнику із зміненим складом олії, високоврожайні гібриди кукурудзи. Свої розробки представлять і сільгоспуніверсітет ім.Василенка, і НДІ баштанництва, й університет ім.Докучаєва. Роботу потрібно координувати, щоб до 2015 р. ці розробки були впроваджені в сільгосппідприємствах області.
- Чи вистачає вашому інституту коштів, які виділяє держава?
- Окрім 9 млн.грн. держкоштів інститут ще й заробляє 12 млн.грн. на рік. Якби не підтримка держави, то в інституті довелося б звільнити половину співробітників, а інші були б позбавлені мотивації праці. За останні 10 років наш інститут передав на випробування 250 - 300 сортів і гібридів. Звичайно, не всі розробки впроваджуються, на полях в середньому залишається близько 46%. Зараз продукція Інститут рослинництва представлена на 2 млн. 700 тис. га сільгоспугідь в Україні, на 40 тис.га - в Росії і на 45 тис.га. в інших країнах. Основні культури, які висіваються на цих площах, - соняшник, горох, озима пшениця, просо, а всього в інституті ведуть селекцію 12 культур. Наприклад, у Вірменії проходять випробування 50 сортів пшениці, виведених нашими фахівцями, в Туреччині вже зареєстровано кілька наших сортів, у Північному Казахстані висівається близько 20 тис.га гібридів селекції нашого інституту, у Білгородській області в 2011 р. засіють 45 тис.га соняшником Ясон, Квін, Дарія та Харківського-49. Хіба це не свідчить про те, що ми працюємо на імідж Харківської області? Ось ще одне завдання, яке виконує наука.
Нашому інституту притаманна співпраця з ВНЗ. Зараз студенти аграрного профілю дуже погано підготовлені, тому що їх навчають на розробках, може бути, 40-річної давності. А в НДІ є новітні розробки, і ставиться завдання донести до студента, аспіранта та магістра найсвіжішу інформацію. Для цього інститут розробляє навчальні посібники, яких немає навіть у Європі.
- Чи вивчається є у ВНЗ селекція, заснована на методі генної модифікації?
- Вивчати можна будь-які технології, але розумно. Наприклад, зараз багато говорить про агротехнології "Євролайтінг". Це система гербіцидів, які знищують усі бур'яни, а культурна рослина залишається. Якщо почати дискутувати з приводу цієї системи, то я скажу, що це одна з форм закабалення фермера через ноу-хау. Зараз в інституті рослинництва розробляється система, яка відмете і євролайтінг, і гранстар, і всі схожі системи. Є вже нові підходи в організації землеробства, як, наприклад, і з гучною ГМО. Багато було сказано про те, що ГМО - це панацея, а вже є інша система, альтернативна ГМО. Але вона засекречена її розробниками так, що для нас до неї немає абсолютно ніякого доступу. Але нам потрібно обов'язково в цій системі розібратися і створити альтернативну ГМО систему. У науці не буває застою, і будемо сподіватися, що так і станеться.
Низка компаній вклала у створення системи ГМО величезні кошти, щоб захистити свої власні інтереси і поставити фермера на коліна, змусивши його купувати насіння тільки ГМО-об'єктів. Але пройшло зовсім небагато часу, і цю технологію починають піддавати сумніву.
Грунтуючись на досвіді вітчизняних і зарубіжних досліджень, можна виділити основні екологічні ризики, які перетворилися з потенційних в реальні.
По-перше, це неконтрольоване розповсюдження ("горизонтальний перенос") чужорідних генів у популяції культурних, традиційних сортів і дикорослих форм рослин, що призведе до порушення рівноваги в біоценозах, а також до засмічення традиційних сортів трансгенними вставками і, надалі, до їх повного знищення. Уникнути перезапилення неможливо! Може йтися тільки про зведення його до мінімально припустимого порогу.
