На 70-м году жизни скончался Валерий Альбертович Петросов, бывший руководитель КП "Производственно-технологическое предприятие "Вода". Об этом 2 апреля сообщил официальный сайт Харьковской облгосадминистрации.

Прощание с В.Петросовым состоится 4 апреля в общественно-культурном центре КП "ПТП "Вода" (ул.Краснооктябрьская. 90) с 10.00.

Справка "SQ". В.Петросов родился 16 ноября 1939 г. в г.Кисловодске Ставропольского края (Россия). В 1963 г. окончил Харьковский инженерно-строительный институт (специальность - водоснабжение и канализация, квалификация - инженер-строитель).

В 1972 - 2004 гг. руководил Территориальным производственным объединением "Харьковкоммунпромвод". В ноябре 2004 г. – марте 2006 г. работал генеральным директором КП "Производственно-технологическое предприятие "Вода".

С августа 2006 г. - почетный генеральный директор КП "ПТП "Вода". С 23 ноября 2007 г. – почетный генеральный конструктор научных направлений по стойкости водоснабжения КП "ВТП "Вода".

Как сообщили "SQ" в пресс-службе Харьковской облгосадминистрации, "воді і водопостачанню Харкова і 52 населених пунктів області В.Петросов присвятив усе своє життя. Харківському водопроводові в 2006 р. виповнилося 125 років. Загальний трудовий стаж Валерія Альбертовича на підприємстві складає 46 років, з них 33 роки В.Петросов очолював колектив харківських водопровідників. За ці роки завдяки вмілому керівництву і високому професіоналізмові Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (до недавнього минулого ТВО "Харківкомунпромвод") перетворилося на одне з найбільших водопостачальних підприємств не тільки України, але й СНД, що перевершує по вартості основних фондів водопроводи Києва, Дніпропетровська і Запоріжжя разом узяті.

До 1972 р. Харків був на жорсткому графіку подачі води (ранком і ввечері по 1,5-2 години). У зв'язку з бурхливим розвитком міста і його промисловості почалося активне будівництво водопровідних споруд, крім артезіанських, на базі р. Сіверський Донець і р. Дніпро. В.Петросов особисто брав участь у будівництві більшості водопровідних споруд, створенні необхідної інфраструктури.

У 1984 р., після введення пускового комплексу першої черги магістрального водоводу з каналу "Дніпро-Донбас", місто стало забезпечуватися водою цілодобово.

У період з 1972 по 2005 рр. під безпосереднім керівництвом В.Петросова були побудовані і введені в експлуатацію насосні станції й очисні споруди 2-го і 3-го блоків річкового Сіверсько-Донецького водопроводу в с.Кочеток, Роганська насосна станція потужністю 750 тис.куб.м води на добу, магістральний водогін дніпровської води загальною довжиною двох ниток 360 км, пусковий комплекс споруд дніпровської води на 375 тис.куб.м на добу. Побудовано 9 великих насосних станцій, 42 станції підкачування, прокладено 1500 км водоводів і водогінних мереж, ведеться реконструкція артезіанського водопроводу. Вперше в колишньому СРСР створена автоматизована система управління водопостачанням (АСУВ) і вперше в Україні здійснене буріння свердловин на глибину 800 м для одержання води високої якості. Побудовано будинок КВП і водомірів, будинок АСУ, центральної диспетчерської й обчислювального центру. Зведено великий комплекс з профілактики і ремонту спеціальної техніки, а також інженерно-лабораторний корпус, два громадсько-культурних центри (у Харкові і с.Кочеток) з музеями води. Побудовано житлові будинки для працівників водопроводу в мікрорайонах по вул.Райкомівській в Харкові, у с.Кочеток і Краснопавлівка загальною площею понад 100 тис.кв.м. Для промисловості Харкова введена в експлуатацію система технічного водопостачання і здійснене обводнювання рік Харків, Лопань, Уди, Сів. Донець і т.д. У 1996 р. введений в експлуатацію спеціальний корпус і обслуговуючий комплекс у дитячому оздоровчому таборі.

Понад 30 років В.Петросов плідно поєднує виробничу і науково-педагогічну діяльність.
У 1971 р. захистив кандидатську дисертацію і став першим кандидатом технічних наук за професією серед своїх колег – керівників підприємств водопостачання і водовідведения в колишньому СРСР.

