 |
Шоу Wild Energy від Руслани вже встигли побачити в Баку, Софії, Гамбурзі, Каннах. Дія видовища переносить глядачів у віртуальні фантастичні світи: там і синтетичні солдати майбутнього, середньовічні пірати, урбаністичні байкери, містичні музи і навіть приголомшливо красива наречена у виконанні Руслани. Чого коштувало створити це шоу, як вплинув на співачку американський шоу-бізнес, розповіла вона сама.
– Це шоу, яке ми майже всюди показали. Навіть на фестивалі «Печенізьке поле» був представлений невеличкий фрагмент. Дороге це задоволення – видавати альбом. На кожному етапі раз на тиждень у мене такі серйозні емоційні зриви бувають! До і після «Євробачення», як ви розумієте, було дуже багато випробувань. Приїжджаєш у Канаду – й розумієш, що тут ти вже ніякий не переможець. Просто Руслана, і давай «зажигай», навіщо нам твоя wild energy!.. От поляки мене ще пам’ятають, досі називають «українська дзвязда».
– Як розроблявся цей проект, і чи багато при цьому виникало труднощів?
– Цей проект взагалі складний, бо ми вдарились у фантастику, вирішили все зробити по мотивах фантастичної книжки Сергія й Марини Дяченків «Дика Енергія. Лана», і щось нас на повороті занесло: всі кліпи виявилися дорогими. Два з них зняли в Америці, два – в Україні. Чим фантастика дорога – ви постійно маєте справу з новими декораціями, оригінальним дизайном, не маєте права взяти звідкись жодного елементу. Фактично я стала заручницею ситуації з «Дикими танцями» – через те, що від мене всі вимагають оригінальності, й при тому щоб це було хітово і завжди на радіо. Заготовки цього альбому було зроблено в Україні, більшість треків я написала сама. Єдина пісня, яка має R&B-спрямування у цьому альбомі, так само написана мною. Етнічні елементи ми залишили. Напевно дві-три пісні тільки не мають відверто чи цимбал, чи сопілок, чи трембіт, але все це там є, просто приховане. Пісні дуже різнопланові. Хтось подумав, що я хочу догодити практично всім – чесно кажучи, жодної пісні не написано з позиції «комусь догодити».
– Це новий, незвичайний проект в Україні. Як проходила робота над записом альбому в Сполучених Штатах?
– Не можна було мені перемагати на «Євробаченні». Краще б я не знала, як це в світі існує, варилася б у нашій українській кухні, думала би, що просто інакше неможливо. Я поїхала у Штати, посиділа майже три роки на студії Hit Factory, де поруч записувалися Шакіра, Дженіфер Лопез, Джастін Тімберлейк. Подивилася, як там все це відбувається. Три рази була на Grammy – найбільшому музичному екшені в світі. Мені не можна було цього бачити, бо мене потягнуло на «фірму». Я зрозуміла, що в принципі можу, бо є продюсери, є люди з можливостями. Дві людини патронували своїм ім’ям і авторитетом проект Wild Energy. Це Сеймур Стайн, перший продюсер Мадонни, і Тревер Флетчер – виконавчий продюсер альбому, директор студії Hit Factory. Таким чином, американський шоу-бізнес вже трошки про мене знає. Але наскільки вистачить моєї власної дикої енергії дотягнути цю «фірму» і довести це ще й в Україні, залежить від зароблених грошей і власної впертості. На цьому зупинятися я не збираюся.
– Як вважаєте, цікавість до вашого альбому буде більша за кордоном – чи в Україні?
– В Україні є, звичайно, ревнощі: якщо я зникаю звідси надовго, цього ніхто не розуміє. І я спробувала пояснити, чому чотири роки не концертувала (останній тур був в 2003 році). Якби відчула, що Україні взагалі не потрібен жодний мій проект, мабуть, так акуратненько мігрувала би в Європу, а там кудись далі, як сьогодні мене тягнуть за руки й за ноги в Америку. Економічно в Україні важко, якщо не сказати: зовсім погано. Якби не корпоративні концерти, дні народження, весілля в Конче-Заспі, де годують весь український шоу-бізнес, протриматися нашим артистам навряд чи вдалося б.