По-друге, відбувається негативний вплив токсинів вироблюваних ГМ-рослинами на життєдіяльність грунтових комах і мікроорганізмів. Біорізноманіття грунтових живих організмів при обробітку трансгенних сортів рослин протягом одного сезону зменшується в три рази і призводить до деградації родючого грунтового покриву. Залишені на полях фрагменти ГМ-рослин не розкладаються протягом кількох років.
По-третє, відбувається швидктий відбір комах на стійкість до токсинів, що продукуються трансгенними рослинами. Вже деякі сільгосшкідники (наприклад, метелик Plitela xylyostella) утворили популяції несприйнятливі до Bt-токсину.
По-четверте, у комах відбувається зміна типу харчування, і вони переходять на інші види рослин. Відбувається заміна одних шкідників на інші.
По-п'яте, відбувається збільшення витрати хімікатів і загострення проблеми хімічного забруднення навколишнього середовища. 8-річні дослідження в США встановили залежність між вирощуванням ГМ-сортів та використанням пестицидів. За досліджуваний період зросла продаж хімікатів активно використовуються при вирощуванні стійких до гербіцидів сортів. Отримані дані спростовують поширену думку про те, що використання ГМ-сортів знижує застосування пестицидів.
Так, сучасні факти переконливо доводять існування екологічних ризиків при використанні ГМО. Ці ризики пов'язані, насамперед, з появою супербур'янів, формуванням нових, стійких до отрут, популяцій комах, забрудненням та повною (безповоротною) втратою традиційних сортів найважливіших сільгоспкультур, а також зі зростанням забруднення навколишнього середовища отруйними для людини хімікатами. І добре, що з'явилися нові технології, які більш безпечні для людства. Але для їх освоєння потрібні кошти, яких не вистачає.
Наша держава за останні 20 років на розвиток інструментальної бази інституту не виділила практично жодної копійки. Нам вдалося оснастити наші лабораторії непоганим обладнанням своїми силами. Є сучасні аналізатори з вивчення біохімічних показників насіння, загалом, інституту доступна ціла низка селекційних технологій, основна з яких - геномна.
Ми стверджуємо, що природа створила таке природне розмаїття культур, що селекційна робота тільки на рівні геному дає чудові результати, і цього цілком достатньо. І якщо ми досі використовуємо тільки 40% генетичного потенціалу нашої пшениці в 120 ц/га, створеної без жодного ГМО, то у нас ще є значні технологічні резерви.
- Що ж потрібно зробити, щоб реалізувати потенціал?
- У цілому, потрібно ретельно дотримуватись вимог агротехнологій та прислухатися до порад учених. Усі технології розглянути в рамках одного інтерв'ю неможливо, але як перспективний напрямок можна виділити зрошення. Зрошувальні системи в області працювали в роки СРСР, але зараз їх потрібно створювати наново на новому технологічному рівні. Зрошувальні системи потрібні не тільки для овочів, але і для отримання високих врожаїв кукурудзи, цукрових буряків та інших культур.
- Чому така увага саме кукурудзі?
- Нагадаю, що в програмі розвитку АПК області передбачено збільшення площ посіву зернової кукурудзи, тому що останні 10 років показали, що її врожайність за будь-яких умов залишається високою і з кожним роком трохи зростає. Вже зараз гібриди кукурудзи нашої селекції дають 14 т/га зерна і 60 т зеленої маси.
Кукурудза сьогодні у світі широко представлена як продукт харчування, сировина для виробництва кормів і багато іншого. З неї можна робити 220 видів продукції. Наприклад, з кукурудзи нашої селекції можна робити екологічно чисту плівку, які замінять існуючу зараз упаковку. Плівка з кукурудзи проходить випробування, отриманий патент на технічне рішення про харчову плівку. За допомогою цієї технології будуть виробляти хліб, що не черствіє.