В.Петросов – засновник власної наукової школи. Протягом багатьох років В.Петросов активно займається науково-педагогічною діяльністю. Будучи професором кафедри "Водопостачання, каналізація і гідравліка" Харківського державного технічного університету будівництва й архітектури, він навчає і виховує студентів, багато хто з яких згодом стають повноцінними фахівцями КП "ВТП "Вода". Він – член ученої ради Харківського державного технічного університету будівництва й архітектури, член ДЕК цього вузу, дійсний член Академії будівництва й архітектури України, почесний доктор наук Національного технічного університету "ХПІ".

В.Петросов – автор 200 наукових праць, у тому числі 8 монографій. Як професіонал і патріот, закоханий у місто і харків'ян, він створив 18 фонтанів, у тому числі і кольоромузичні, що стали улюбленим місцем відпочинку і візитною карткою міста.
До 350-річчя Харкова за безпосередньої участі В.А. Петросова був відновлений каскад фонтанів у саду ім.Шевченка.

Окремі епізоди трудової біографії:

1. Грудень 1975 р. Почалося руйнування Печенізької греблі, що загрожувало життю більш як 120 тисяч жителів Чугуївського і деяких інших районів області і нанесенням непоправного економічного збитку. Для прийняття технічного рішення необхідно було побачити під водою характер руйнувань понурної частини греблі. Без коливань В.Петросов у водолазному костюмі занурився в крижану воду на 12-метрову глибину.
Внесені ним пропозиції дозволили державній комісії оперативно вжити заходів по забиванню шпунта і зміцненню тіла греблі й у такий спосіб запобігти загибелi людей і катастрофi, що загрожувала північному сходу України.

2. Червень 1984 р. Аварія на каналізаційних спорудах м.Бєлгорода (Росія). Отруйні речовини біохімічної й іншої галузей промисловості були аварійно скинуті в р. Сіверський Донець. Виникла загроза для населення при ураженні Печенізького водоймища – одного з основних джерел водопостачання Харкова. Було потрібне оперативне прийняття науково-технічного рішення з нейтралізації отруйних речовин. І це було зроблено по розрахунках і кресленнях В.А. Петросова. За добу був створений хімбакзахист води на р. Сів. Донець. Населення не постраждало.

3. 1984–1986 рр., коли церква офіційно була відокремлена від держави, комуніст Петросов узяв на себе відповідальність і разом зі своїми однодумцями, працівниками підприємства відновив зруйновану Володимирсько-Богородничеську церкву, пам'ятник архітектури XVIII ст., в с.Кочеток і передав її у довічне користування Харківській єпархії.

4. 1986 р. Чорнобильська катастрофа. З перших днів В.Петросов брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За наказом начальника ЦО УРСР, голови Ради міністрів УРСР керував і координував роботу наукових, проектних, будівельних організацій, а також хімвійськ по створенню системи дезактивації води. Був опромінений, інвалід III групи. Нагороджений орденом "Чорнобильський Хрест: Мужність. Честь. Гуманність".

5. 1987 р. Весняний паводок міг стати фатальним. Надзвичайна паводкова комісія (НПК) країни вимагала повного спорожнювання Печенізького водоймища, побоюючись повені населених місць. За невиконання цієї вказівки загрожувала кримінальна відповідальність. В.А. Петросов перебував на той час у лікарні після Чорнобиля. Терміново перервавши лікування, він зробив необхідні розрахунки і, усупереч вимозі НПК Ради міністрів України, взявши на себе відповідальність, не допустив спорожнювання Печенізького водоймища, чим запобіг загибелі риби і зберіг запаси води для трьох областей України – Харківської, Донецької, Луганської.

6. Грудень 1988 р. Землетрус у Вірменії. Керував спецгрупою Держбуду СРСР, розробив ряд науково-технічних рішень, що дозволило виключити розвиток епідемій через водні джерела і системи водопостачання у Вірменії в період ліквідації наслідків землетрусу.

7. 1993 р. Проблема якості води рік Дніпро, Дністер та інших через аварію на Чорнобильській АЕС зростає. За розпорядженням президента України брав участь у розробці концепції Національної програми поліпшення якості питної води в Україні в екологічній обстановці, що склалася.

8. 1995 р. Аварія на Диканівських очисних каналізаційних спорудах. Більш як два місяці провів без сну і відпочинку. Разом з колективом, надаючи допомогу колегам, зробив усе можливе, щоб уберегти наше півторамільйонне місто від спраги й епідемії. Створив хіміко-бактеріологічний захист рік Харків, Лопань, тим самим було попереджено можливе виникнення холери в Харкові.