– Напевно, створення нового альбому, кліпи, постановка шоу вдарили по бюджету...
– Може, я десь себе переоцінила, раз змогла в 2004-2005 роках десь там стати людиною, яка диктувала в Європі певні музичні тенденції, – мені здалося, що я зможу собі дозволити такого плану цікавий проект. Він коштовний сам по продакшену, дуже багато коштів пішло на створення альбому, на кліпи, шоу, костюми. Зараз, в період економічної кризи, повного піратства, коли Мадонна розриває контракт з Warner, а я контракт підписую (Сміється.), це робити непросто. Але з іншого боку – з таким проектом, як мій, саме чомусь у цей час виявилось досить легко вискочити на світову арену. Я не назву вам конкретну цифру, бо моїм батькам буде дуже погано. Вони свято вірять, що я добудовую хату, готуюся стати мамою, що в мене буде нормальна сім’я і нормальне життя. Мій тато, коли почув, скільки грошей я віддала під час «Євробачення»!.. Там просто виявилася значна сума його коштів, які він мені дав для того, щоб ми з Сашком купили хату в Києві, – а діти чемно витратили це на конкурс. Цього разу нам грошей ніхто не давав, але всі мої гонорари від усіх концертів було вкладено в новий проект. Щось пішло на виплату кредиту: ми взяли у кредит хату під Києвом.
– Не збираєтеся згодом відмовитись від етнічних елементів в музиці й спробувати інший образ?
– Мені не цікаво без тих елементів, які я створила. Якби виробник біжутерії, який, наприклад, тримає свій салон, знайшов такий елемент, що його нема ніде: в жодному перстні, в жодній прикрасі – й раптом відмовився від нього, тоді його прикраси стали б такі ж самі, як у сусідніх магазинах, нічого оригінального. Мабуть, етнічні елементи прикрашають мене, мою музику. Я дуже уважно вивчала всю етніку України. Саме в гуцулів знайшла дуже запальні елементи, які підходять саме для танцювальної музики, що завжди безпрограшна. Від гуцульских ритмів, цимбал и трембіт я не відмовлюся.
– Як триває ваша боротьба щодо знищення піратських дисків?
– Одна з проблем в Україні – сто відсотків піратського продукту в Інтернеті. От викладайте мій альбом зараз на сайт, дозволяйте всім скачувати – і вам за це нічого не буде. В цьому світі люди заробляють на продажі альбому або плагіаті. Сьогодні я веду таку собі локальну війну, збираю підписи артистів, добиваюся прийняття закону, який би збільшив відповідальність за піратство і за порушення авторських прав. У нашій країні за авторські права гроші збирає державна контора, чиновники. От сидить дядько там якийсь і думає: «Цьому дам стільки, а цьому – стільки». Тобто до авторської ситуації довіри немає.
– Пам’ятаєте концерти на Майдані на підтримку «помаранчевої революції»? Щось змінилось у ваших поглядах з того часу?
– Про те, що стосується Майдану, краще мене не питайте, бо побачите Руслану вже не оптимістичною. Я занадто наївно підійшла до цього питання. Тому я, як і всі, чекаю чогось кращого.
– Я згадала, як ми з Віталіком Кличко були у Савіка Шустера. Той спитав: «Віталік, як по вам вдарила криза?» А Віталік: «Та що про мене! Давайте про інженерів, про простих людей!..» Ви мені поставили це питання, так і захотілося сказати: «Та Бог з нею, цією Русланою, і її альбомом». Утім, це жарти. Ми «зав’язали пояси», відмовилися від Німеччини в цьому році, а також Китаю, Росії і Швеції, промоушен перенесли на наступний рік. Стартуємо з січня, не з лютого, як ведеться, щоб дати людям відпочити. Думаю, всі ті тімберлейки, агілери поїдуть відпочивати, а ми як раз прийдемо на радіо і скажемо: «Ось вам Wild Energy». Принаймні така стратегія буде в нас у Канаді. Зараз туди лечу на три-чотири дні, щоб дати інтерв’ю на радіо.