Інше перспективне застосування кукурудзи - як сировини для альтернативної енергетики, оскільки з крохмалю, який є в кукурудзі, можна виробляти біоетанол. Зараз, наприклад, для виробництва біоетанолу (біопалива) активно використовується цукрова тростина. У нашій зоні кукурудза може стати такою сировиною для палива, як цукровий очерет у своїй зоні. І якщо розвивати цю ідею, то з урахуванням того, що кукурудза може дати 110 т біомаси з гектара, можна говорити про системному виробництві метану з кукурудзи, як це робиться вже в Китаї та інших країнах. У роки СРСР дослідження з вирощування кукурудзи на біомасу проводилися у Вовчанському районі, і пройшли успішно, але, повторюся, для хороших результатів потрібно зрошення. Необхідно або зрошувати грунт, або працювати над зниженням впливу вітрового висушування рослин. У метровому шарі грунту вологи може бути достатньо, але зверху рослина висушує вітер. Французи, наприклад, розпилюють вологу в повітрі, щоб підтримувати вологість на рівні близько 60% і не допускати її зниження до 37%.
Людство готується до того, що запаси нафти і газу скоро закінчаться. Зараз йдуть дослідження з використання як біомаси швидкозростаючої верби і тополі. З верби можна робити палети і тверді види палива. Але у цих рослин є недолік, оскільки вони накопичують радіоактивні речовини, які потім знаходять у золі після спалювання дерев. Кукурудза ж позбавлена таких недоліків, окрім того, має незаперечну перевагу, тому що її можна з року в рік висаджувати на одному місці без зниження врожайності.
Ще кілька слів про зрошення. На його розвиток повинна спрямовуватися пряма дотація держави. Встановив фермер систему зрошення на 1 га земель, витратив 35 тис. грн., ось держава й повинна відшкодувати витрачені кошти. Добре було б оформити цей механізм у вигляді постанов уряду.
- Які перспективні розробки соняшнику може запропонувати інститут?
- Одним з перспективних сортів є Ореол, який має дуже високу частку олеїнової кислоти в олії (87%). Цей соняшник вирішить усі проблеми соняшнику в державі. Адже зараз в Україні в основному споживається лінолевий соняшник, у якому при смаженні утворюються шкідливі речовини.
А ще розроблені гібриди високолеінового соняшнику, з яких будуть робити паливні масла для двотактних двигунів (вони використовуються, наприклад, у човнових моторах і газонокосарках). Технологію виробництва олії розробили в технічному сельхозуніверсітете ім.Василенко, а випробування проходять на базі компанії "Мотор Січ". Машинне масло шкідливо для навколишнього середовища, а олеїн - не шкідливий. Таким чином університет ім.Василенка вносить свій внесок у захист навколишнього середовища.
Нові гібриди соняшнику створюються спільно з Одеським селекційно-генетичним інститутом та Запорізьким інститутом олійних культур. У співпраці з одеським інститутом були розроблені та передані на сортовипробування гібриди соняшнику Воїн, академічно, Ватсон, Василик і Боярин. Спільно із запорізьким - Ратник і Хазар. А три гібриди соняшнику були Селекціоновані спільно з міжнародною компанією "Піонер". З цією компанією можна працювати і створювати гібриди. Завдяки цій співпраці, в Європі під соняшник спільної селекції відведено 35 тис. га сельхоземель, зокрема, в Болгарії, Іспанії, Туреччини і трохи у Франції. У ці країни нас просто не пустили б без підтримки транснаціональної компанії. Всі спроби проникнути на ринки Сербії, Чехії та Словаччини закінчувалися ввічливою відмовою.
Чи не зменьшується робота з інститутом "Новий сад" (Сербія). Це світовий центр гермоплазми соняшнику, і ми будемо працювати з ними далі.
Нагадаю, що інститут займається не тільки пшеницею і соняшником. У рамках програми розвитку АПК області ми ставимо завдання вивести посухостійку сою з потенціалом врожайності в 3,2-3,9 т/га. Найголовніше - домогтися, щоб у неї був короткий вегетаційний період. Тоді соя стане добрим попередником для озимої пшениці, оскільки буде збагачувати землю бульбочкових азотом (зараз у нас немає хорошого попередника для озимої пшениці). Вже передані на сортовипробування три лінії сої, які відповідають основним умовам - високої врожайності, скоростиглості та накопиченню бульбочкових азоту в грунті.
- А як наші сільгоспвиробники отримують нові гібриди?
- Для цього працює ціла система. В інститутах розробляють теоретичні основи і вирощують добазовие насіння. Потім це насіння купують елітні господарства (у Харківській області їх, наприклад, 17, у Полтавській - 21, у Київській - 32, а в Миколаївській - 19). У елітгомподарствах вирощують насіння і продають його сільгоспвиробникам. Така система працює добре, але потребує вдосконалення. Минув уже той час, коли можна було на решетах сорокарічної давнини сортувати насіння. Потрібно проводити роботу по стандарту, гармонізованого з європейським. Нові насіннєві заводи в області збудували компанії "Сади України", "Генетична компанія", "Хелп-Агро", "Семагро", планується побудувати насіннєвий завод у Близнюківському районі. Хочеться бути впевненим у тому, що якщо бізнесмени використовують наш бренд і пишуть, що насіння проведені за ліцензії Інституту рослинництва, то в мішках буде саме наш продукт. Зараз в інституті працюють над створенням системи контролю за виробництвом насіння.
- Дуже важливе значення для розвитку АПК матиме скасування мораторію на продаж сільгоспземель. Як найкраще організувати її в області?
- Сьогодні багато разів лунало слово альтернатива, є альтернатива і продажу земель. Можна, наприклад, звернутися до досвіду Бєлгородської області, де земля вже давно продається. Але губернатор Бєлгородщини поставив чітке завдання - скупити сільгоспземлі в державний фонд. Поки що така схема в Росії проводиться тільки у Бєлгородській області в якості експерименту, але такий експеримент проводиться і в США.
Якщо земля перейде у приватні руки, то ми не зможемо ефективно і швидко провести модернізацію галузі АПК. Наприклад, умовно кажучи, через кожні три кілометри потрібно побудувати корівник, свинарник, пташник, а на яких землях це робити?
До речі, експеримент, який проводиться в США, показав, що державне керівництво системою АПК - найефективніше. Це при тому, що в США скуповували малоефективні сільгоспземлі. Нам говорять, що потрібно продати землю, щоб у неї був хазяїн. Але чи можна бути впевненим, що якщо в нашу область прийде іноземний або вітчизняний інвестор, то він відразу почне в матінку-землю вкладати кошти?
Я думаю, що передавати землі в обробку потрібно на конкурсній основі через земельний фонд, який і буде видавати землі. Якщо в управління фонду приходить група інвесторів, то на ділянку землі розробляються конкурсні умови, наприклад, за п'ять наступних років досягти певної врожайності сільгоспкультур. І якщо умови не виконані, то договір розривається. Крім цього, в будь-якому випадку потрібно продумувати систему квотування, при якій господар повинен отримати дозвіл на вирощування сільгосппродукції, тому що може виникнути проблема збуту продукції. У багатьох країнах такі квоти діють, наприклад, у Франції. Якщо фермер не потрапив у квоту, то йому не дозволяють сіяти, а просто виплачують компенсацію, приблизно в 800 євро на га.
- Такі заходи передбачені в програмі розвитку АПК області?
- Такі рішення приймаються на державному рівні. А в рамках програми ми покажемо, яким наука хотіла б бачити АПК області. А в майбутньому АПК повинен стати повністю збалансованою системою. Частина продукції йтиме на виробництво продуктів харчування, частина - на виробництво біопалива. Все інше, включаючи відходи рослинництва і тваринництва, теж буде піддаватися переробці на корисні речовини, а потім - повертатися на поля у вигляді органіки, може бути навіть гранульованою. Щорічна потреба в органічних добривах в області становить 16 млн. т, так що в справу підуть усі відходи. Це буде замкнутий цикл виробництва. А якщо налагодити такий цикл у всій країні, то при правильному системному підході АПК буде виробляти стільки продукції, що можна буде нагодувати 1 млрд. людей.